ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 495/4980/21
провадження № 61-15516 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення
Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня
2022 року у складі судді Боярського О. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М.,
Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА), Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (далі - Білгород-Дністровська РДА)
до ОСОБА_1, в якому просив:
- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області "Регіональне бюро державної реєстрації" (далі - державний реєстратор) Бондар О. М.
від 25 травня 2017 року № 35362279, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на дачний будинок, загальною площею 64 кв. м, що розташований
за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257491651208, номер запису про право власності 20586992);
- припинити право власності ОСОБА_1 на вищевказаний дачний будинок;
- зобов`язати ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - зазначений дачний будинок;
- вирішити питання понесених прокурором судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за результатами вивчення питання наявності законних підстав для представництва інтересів держави в суді
у сфері охорони навколишнього природнього середовища було встановлено порушення вимог ЗК України, ВК України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" під час набуття ОСОБА_1 права власності
на дачний будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Указаний дачний будинок розташований на земельній ділянці водного фонду, площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області, зокрема 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001.
Ця земельна ділянка перебуває у користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі - Біляївська РО УТМР)
на підставі договору оренди, укладеного 20 вересня 2004 року з Білгород-Дністровською РДА, строком на 49 років, для розміщення єгерського пункту "Хатки", який зареєстрований у Одеській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2004 року за № 259, а також
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (далі - державний реєстратор) Алексєєнко В. А. від 20 серпня 2014 року № 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414).
Щодо частини вказаної земельної ділянки, площею 0,0205 га, між Біляївською
РО УТМР та ОСОБА_1 27 серпня 2014 року було укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Гриценко І. С.
від 24 вересня 2014 року № 16031483 (номер запису про інше речове право 7113223).
Прокурор зазначав, що спірний дачний будинок знаходиться у межах заповідного урочища "Дністровські плавні", що є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, він знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання.
ОСОБА_1, набуваючи та реалізуючи своє право власності на самочинно збудований дачний будинок, порушив режим використання території природно-заповідного фонду - заповідного урочища "Дністровські плавні", та особливий режим використання земельної ділянки, що перебуває у межах прибережної захисної смуги річки Дністер. При цьому землі заповідного урочища "Дністровські плавні" відносяться до земель природоохоронного значення та входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України. У межі заповідного урочища включені відповідні русла річок Дністер та Турунчук.
Питання меж заповідного урочища "Дністровські плавні" та перебування у його межах, зокрема будівель та споруд Біляївської РО УТМР, досліджувалося
у 2010-2012 роках органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями при розробленні проєкта зміни меж заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району Одеської області.
На підставі подання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04 грудня 2012 року № 1165/05 та від 31 січня 2013 року № 47/02-05 рішенням Одеської обласної ради від 14 лютого 2013 року
№ 738-VI скасовано статус об`єкта заповідного фонду місцевого значення частини заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району Одеської області, площею 158,3649 га, яка зазнала техногенного впливу
і не може використовуватися за своїм цільовим призначенням, та оголошено природну територію земель водного фонду (Дністровський лиман),
площею 158,3649 га, об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, включивши її до складу заповідного урочища "Дністровські плавні", в межах, визначених проєктом змін меж заповідного урочища "Дністровські плавні"
на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня
2014 року у справі № 815/3807/13-а задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Нижньодністровського національного природного парку
до Одеської обласної ради та скасовано вищевказане рішення органу місцевого самоврядування.
Тому зазначена територія залишилася у складі заповідного урочища "Дністровські плавні", у тому числі в частині території земельної ділянки, яка перебувала
у користуванні Біляївської РО УТМР.
Прокурор зазначав, що на час звернення до суду з позовом межі заповідного урочища "Дністровські плавні" не встановлені в натурі. Проте, враховуючи положення частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та відповідну судову практику Верховного Суду, прокурор уважав, що для визначення меж вказаного об`єкта природно-заповідного фонду необхідно керуватися проєктом створення заповідного урочища "Дністровські плавні",
у тому числі первинними документи, які стали підставою для створення заповідного урочища, на які прокурор посилався у позові (проєкт створення державного заповідника, відповідні листи, висновки та виписки, акт вибору земельної ділянки для розміщення заповідника).
При цьому на час підготовки наукового обґрунтування та інших первинних документів для створення території та об`єкту природно-заповідного фонду "Дністровські плавні" діяв Закон Української РСР "Про охорону природи Української РСР" від 29 червня 1960 року (зі змінами), який передбачав іншу класифікацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду, режими
їх використання.
25 липня 1992 року набрав чинності Закон України "Про природно-заповідний фонд України", який визначив такий вид території та об`єкту природно-заповідного фонду як заповідне урочище.
Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01 жовтня 1993 року
№ 496-ХХІ створено заповідне урочище "Дністровські плавні". Вказане рішення прийнято на підставі наукового обґрунтування та первинних документів
для створення державного заповідника, що узгоджується з інформацією,
яка викладена у листі голови громадської організації "Фонд захисту і відродження дикої природи імені професора І. І. Пузанова "Природна спадщина" від 19 березня 2021 року, виконавця розробленого проєкта організації державного заповідника "Дністровські плавні". Тому, на думку прокурора, первинними обліковими документами щодо створення заповідного урочища "Дністровські плавні" є проєкт організації державного заповідника "Дністровські плавні" та відповідні матеріали погоджень.
Прокурор уважав, що спірний дачний будинок знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, а в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами ЗК України (стаття 60) та ВК України (стаття 88). Відсутність проєкта землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
У технічному паспорті на спірний дачний будинок від 26 квітня 2017 року, який став підставою для реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_1, зазначено, що будинок збудовано у 1991 році. Проте, це не відповідає дійсності, так як дачний будинок є капітальною будівлею із залізобетонним металевим фундаментом, про що зазначено в технічному паспорті, а в інших документах станом на 1991 рік на орендованій Біляївською РО УТМР земельній ділянці відсутній такий дачний будинок.
При цьому технічний паспорт, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_1 на дачний будинок, не підтверджує право власності
на зареєстрований об`єкт нерухомості, він є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.
Більше того, ОСОБА_1 не міг бути законним власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою до 1992 року, оскільки територія земельної ділянки вперше була передана у користування Біляївській РО УТМР згідно з договором оренди від 20 вересня 2004 року.
Разом із цим, ОСОБА_1 здійснив будівництво дачного будинку в порушення цільового призначення земельної ділянки, оскільки відповідно до пунктів 13-15 договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 вересня 2004 року
між Білгород-Дністровською РДА та Біляївською РО УТМР, земельна ділянка передається в оренду для розміщення єгерського пункту "Хатки", цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду, умови збереження стану об`єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки.
Прокурор посилався на те, що, виходячи з приписів статей 16, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", будівництво та набуття права власності на дачний будинок суперечить режиму використання території природно-заповідного фонду - заповідного урочища "Дністровські плавні". Заборона будівництва дачних будинків на землях прибережних захисних смуг установлена
нормами ЗК України та ВК України.
Прокурор, із урахуванням наведеного, вважав, що у спірних правовідносинах наявні правові підстави для скасування відповідного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на дачний будинок
за ОСОБА_1 .
При цьому, оскільки земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 побудував дачний будинок, має спеціальний правовий статус, так як належить до територій природно-заповідного фонду, перебуває у межах прибережної захисної смуги
річки Дністер й на ній не може здійснюватися будівництво будь-яких споруд,
слід припинити право власності ОСОБА_1 на спірний дачний будинок
та зобов`язати його знести вказаний об`єкт самочинного будівництва.
Крім того, прокурор уважав, що здійснення будівництва дачного будинку
на відповідній земельній ділянці є триваючим правопорушенням, тому у спірних правовідносинах ефективним способом судового захисту порушених прав
є звернення до суду з негаторним позовом, на який не поширюється позовна давність.
З урахуванням наведеного, прокурор просив суд позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 30 травня 2022 року клопотання виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про здійснення процесуального правонаступництва у справі задоволено. Здійснено процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни Одеської ОДА на Маяківську сільську раду Біляївського району Одеської області (далі - Маяківська СР).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 18 липня 2022 року позов керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської СР, Білгород-Дністровської РДА задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора Бондар О. М. від 25 травня 2017 року № 35362279, за яким ОСОБА_1 набуто право власності на дачний будинок, загальною площею 64 кв. м, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури 2 270,00 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд першої інстанції надав правову оцінку поданим сторонами доказам,
їх доводам і виходив із того, що прокурор не довів належними та допустимими доказами факт розташування земельної ділянки, площею 2,1580 га, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 у межах заповідного урочища "Дністровські плавні" та національного природного парку "Нижньодністровський". Суду
не надано висновку судової землевпорядної експертизи, яка б підтвердила відповідні доводи прокурора, а межі заповідного урочища "Дністровські плавні"
не встановлені в натурі. Тому районний суд уважав, що будинок, загальною площею 64 кв. м, який перебував у власності ОСОБА_1, та земельна ділянка, загальною площею 2,1580 га, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001,
в межах якої знаходиться суборендована ділянка ОСОБА_1, знаходяться поза межами території як заповідного урочища "Дністровські плавні",
так і національного природного парку "Нижньодністровський".
