ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024року
м. Київ
справа № 756/8370/21
провадження № 51-4652 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050000920, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) вироком Мінського районного суду м. Києва від 21 грудня 1982 року за ч. 2 ст. 141 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
2) вироком Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 1983 року за ч. 2 ст. 84, ч. 2 ст. 140, ст. 42, ст. 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю, звільненого 27 лютого 1988 року по відбуттю строку покарання;
3) вироком Мінського районного суду м. Києва від 21 вересня 1988 року за ч. 4 ст. 81 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;
4) вироком Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 1993 року за ст. 94, ст. 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 3 місяці, звільненого 13 квітня 2002 року по відбуттю строку покарання;
5) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року за ч. 3 ст. 296, ст. 353 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, звільненого 04 лютого 2011 року по відбуттю строку покарання;
6) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 04 червня 2014 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року іспитовий строк скасовано з направленням в місця позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 11 лютого 2019 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 19 квітня 2021 року, приблизно о 04:10 год, перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Маршала Рокоссовського, 3-б, реалізуючи умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, з проникненням до іншого приміщення, шляхом зсуву кришки, проник до телекомунікаційного колодязя, де за допомогою заздалегідь заготовлених інструментів відрізав кабель довжиною 32 м, який належить ПАТ "Укртелеком", загальною вартістю 6 583, 36 грн, проте не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та постановити рішення, яким закрити кримінальне провадження щодо останнього. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої і апеляційної інстанцій не було досліджено належним чином докази у цьому кримінальному провадженні, оскільки, на його думку, жодних з доказів прямо не свідчить про вчинення саме ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та вважали, що є підстави для її задоволення та закриття кримінального првоадження.
Позиції інших учасників судового провадження
В запереченні на касаційну скаргу захисника представник цивільного позивача вважає, що вона задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_7 є законними та обґрунтованими.
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.