ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1851/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автоколона № 2207" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 (суддя Ділай У. І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (головуючий - Матущак О. І., судді Бойко С. М., Скрипчук О. С.) у справі
за заявою Львівської міської ради про забезпечення позову Львівської міської ради
до: 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автоколона № 2207",
2) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
3) приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Людмили Василівни,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна",
2) ОСОБА_1,
про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування права постійного користування.
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. 14.06.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради (далі - Міськрада, позивач, заявник) до Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автоколона № 2207" (далі - ТДВ "Львівська автоколона № 2207", Товариство, відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач-2), приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Людмили Василівни (далі - Нотаріус, відповідач-3) про:
1) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2711496046101) (далі - спірна земельна ділянка), з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки;
2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста Львова в особі Міськради (код ЄДРПОУ 04055896) на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням речового права;
3) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування за ТДВ "Львівська автоколона № 2207" (код ЄДРПОУ 03117626) на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням речового права.
2. Разом з позовною заявою Міськрада подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
3. Зазначена заява позивача аргументована тими обставинами, що: 1) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається здійснення Товариством 23.03.2023 державної реєстрації права постійного користування на спірну земельну ділянку на підставі державного акта серії Б № 060878 від 1982 року, виданого виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту Української РСР (далі - Автоколона) на постійне користування земельною ділянкою площею 11 га, що розташовувалася за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (Промзона Сигнівка), проте рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 у справі № 29/55 та рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2020 у справі № 914/490/20 встановлювався факт припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 11 га внаслідок припинення діяльності Автоколони, а розміщене на спірній земельній ділянці (площею 9,4433 га) майно ТДВ "Львівська автоколона № 2207" також неодноразово відчужувалося, в зв`язку з чим до моменту набрання законної сили рішенням суду в цій справі існує велика загроза вчинення відповідачем-1 самовільних дій щодо відчуження об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці, що ускладнить виконання рішення суду; 2) існує висока вірогідність можливої передачі Товариством спірної земельної ділянки третім особам, її відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на земельну ділянку іншим особам, що в свою чергу призведе до можливого вчинення державними земельними кадастровими реєстраторами реєстраційних дій та внесення записів щодо спірної земельної ділянки; 3) підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки місцезнаходження Міськради відоме, зареєстроване в установленому законом порядку, майна позивача є достатньо для відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням, у випадку відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2023, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023, заяву Міськради про забезпечення позову задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/1851/23 накладено арешт на спірну земельну ділянку.
5. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 3, 321 ЦК України, статей 13, 74, 76, 77, 86, 136, 137, 140, 141, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про доведеність передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка фактично є предметом спору, оскільки запропонований позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим, розумним, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких він вживається, зокрема, в разі вчинення ТДВ "Львівська автоколона № 2207" дій з передачі земельної ділянки третім особам, її відчуження, зміни конфігурації (поділу) чи можливої передачі речових прав на земельну ділянку іншим особам унеможливлюватиметься захист або поновлення прав і законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до суду з відповідними новими позовами.
Крім того наразі наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом заявлених позовних вимог і такий захід (арешт) не обмежує право володіння та користування Товариством спірною земельною ділянкою. Адже вжитий захід забезпечення позову тимчасово унеможливить лише відчуження в будь-який спосіб спірної земельної ділянки та на час розгляду справи не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Товариства, позаяк вжитий захід спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача та забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Водночас, відхиляючи як доводи Товариства про можливу невідповідність заходу забезпечення заявленим позовним вимогам немайнового характеру, так і його аргументи про неможливість вчинення ним будь-яких цивільно-правових чи інших дій, спрямованих на відчуження чи обмеження використання спірної земельної ділянки без участі власника землі - територіальної громади м. Львова в особі Міськради, апеляційний суд врахував ті обставини, що: 1) як накладенням арешту, так і забороною на вчинення реєстраційних дій яку (заборону) відповідач-1 вважає логічною та пропорційною заявленим позовним вимогам, не завдаються збитки Товариству та використання ним (без права відчуження) спірної земельної ділянки не обмежується, а відповідач-1 у будь-який час може скористатися процесуальним правом на подання до суду першої інстанції заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, тоді як відсутність будь-якого заходу забезпечення позову впродовж навіть мінімального терміну до вжиття іншого заходу забезпечення позову (на думку апелянта, більш адекватного і пропорційного), може мати негативні невідворотні наслідки, з настанням яких сутність інституту забезпечення позову взагалі втрачається; 2) сам же відповідач без участі Львівської міської ради ініціював, а державний реєстратор вчинив 23.03.2023 реєстраційну дію по реєстрації як права комунальної власності, так і права постійного користування за собою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТДВ "Львівська автоколона № 2207" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 04.04.2023 у справі № 907/268/22 висновків щодо застосування норм статей 136, 137 ГПК України в подібних правовідносинах (в контексті допустимості застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або кошти, до позовів майнового характеру, в яких позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову, та незастосування такого заходу до позовів немайнового характеру, оскільки арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору); 2) апеляційний суд не врахував, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку, не узгоджується з предметом і підставами позову, позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування спірної земельної ділянки на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку. Накладення арешту на земельну ділянку не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру; 3) дії відповідача-1 щодо спірної земельної ділянки не можуть призвести до позбавлення позивача права на судовий захист своїх прав; 4) застосування заходів забезпечення позову у виді арешту спірної земельної ділянки заявник обґрунтовує можливістю відчуження нерухомого майна ТДВ "Львівська автоколона № 2207", однак майно, яке належить Товариству, не є предметом заявленого позову, тому відповідні обставини не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Узагальнені доводи інших учасників справи
8. Міськрада та ТОВ "Грінера Україна" у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2024 (Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Львівська автоколона № 2207" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 914/1851/23 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.02.2024 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А. справу № 914/1851/23 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 23.03.2023 за Товариством було зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акта серії Б № 060878 від 1982 року, виданого виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів на постійне користування Автоколоною земельною ділянкою площею 11 га, що розташовувалася за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (Промзона Сигнівка).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 у справі № 29/55 та рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2020 у справі № 914/490/20 встановлено факт припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 11 га внаслідок припинення діяльності Автоколони.
11. Розміщене на спірній земельній ділянці (площею 9,4433 га) майно ТДВ "Львівська автоколона № 2207" неодноразово відчужувалося, зокрема на ній розташовано об`єкти нерухомого майна (будівля літ. "Г-1" (контрольно-пропускний пункт) площею 151,8 м2, будівля літ. "Ґ-1" (будівля навісу з воротами) площею 170,2 м2, будівля літ. "К-1-2" загальною площею 2670,3 м2), що належать ТОВ "Грінера Україна" та ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
12. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
13. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
14. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
15. Відповідно до пункту 1 частини 1 та частин 2, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
16. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
18. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.