Крім того, розміщенні дерев`яні будівлі єгерського пункту "Хатки" Біляївської
РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів
на їх будівництво, а розміщення дерев`яних некапітальних будівель було дозволено відповідним розпорядженням Білгород-Дністровської РДА. Профільними установами та їх спеціалістами встановлена відповідність знаходження некапітальних будівель членів Біляївської РО УТМР діючому законодавству
та будівельним нормам України.
Прокурор не надав суду доказів, які б свідчили про капітальність дачної будівлі,
яка належить ОСОБА_1 . При цьому прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена, а на території Біляївської РО УТМР прокуратура, експерти, геодезисти не проводили обстеження спірного дачного будинку.
Тому районний суд відхилив посилання прокурора про капітальність спірної будівлі, її самочинність та знаходження в межах прибережної захисної смуги
річки Дністер.
Вирішуючи вимогу прокурора про скасування рішення державного реєстратора Бондар О. М. від 25 травня 2017 року № 35362279, за яким ОСОБА_2 набуто право власності на спірний дачний будинок, суд першої інстанції застосував норми ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", положення Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), і врахував, що спірний дачний будинок є тимчасовою, а не капітальною спорудою, права
на яку в силу вимог закону (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") не підлягають державній реєстрації. Відповідна позовна вимога прокурора підлягає задоволенню
з вищенаведених підстав.
Разом із цим, указане не позбавляє позивача правового зв`язку з некапітальною будівлею, яка розташована на орендованій ним земельній ділянці,
що унеможливлює задоволення позову прокурора в частині припинення права власності ОСОБА_1 на дачний будинок та зобов`язання останнього знести об`єкт самочинного будівництва - спірний дачний будинок, який не є самочинною будівлею. При цьому судом першої інстанції не встановлено заявлених прав третіх осіб на вказаний дачний будинок, боргових зобов`язань позивача.
Судом першої інстанції враховано положення Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідну судову практику Верховного Суду.
Розподіл судових витрат у частині судового збору здійснено районним судом
з урахуванням статей 133, 141 ЦПК України, статті 4 Закону України
"Про судовий збір" та часткового задоволення позовних вимог прокурора.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено
без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 18 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дачний будинок, загальною площею 64 кв. м, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1, є тимчасовою, а не капітальною спорудою.
Тому державна реєстрація права власності на вказаний дачний будинок
за ОСОБА_1 була проведена державним реєстратором із порушенням частини четвертої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень", за якою не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення
яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.
Районний суд зробив вірні висновки про задоволення позову прокурора у цій частині.
При цьому судом указано, що господарські об`єкти, які розташовані на території заповідного урочища "Дністровські плавні", не повинні були включатися до складу території заповідного урочища, а створюваній заповідній території можливо було надати іншу категорію. Територія, яка зазнала техногенного впливу, не може використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища.
Районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову прокурора
у частині припинення права власності ОСОБА_1 на дачний будинок,
так як скасування державної реєстрації права власності не свідчить
про припинення прав в особи на відповідний об`єкт, як і державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності.
Крім того, спірний дачний будинок не є самочинною будівлею, так як побудований на підставі відповідного розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації, а отже, позовні вимоги прокурора про знесення самочинного будівництва - вказаного дачного будинку, не підлягають задоволенню.
Більше того, прокурор не довів факт розташування земельної ділянки,
площею 2,1580 га, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 у межах заповідного урочища "Дністровські плавні" та національного природного парку "Нижньодністровський", а межі заповідного урочища "Дністровські плавні"
не встановлені в натурі.
Апеляційний суд застосував норми ЦК України, у тому числі, які регулюють загальні положення про право власності, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", врахував відповідні правові позиції Верховного Суду, положення Конвенції та прецедентну практику ЄСПЛ, у тому числі щодо мирного володіння майном, обґрунтованості судового рішення та доказування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про знесення самочинного будівництва та ухвалити у цій частині нове судове рішення
про задоволення позову прокурора.
В іншій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржено, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у відповідній частині судові рішення
не переглядаються.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року у задоволенні клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про повідомлення дати, часу та місця розгляду справи, про розгляд справи за участю сторін відмовлено.
Справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовну вимогу прокурора
про знесення самочинного будівництва, зробили помилковий висновок
про відсутність правових підстав для її задоволення.
