ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1014/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Максимовського С. О. (адвокат),
відповідача-3 - не з`явилися,
(прокуратури) - Шапки І. М. (за посвідченням від 04.04.2023 № 077220),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 (суддя Аюпова Р. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 (головуючий - Тихий П. В., судді Терещенко О. І., Шутенко І. А.) у справі
за позовом керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області,
2) фізичної особи ОСОБА_1,
3) Фермерського господарства "Агротемп 2015"
про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити певні дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 16.03.2023 керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради (далі - Рада, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (у редакції заяви про зміну предмета позову від 25.07.2023) до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківської області, Управління, Орендодавець, відповідач-1), фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Орендар, відповідач-2), Фермерського господарства "Агротемп 2015" (далі - ФГ "Агротемп 2015", Суборендар, відповідач-3) про:
1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківської області від 24.12.2015 № 4781-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки" (далі - наказ від 24.12.2015 № 4781-СГ, оспорюваний наказ № 4781-СГ);
2) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківської області від 31.05.2016 № 4698-СГ "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду" (далі - наказ від 31.05.2016 № 4698-СГ, оспорюваний наказ № 4698-СГ);
3) визнання недійсним договору оренди землі від 31.12.2015 (далі - договір оренди від 31.12.2015, оспорюваний договір оренди), укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківської області та ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки площею 22,6996 га, кадастровий номер 6321455100:04:000:0495 (далі - спірна земельна ділянка);
4) визнання недійсним договору суборенди землі від 03.06.2016 (далі - договір суборенди від 03.06.2016, оспорюваний договір суборенди), укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Агротемп 2015" стосовно спірної земельної ділянки;
5) зобов`язання ОСОБА_1 повернути Раді спірну земельну ділянку, з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 236, 261, 267, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 116, 118, 122- 124, 134, 152, 155, 210 та пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 8, 21, 31, 34, 35 Закону України "Про оренду землі", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання в оренду спірної земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не здійснило належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, з метою отримання прибутку на земельній ділянці; 2) відповідач-2 при зверненні із заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки не підтвердив наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), наслідком чого стало не створення ОСОБА_1 власного фермерського господарства, яке так і не було зареєстровано, а передача земельної ділянки в суборенду ФГ "Агротемп 2015" вже через 2 місяці після державної реєстрації права оренди на неї.
В зв`язку з цим Прокурор вважає, що оспорювані накази як такі, що видано Управлінням із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на їх підставі оспорювані договори оренди та суборенди - визнанню недійсними із зобов`язанням Орендаря повернути Раді спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі.
При цьому Прокурор безпосередньо в позовній заяві звернувся з клопотанням про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку для звернення до суду, в якому (клопотанні) зазначив що про виявлені порушення Прокурор довідався лише в 2021 році, зокрема, за результатами опрацювання листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 17.06.2021 №10-20-14-4879/0/19-21 і доданих до нього документів, тоді як Рада могла довідатися про порушення інтересів держави в спірних правовідносинах (про незаконну передачу спірної земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах) раніше від Прокурора, а саме з 17.03.2020, тобто з дати набуття права комунальної власності на спірну земельну ділянку та державної реєстрації вказаного права, як це передбачено пунктом 24 Перехідних положень ЗК України, однак позивачем, незважаючи на звернення до нього Куп`янської окружної прокуратури Харківської області з листом-повідомленням від 14.02.2023 № 60/3-312вих-23 про виявлені порушення земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду та в суборенду, не вжила будь-яких заходів щодо усунення зазначених порушень. На думку Прокурора, така бездіяльність Ради насамперед зумовлена проведенням активних бойових дій на території Харківської області, а також тимчасовою окупацією території Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області, що підтверджується включенням відповідної території до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду 27.12.2023, в задоволенні позову відмовлено повністю з підстав спливу позовної давності та недоведеності Прокурором поважних причин її пропуску, в зв`язку з чим задоволено заяви відповідача-1 і відповідача-2 про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.
