ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 385/342/23
провадження № 61-18254 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивачки: Любченко Володимир Михайлович, ОСОБА_3,
відповідач - фермерське господарство "Олена",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
фермерського господарства "Олена" (далі - ФГ "Олена") про усунення перешкод
у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 3521110100:02:000:0396, площею 3,0101 га, що розташована на території Гайворонського району Кіровоградської області.
12 грудня 2012 року між нею та ФГ "Олена" укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 12 грудня 2022 року. На підставі цього договору відповідач користувався її земельною ділянкою.
Починаючи з осені 2022 року, вона неодноразово повідомляла ФГ "Олена" про своє небажання подальшої співпраці, просила повернути належну їй земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди, але відповідач відмовився задовольняти її вимоги.
08 грудня 2022 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що 02 грудня 2022 року державний реєстратор Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В. С. зареєстрував додаткову угоду від 10 листопада 2022 року б/н до договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня 2032 року з автоматичним продовженням дії договору.
Вона не підписувала вказаної додаткової угоди з відповідачем, не бажала продовжувати правовідносини оренди з ним.
Вважала, що додаткова угода до договору оренди є неукладеною, а її права на земельну ділянку грубо порушені, оскільки вона не підписувала вказану додаткову угоду. Належним способом захисту її порушених прав буде усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом задоволення вимоги про повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації (записів) договору оренди землі, здійсненої 02 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право 48612150.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ФГ "Олена" усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, кадастровий номер 3521110100:02:000:0396, площею 3,0101 га, що розташована на території Гайворонського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди від 10 листопада 2022 року б/н до договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ "Олена", зареєстрованої 02 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право 48612150.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2023 рокуу складі судді Венгрина М. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ФГ "Олена" усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим № 3521110100:02:000:0396, площею 3,0101 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди від 10 листопада 2022 року б/н до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 02 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право № 48612150.
Стягнуто з ФГ "Олена" на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі:
1 073,60 грн сплаченого судового збору та 5 000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 6 073,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачка вказувала про неукладення спірної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, так як вона її не підписувала, та відсутність у неї оригіналу примірника такої угоди, то саме на відповідача покладено обов`язок надати докази на підтвердження укладення цієї угоди.
З метою встановлення належності ОСОБА_1 підпису на оригіналі оспорюваної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та проведення судової почеркознавчої експертизи нею заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено ухвалою суду першої інстанції від 18 травня 2023 року про витребування у відповідача оригіналу оспорюваної додаткової угоди, проте відповідач не надав оригінал додаткової угоди, посилаючись на її втрату та проведення службового розслідування з цього приводу.
Оскільки відповідачем не надано оригінал додаткової угоди від 10 листопада
2022 року б/н, тому відповідно до вимог частини десятої статті 84 ЦПК України суд дійшов висновку про доведеність факту непідписання позивачкою вказаної додаткової угоди, а отже, такий правочин є неукладеним. Право оренди спірної земельної ділянки у відповідача припинилося.
Порушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за відповідачем, тому заявлена вимога про скасування державної реєстрацій спрямована на відновлення становища,
яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що підготовка цієї справи до розгляду у суді представником позивача не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, справа не є складною, та, враховуючи клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв розумності розміру, реальності адвокатських витрат, зважаючи на конкретні обставини справи дійшов висновку про зменшення розмір витрат на правничу допомогу понесених позивачем з 11 000 грн до 5 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ФГ "Олена" задоволено. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ "Олена" компенсацію за сплачений судовий збір у сумі 1 610,40 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач у суді першої інстанції не заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, а районний суд, відповідно, ухвалу про призначення експертизи не постановляв, тому висновок суду про ухилення відповідача від проведення почеркознавчої експертизи, а також застосування наслідку такого ухилення у формі визнання судом факту неналежності позивачу підпису у додатковій угоді є необґрунтованим. Районний суд висловив припущення, що позивач потенційно міг би заявити клопотання про призначення експертизи, проте йому завадило заявити таке клопотання відсутність оригіналу додаткової угоди.
Отже, позивачка не надала доказів на підтвердження того, що вона не підписувала додаткову угоду від 10 листопада 2022 року до договору оренди її земельної ділянки, а суд першої інстанції визнав цю обставину встановленою з порушенням норм процесуального права.
У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку про те, що презумпція належності ФГ "Олена" права оренди земельної ділянки, яка ґрунтується на державній реєстрації цього права, здійсненої відповідно до закону, не спростована позивачкою, а тому відсутні правові підстави вважати, що власник земельної ділянки протиправно обмежений відповідачем у реалізації своїх прав щодо його земельної ділянки, унаслідок чого немає підстав для задоволення її негаторнного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 385/342/23 з Гайворонського районного суду Кіровоградської області.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду від 10 листопада 2022 року б/н до договору оренди земельної ділянки, тому вона подала до суду клопотання про витребування оригіналу цієї додаткової угоди у ФГ "Олена", яке ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2023 року було задоволено та витребувано у відповідача такі докази. При цьому відповідачу у вищевказаній ухвалі районного суду було роз`яснено його обов`язок подати витребувані докази та те, що у разі їх неподання з неповажних причин або без повідомлення причин, суд може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ.
Проте ФГ "Олена", посилаючись на втрату оригіналу додаткової угоди
від 10 листопада 2022 року б/н, її не надало суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачем не надано оригінал додаткової угоди від 10 листопада
2022 року б/н, тому відповідно до вимог частини десятої статті 84 ЦПК України позивачкою доведено факт непідписання нею вказаної додаткової угоди, унаслідок чого цей правочин є неукладеним. Право оренди спірної земельної ділянки у відповідача припинилося.
Крім того, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 порушено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді касаційної інстанції у розмірі 34 000 грн, які підтверджуються договором про надання правової допомоги від 17 листопада 2023 року № 101 та додатковою угодою від 17 листопада 2023 року № 1, актом виконаних робіт від 18 грудня 2023 року, квитанцією від 21 листопада 2023 року № 222, відповідно до якої позивачем сплачено частину гонорару за надану правову допомогу у розмірі 17 000 грн. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу понесені в апеляційному суді у розмірі 7 000 грн.
Доводи особи, яка подала відзив
У лютому 2024 року ФГ "Олена" подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Апеляційний суд дійшов вірного висновку про безпідставність вимог позивачки, оскільки право орендодавця підлягає захисту за його позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом пред`явлення вимог про повернення такої ділянки, а не шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами, витраченим ним часом та не відповідає реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 3,0101 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0396, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області. Право власності позивачки на земельну ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю від 10 жовтня 2008 року серії КР № 078657 (а. с. 7-8).
Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі відомостей Державного земельного кадастру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2666145135020, номер запису про право власності 48612150, дата державної реєстрації 02 грудня 2022 року (а. с. 9).
12 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ "Олена" укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 12 грудня
2022 року.
02 грудня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки, площею 3,0101 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0396, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2666145135020, яке належить ФГ "Олена" на підставі додаткової угоди від 10 листопада 2022 року б/н до договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2022 року б/н, строк дії права - 12 грудня
2032 року, реєстраційний номер іншого речового права 352110004002687 (а. с. 10).
05 грудня 2022 року ОСОБА_1 письмово звернулась до ФГ "Олена" з листом-повідомленням, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди землі, який укладений між нею та ФГ "Олена", а має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку, кадастровий номер 3521110100:02:000:0396 (а. с. 12).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення додаткової угоди від 10 листопада 2022 року до договору оренди земельної ділянки) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування проведеної 02 грудня 2022 року державної реєстрації додаткової угоди від 10 листопада 2022 року б/н до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої, номер запису про інше речове право № 48612150, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не підписувала зазначеної додаткової угоди, тому ця угода є неукладеною,
а державна реєстрація - незаконною.
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.