Судами неправильно застосовано норми ЗК України, ВК України та Закону України
"Про природно-заповідний фонд України", якими встановлено спеціальний режим використання прибережних захисних смуг річок та території природно-заповідного фонду, де розташований спірний дачний будинок. Нормами зазначених нормативно-правових актів заборонено будівництво дач на земельній ділянці
водного фонду. Більше того, суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про те, що вказаний будинок не є капітальною спорудою.
При цьому суди помилково встановили прив`язку спірного будинку до поняття "капітальність", так як законодавство визначає інший поділ для майна, зокрема
на рухоме й нерухоме.
На спірне нерухоме майно - двоповерховий будинок, в якому розміщено 4 кімнати, санвузол, кухню і коридор, він має залізобетонний фундамент, було виготовлено технічний паспорт, його неможливо перенести без знецінення та зміни призначення. Спірний будинок є самочинним у силу вимог статті 376 ЦК України, оскільки збудований на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети,
відсутні документи на виконання будівельних робіт, введення майна
в експлуатацію.
Зазначає, що спірне нерухоме майно розташоване в межах заповідного урочища "Дніпровські плавні". Суди, роблячи висновки про недоведеність прокурор даного факту, зробили помилкові висновки без належної правової оцінки наявних у справі доказів.
Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка О. М., в якому вказується, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині є законними
та обґрунтованими, тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Спірний дачний будинок не розташований в межах прибережної захисної смуги,
не входить до природно-заповідного фонду, відповідні судові експертизи прокурором не проводилися. Суди попередніх інстанцій вірно застосували норми матеріального права, надали правильну оцінку поданим сторонами доказам.
При цьому дачний будинок не є капітальною спорудою, він побудований членами Біляївської РО УТМР у законний спосіб на виконання відповідного розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 27 грудня 2006 року № 1500/2006, яке є чинним.
Він використовується для збереження рибальського та мисливського інвентарю,
а також як притулок від негоди, місце для відпочинку й не може вважатися самочинним будівництвом.
Прокуратура ініціювала багато судових процесів із Біляївською РО УТМР
та її членами з метою протиправно позбавити організацію права користування землею. При цьому, щоб встановити факт порушення законодавства щодо неправомірної забудови позивачем суборендованої ним земельної ділянки, необхідно призначити та провести будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання про капітальність існуючих будівель і про відповідність
їх технічним будівельним нормам. Подібна експертиза була призначена ухвалою Господарського суду Одеської області від 09 червня 2021 року у справі
№ 916/926/21 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі Одеської ОДА та Білгород-Дністровської РДА
до Біляївської РО УТМР про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди земельної ділянки. Проте, така експертиза ще не проведена, а вказана справа
не розглянута судом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01 жовтня 1993 року
№ 496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема, включено заповідне урочище "Дністровські плавні", площею 7 620,00 га
(а. с. 161-165, т. 1)
Відповідно до Положення про заповідне урочище "Дністровські плавні" урочище створено з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області річки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення
(а. с. 166-171, т. 1).
Заповідне урочище "Дністровські плавні" було основою для створення
в 1996-1997 роках Національного природного парку Нижньодністровський. Землі заповідного урочища відносяться до земель природоохоронного призначення
і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.
На підставі розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 03 листопада
2003 року за № 1496 Біляївській РО УТМР надано земельну ділянку водного фонду, загальною площею 2,1580 га, у тому числі 0,7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області, у довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, під розміщення єгерського пункту "Хатки"
(а. с. 125, т. 1).
Земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 перебуває
у користуванні Біляївської РО УТМР згідно з договором оренди, укладеного
20 вересня 2004 року з Білгород-Дністровською РДА, строком на 49 років,
для розміщення єгерського пункту "Хатки", який зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2004 року № 259, а також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Алексєєнко В. А. від 20 вересня
2014 року № 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414) (а. с. 72-75, т. 1).
У листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров`я України від 18 серпня 2006 року за № 3-1/2849 зазначено про розгляд проєкту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту "Хатки" на території Білгород-Дністровського
району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл. Пункт "Хатки" існує ще з 1967 року, і на ньому на час надання відповідного листа вже знаходилося 36 дерев`яних не капітальних будівель, були отримані позитивні висновки і дозволи Одеського обласного управління по водному господарству, Одеського обласного управління екології
та природних ресурсів від 16 серпня 2006 року за № 3682/03-06-12.
Розпорядженням Білгород-Дністровської РДА "Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР" від 27 грудня 2006 року за № 1500/2006 надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу (а. с. 125, т. 2).
У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13 листопада 2008 року за № 01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів
на їх будівництво.
Указом Президента України "Про створення Нижньодністровського національного природного парку" від 13 листопада 2008 року юридичний статус запроектованих територій заповідного урочища "Дністровські плавні" втрачено, так як зазначена територія включена до національного природного парку "Нижньодністровський".
У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24 липня 2009 року за № 05/1-3095 на адресу старшого радника юстиції Білгород-Дністровської прокуратури Одеської області зазначено, що на підставі висновку розробленому НПЦ "Екострой", споруди єгерського пункту "Хатки" призначені для сезонного (тимчасового) використання
і відповідають вимогам СЕС та МЧС.
Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської РДА від 24 вересня 2009 року за № 932 щодо проєкту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР, узгоджено проєкт розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.
Відповідно до наявних у матеріалах справи наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища "Дністровські плавні", складених Одеським національним університетом ім. І. І. Мечникова від 28 жовтня 2010 року
та від 12 серпня 2014 року, в заповідному урочищі знаходиться акваторія
р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса - Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 км до 51 км.
Уся ця територія є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона
АДРЕСА_2, митна та прикордонна служба з будівлями
і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16 і 30 Закону України
"Про природно-заповідний фонд України", за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси,
які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу.
Факт того, що території, площею 158,3649 га, які зазнали техногенного впливу,
не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища "Дністровські плавні", підтверджується поданням Державного управління охорони навколишнього природного середовища
в Одеській області від 04 грудня 2012 року № 1165/05 та від 31 січня 2013 року
№ 47/02-05, експертним висновком щодо змін меж території заповідного урочища Дністровські плавні на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим державним підприємством Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу від 22 листопада 2012 року № 20, науковим обґрунтуванням можливості зміни меж заповідного урочища "Дністровські плавні" від 28 жовтня 2010 року, розробленим Одеським національним університетом
ім. І. І. Мечникова, науковим обґрунтуванням на зміну меж заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24 листопада 2012 року № 113.005/03, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління від 06 лютого
2013 року № 102, клопотанням Білгород-Дністровської РДА від 05 листопада
2012 року № 3491/08-19/1/6735, актом обстеження території заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району, затвердженим головою Білгород-Дністровської РДА, погодженням суміжного постійного користувача земельної ділянки - державного підприємства "Одеське лісове господарство" від 10 січня 2013 року № 8, погодженням Міністерства екології
та природних ресурсів України від 24 грудня 2012 року № 25099/09/10-12
(а. с. 178-182, 183-192, 193-197, т. 1).
Щодо частини земельної ділянки, площею 0,0205 га, під спірним об`єктом нерухомості, між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27 серпня 2014 року укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора Гриценко І. С. від 24 вересня 2014 року № 16031483 (номер запису
про інше речове право 7113223) (а. с. 149-152, т. 1).
Згідно з актом перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області
від 23 червня 2015 року Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування
у повній відповідності до договору оренди та норм діючого законодавства України.
Листом відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01 липня 2015 року за № 10-1510-0.13-1572/2-15 повідомлено, що прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена, на території Біляївської РО УТМР прокуратура, експерти або геодезисти не проводили обстеження спірного дачного будинку.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня
2017 року у справі № 815/7292/16 за позовом Біляївської РО УТМР
до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА
про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище "Дністровські плавні", зобов`язання розробити та затвердити Положення про заповідне урочище "Дністровські плавні" з урахуванням норм природоохоронного законодавства України позов Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів ОДА задоволено частково. Визнано протиправними дії Державного управління охорони природного середовища Одеської області щодо затвердження Положення про заповідне урочище "Дністровські плавні". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У зазначеній адміністративній справі судом установлено, що включення
за Положенням про заповідне урочище "Дністровські плавні" до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу - полос відведення автошляху
Одеса - Рені, електромережі ВЛ 110 кВ Старокозаче - Канал, єгерського пункту "Хатки", споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи, суперечить статтям 16, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". У висновку державної землевпорядної експертизи, затвердженому начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П. П. від 30 грудня 2003 за № 1182,
даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року.
Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, враховують фактично обстановку
та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту, загальною площею 2,1580 га, у тому числі під будівлями та дворами 0,7943 га,
у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, 2,1580 га із забудованих земель 0,7943 га. Фактично забудована земельна ділянка передається Біляївській РО УТМР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту "Хатки".
Рішенням державного реєстратора Бондар О. М. від 25 травня 2017 року
№ 35362279 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257491651208, номер запису про право власності 20586992) (а. с. 145-148, т. 1).
Указаний дачник будинок розташований на земельній ділянці водного фонду, площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001.
Згідно із Проєктом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений
у 2021 році товариством з обмеженою відповідальністю "Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення" на підставі Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку"
від 20 жовтня 2010 року за № 998/А2010 на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів, ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани вказаного проєкту.