При цьому суди попередніх інстанції спочатку зазначили про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що фермерське господарство, для створення якого відповідач-2 отримав у довгострокову оренду земельну ділянку, станом на момент розгляду справи не зареєстровано в установленому законом порядку, натомість земельну ділянку Орендар передав в суборенду вже існуючому ФГ "Агротемп 2015" для розширення його земельних площ, що свідчить про видачу оспорюваних наказів та укладення оспорюваних договорів на неконкурентних засадах (без проведення земельних торгів), тобто з порушенням відповідачами положень статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", та в свою чергу узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 15.01.2020 у справі №627/1351/18, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, однак в підсумку на підставі статей 261, 267 ЦК України суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову, застосувавши за заявами ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 наслідки спливу позовної давності, оскільки:
1) прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками та в разі виявлення порушень чинного законодавства подаються позови до суду, тобто Прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію;
2) будь-яких доказів на підтвердження ухилення ГУ Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації Прокурору матеріали справи не містять, натомість Управління у відповідь на запит Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в короткий термін надало витребувані документи, а Прокурором не наведено жодного обґрунтування, чому з таким запитом Прокурор звернувся лише в 2021 році та які об`єктивні обставини перешкоджали раніше направити відповідний запит і звернутися до суду з відповідними позовними вимогами;
3) отже, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", Прокурор із 2015 року мав можливість своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (Управління) необхідну для подання позову інформацію, відтак мав всі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом у межах позовної давності, чого Прокурором вчинено не було, а тому ним не наведено достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин (за участю Прокурора, Ради, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ФГ "Агротемп 2015" та іншої фізичної особи - ОСОБА_2 )).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору оренди землі від 31.12.2015, договору суборенди землі від 03.06.2016 та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Раді спірну земельну ділянку та ухвалити нове рішення про задоволенні позову в цій частині.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, оскільки суди не врахували:
1) висновків щодо застосування положень статей 261, 267 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18;
2) висновків щодо застосування норм частини 1 статті 230 ЦК України, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 922/3204/19;
3) висновку щодо застосування норми статті 16 ЦК України, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 922/3204/19;
4) висновку щодо застосування норм статей 14, 73, 74, 162, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в контексті реалізації принципу jura novit curia ("суд знає закон"), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18;
5) висновку щодо застосування норми статті 391 ЦК України, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 910/20607/17, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22, від 04.10.2023 у справі № 910/6205/22, від 24.10.2023 у справі № 911/2093/21, від 22.11.2023 у справі № 918/244/22;
6) висновку щодо застосування норм статті 1311 Конституції України та статті 4 ГПК України, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.
Зокрема скаржник наголошує на тому, що: 1) з урахуванням встановлених судами обставин цієї справи, досліджених і оцінених доказів, сам по собі факт обізнаності Прокурора чи Ради про існування оспорюваних договорів оренди та суборенди не є доказом обізнаності зазначених осіб про порушення прав держави, оскільки під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив; 2) судами залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_1 та ФГ "Агротемп 2015" не подавали до суду заяв про застосування наслідків спливу позовної давності щодо звернутих до них позовних вимог (про визнання недійсними договорів оренди землі від 31.12.2015 і суборенди землі від 03.06.2016 та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Раді спірну земельну ділянку), що виключає застосування позовної давності до вказаних вимог як підставу для відмови в їх задоволенні; 3) відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними договору оренди від 31.12.2015 та договору суборенди від 03.06.2016, суди першої та апеляційної інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин норму статті 230 ЦК України, позаяк порушення порядку укладення оспорюваного договору оренди були спрямовані на введення ОСОБА_1 орендодавця (Управління) в оману шляхом замовчування його справжніх намірів використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто не для ведення фермерського господарства, а для отримання доходу шляхом передачі земельної ділянки, отриманої на пільгових умовах, в суборенду; 4) метою звернення Прокурора до суду є повернення місцевій територіальній громаді земельної ділянки, яка фактично не вибувала з комунальної власності, а була передана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства, тобто за своїм змістом та спрямованістю цей позов фактично є негаторним позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. При цьому той факт, що під час розгляду справи внаслідок змін чинного законодавства інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва Прокурором інтересів держави та не впливає на задоволення позову в разі його обґрунтованості та на виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади) (див. пункт 11.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6. ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
ФГ "Агротемп 2015" не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 у справі № 922/1014/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.02.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. 22.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів на території Вєликобурлуцького району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
9. Згідно з наказом від 24.12.2015 № 4781-СГ Управління надало ОСОБА_1 в оренду спірну земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів на території Вєликобурлуцького району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Пунктом 3.3 оспорюваного наказу передбачено, що земельну ділянку необхідно використовувати за цільовим призначенням з дотриманням вимог статті 96 ЗК України, Закону України "Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів.
У подальшому, на підставі зазначеного наказу 31.12.2015 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який 16.03.2016 зареєстровано реєстраційною службою Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області, що підтверджується доданими до позовної заяви інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно.
10. Згідно з наказом від 31.05.2016 № 4698-СГ Управління надало згоду Орендарю на передачу спірної земельної ділянки в суборенду строком на 48 років.
Право ФГ "Агротемп 2015" на суборенду спірної земельної ділянки, яке виникло на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору суборенди від 03.06.2016, було зареєстровано 07.06.2016 Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області.
Позиція Верховного Суду
11. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються виключно незгоди скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору оренди від 31.12.2015 і договору суборенди від 03.06.2016 та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Раді спірну земельну ділянку, то касаційний перегляд зазначених судових рішень здійснюється лише у відповідній частині.
12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
13. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог, проте з огляду на обставини подання Управлінням і ОСОБА_1 заяв про застосування позовної давності та пропуску Прокурором позовної давності, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в зв`язку зі спливом позовної давності та недоведеністю поважних причин пропущення цього строку.
14. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та водночас відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень наведених вище численних висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 16, 230, 261, 267, 391 ЦК України, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 14, 73, 74, 162, 237 ГПК України з огляду на таке.
15. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки достовірно встановили факти видачі наказу від 24.12.2015 № 4781-СГ та укладення оспорюваних договорів на неконкурентних засадах (без участі в торгах), тобто з порушенням положень статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", враховуючи ті обставини, що фермерське господарство, для створення якого відповідач-2 отримав 31.12.2015 у довгострокову оренду спірну земельну ділянку, станом на момент розгляду справи не було зареєстровано в установленому законом порядку, натомість через 5 місяців земельну ділянку Орендар передав в суборенду для розширення його земельних площ вже існуючого ФГ "Агротемп 2015", засновником або членом якого є ОСОБА_1 не є.
При цьому зміст оскаржуваних рішення та постанови чітко свідчить якраз про врахування апеляційним судом при вирішенні спору загальних висновків щодо застосування норм статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 922/3204/19 (за винятком висновку в частині застосування положень частини 1 статті 230 ЦК України, яка спірні правовідносини в цій справі не регулює, позаяк підставою цього позову Прокурор не визначав, а суди відповідно не досліджували обставини введення Орендарем Орендодавця в оману), на неврахування яких судами безпідставно посилається скаржник.
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги суперечливі твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій зазначених правових висновків, не зважаючи на те, що оскаржувані рішення та постанова не містять прямого посилання на вказані постанови Верховного Суду України та Верховного Суду.
16. Водночас у контексті застосування місцевим господарським судом наслідків спливу позовної давності за заявою ОСОБА_1 (за вимогами про визнання недійсними оспорюваних правочинів та повернення спірної земельної ділянки Раді) колегія суддів зазначає таке.
17. Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
18. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
19. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
20. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він (прокурор) довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування положень статті 261 ЦК України викладено в постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, на неврахування яких (висновків) судами помилково посилається скаржник, оскільки суд першої інстанції виходив з того, що навіть у разі, коли прокурор звертається до суду не як самостійний позивач, а в інтересах уповноваженого органу, якщо прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення прав раніше такого органу, строк позовної давності починає обчислюватися саме з такого моменту.
Проте з матеріалів справи не вбачається та Прокурором не доведено того, що про порушення прав держави Прокурор довідався чи міг довідатися раніше, ніж уповноважений на той час державний орган - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке є стороною оспорюваного договору оренди, укладеного наприкінці грудня 2015 року.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор з використанням повноважень, наданих йому Законом України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній з 15.07.2015), із 2015 року мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання спірної земельної ділянки у межах позовної давності, чого Прокурором з невідомих причин зроблено не було. При цьому Прокурором не наведено належного обґрунтування, чому з відповідним запитом до Управління Куп`янська окружна прокуратура Харківської області звернулася лише 21.05.2021 та які обставини перешкоджали їй направити запит раніше та звернутися до суду з позовом.
Адже на час укладення оспорюваних договорів органи прокуратури не були позбавлені можливості систематично здійснювати моніторинг законності розпорядження земельними ділянками та в разі виявлення порушень чинного законодавства звертатися до суду з відповідними позовами, спрямованими на захист інтересів держави (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин (за участю Прокурора, Ради, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ФГ "Агротемп 2015" та іншої фізичної особи - ОСОБА_2 )).
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів ухилення ГУ Держгеокадастру у Харківській області впродовж 2015- 2020 рр. від надання необхідної інформації Прокурору, натомість у відповідь на запит прокуратури Управління в короткий термін надало витребувані документи.
Наведене переконливо свідчить про те, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій якраз врахували висновки щодо застосування положень статті 261 ЦК України, викладені в постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18.
Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до правових висновків Верховного Суду, на неврахуванні яких помилково наголошує скаржник.
Крім того, на відміну від цієї справи, в якій Прокурор заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 17.10.2018 у цивільній справі № 362/44/17, якою залишено без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.07.2017 про відмову в позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння фізичних осіб, виходила зі встановлених судом першої інстанції обставин пред`явлення прокурором позову після спливу позовної давності без поважних причин, оскільки прокурор не заявляв клопотання про поновлення позовної давності, а суд відповідно не встановлював підстав поважності пропуску такого строку.
21. При застосуванні наведених вище положень цивільного законодавства слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що правило статті 261 ЦК України пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Так, прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.
22. Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (такий висновок сформульовано в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).
Проте Рада як новий власник спірної земельної ділянки - правонаступник ГУ Держгеокадастру у Харківській області в силу пункту 24 Перехідних положень ЗК України не надала жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності.