ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22лютого 2024 року
м. Київ
справа № 686/18983/19
провадження № 51-4791 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_10 і ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_11 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року й ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12019240010000332 та 12019240000000206, які були об`єднані судом, за обвинуваченням
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі: ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 68 цього Кодексу, на строк 10 років; ОСОБА_11 за п. 4 ч. 2 ст.115 КК України на строк 15 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд зарахував у строк покарання ОСОБА_11 строк його попереднього ув`язнення 22 січня 2019 року та з 29 січня 2019 року до дня набрання вироком законної сили, а ОСОБА_10 один день - 22 січня 2019 року.
До набрання вироком законної сили суд залишив запобіжний захід щодо ОСОБА_11 у виді тримання під вартою, а щодо ОСОБА_10 - у виді домашнього арешту.
Також суд постановив стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 8535,0 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 802 736 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Крім того, суд вирішив долю речових доказів, розподілив процесуальні витрати і прийняв рішення щодо інших заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком суду ОСОБА_11 визнано винуватим у тому, що він 21 січня 2019 року близько 23:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3, на ґрунті особистих неприязних стосунків із ОСОБА_12, діючи з умислом на вбивство останнього, завдав йому декілька ударів кулаками в область обличчя та тулуба, від яких ОСОБА_12 вдарився правою скроневою ділянкою голови об одвірок. Для надання допомоги ОСОБА_12 свідок ОСОБА_13 відвів останнього до ванної кімнати, однак ОСОБА_11, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи з особливою жорстокістю, заліз у ванну, в якій лежав ОСОБА_12, та став плигати по його голові та грудній клітці, потім узяв його за голову та вдарив нею декілька разів об край ванни, після чого свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 забрали ОСОБА_11 до іншої кімнати. Надалі ОСОБА_11 з метою доведення свого умислу до кінця, повернувся до ОСОБА_12 та металевим друшляком став завдавати йому численних ударів по голові, тулубу, руках і ногах доки його знов не зупинили вказані особи. У результаті цих дій ОСОБА_11 смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася набряком та стисненням головного мозку.
За цим же вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він 21 січня 2019 року близько 23:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у зазначеній квартирі, на ґрунті неприязні, діючи з умислом на протиправне позбавлення життя ОСОБА_12, увійшов до ванної кімнати та накинув на голову останнього пакет, тим самим перешкоджаючи йому дихати, та став стискати шию потерпілого з прикладанням сили. Однак свідок ОСОБА_13 припинив ці дії ОСОБА_10 та перемістив ОСОБА_12 до кухні. Надалі ОСОБА_10 знову підійшов до ОСОБА_12 і став стискати руками його шию, заподіявши останньому продовгастий, горизонтальний крововилив, який за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Проте ОСОБА_10 не зміг довести свій злочинний умисел на вбивство до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 припинили його протиправні дії.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 червня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_11, перекваліфікувати його дії з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання за цей злочин у виді позбавлення волі на строк 7 років. Посилаючись на практику Верховного Суду, вважає, що суди попередніх інстанцій дали неправильну кримінально-правову оцінку діям ОСОБА_11, оскільки сама собою кількість завданих тілесних ушкоджень не може свідчити про особливу жорстокість під час вчинення умисного вбивства, а інших доказів на підтвердження цієї кваліфікуючої ознаки у кримінальному провадженні не здобуто.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_10 на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги захисник зазначив, що суд у порушення положень ст. 334 КПК України об`єднав матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_10 з матеріалами щодо ОСОБА_11, тоді як передбачених законом підстав для їх розгляду в одному провадженні не було, а в суду вже сформувалося переконання про винуватість ОСОБА_10 в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Ця обставина, на думку захисника, призвела до ухвалення судових рішень незаконним складом суду. Крім того, захисник вважає, що в ході судового провадження було порушено принцип змагальності сторін, оскільки суд першої інстанції після закінчення судових дебатів відновив з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, чим усіляко сприяв стороні обвинувачення в усуненні недоліків, допущених на стадії досудового розслідування, зокрема в призначенні додаткової та комісійної судово-медичних експертиз, та зміні обвинувачення, яке не знайшло свого підтвердження, на таке, що в подальшому стало підставою для ухвалення вироку. На ці порушення, як зазначив захисник, не звернув уваги апеляційний суд, постановивши рішення, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
В письмових запереченнях на касаційні скарги захисників представник потерпілої ОСОБА_6 просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без зміни як законні, а касаційні скарги - без задоволення як необґрунтовані.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_11 і його захисник ОСОБА_8, а також засуджений ОСОБА_10 і його захисник ОСОБА_9 просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.
Прокурор ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_6 вважали, що підстави для задоволення касаційних скарг сторони захисту відсутні, оскільки судові рішення є законними й обґрунтованими.
Мотиви Суду
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Водночас зміст положень ст. 412 КПК України свідчить про те, що невід`ємною властивістю поняття "істотність порушення вимог кримінального процесуального закону" є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Тому згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом.
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення щодо ОСОБА_10 в межах касаційної скарги захисника ОСОБА_9, таких порушень не встановив.
Так, у касаційній скарзі захисник твердить про те, що матеріали кримінальних проваджень щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були об`єднані за відсутності підстав, передбачених положеннями статей 217, 334 КПК України, що, на думку захисника, свідчить про ухвалення вироку незаконним складом суду, а тому це судове рішення підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України. Аналогічні доводи захисника були перевірені апеляційним судом, який дійшов висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 було розглянуто в місцевому суді уповноваженим складом суду, визначеним у порядку ст. 35 КПК України, а саме собою об`єднання матеріалів кримінальних проваджень, враховуючи їх фактичні обставини, не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає аргументи захисника, викладені в касаційній скарзі, які є подібними тим, на які він посилався в апеляційній скарзі, непереконливими.
Відповідно до ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження, в тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 217 КПК України, в разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Як видно з матеріалів справи, після надходження до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області обвинувального акту щодо ОСОБА_10 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019240000000206, ухвалою від 03 квітня 2020 року суд задовольнив клопотання прокурора та передав матеріали цього провадження колегії суддів, на розгляді якої перебувало кримінальне провадження щодо ОСОБА_11, для вирішення питання про їх об`єднання. Надалі колегія суддів ухвалою від 25 травня 2020 року об`єднала ці матеріали в одне провадження, обґрунтувавши це рішення необхідністю забезпечити повноту та всебічність судового розгляду. Суд зважив на те, що матеріали проваджень стосуються подій, пов`язаних між собою фактичними обставинами, зокрема часом, місцем та об`єктом злочинних посягань.
Оцінюючи наслідки об`єднання судом кримінальних проваджень колегія не вбачає підстав вважати, що воно спричинило істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке призводить до необхідності скасування судових рішень, з огляду на таке.
Досудове розслідування здійснюється за кожним фактом виявлення кримінального правопорушення і відомості про таке розслідування вносяться до ЄРДР. Надалі суд проводить судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Об`єднання матеріалів кримінального провадження в одне направлене перш за все на досягнення можливості забезпечити всебічне та об`єктивне дослідження всіх обставин вчинення кримінального правопорушення чи правопорушень, які підлягають доказуванню, правильного визначення ролі і ступеня вини кожного з обвинувачених, тобто на більш якісне досягнення встановлених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду. Отже, цей інститут стосується належної охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема реалізації окремих елементів процесуального статусу сторони захисту та потерпілого у сфері кримінальних процесуальних відносин.
У статтях 217 та 334 КПК України за допомогою словосполучень "у разі необхідності" та "можуть бути" вказано на диспозитивність такого правового положення з огляду не тільки на фактичну сукупність встановлених кримінальним провадженням фактичних даних, які є підставами для об`єднання матеріалів кримінальних проваджень в одне, а й на варіативність процесуальної поведінки суду під час судового провадження щодо доцільності прийняття відповідного процесуального рішення. Під час встановлення процесуальної необхідності в об`єднанні кримінальних проваджень для досягнення наведених вище цілей має значення, зокрема, сприяння процесуальній економії, яка полягає у визначенні раціонального підходу до побудови й здійснення кримінального провадження з метою виконання його завдань з мінімальними затратами сил, засобів і часу учасників кримінальної процесуальної діяльності.
Місцевий суд, об`єднавши матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_10 з матеріалами щодо ОСОБА_11, врахував наведене та достатньо мотивував прийняте рішення.
Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, хоча й не були об`єднані спільним умислом, проте обидва, перебуваючи в одному й тому ж місці, майже одночасно завдавали ОСОБА_12 тілесних ушкоджень з метою його вбивства. Тому об`єднання судом кримінальних проваджень у цьому конкретному випадку за відсутності підстав, визначених у ч. 1 ст. 217 КПК України, не є довільним, а безперечно сприяло повноті судового розгляду.
У касаційній скарзі захисник твердить, що на момент надходження обвинувального акту щодо ОСОБА_10 в суду могла сформуватися думка про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення з огляду на те, що вже був розпочатий судовий розгляд щодо ОСОБА_11 . Однак ці доводи захисника є надуманими і позбавленими достатньої кількості фактів, адже суд до об`єднання матеріалів кримінальних проваджень проводив розгляд лише щодо ОСОБА_11 у межах висунутого йому обвинувачення, в якому не йшлося про вчинення будь-яких дій ОСОБА_10, і надалі так само дотримався меж судового розгляду щодо останнього. Жодних інших аргументів на доведення того, що це порушення вплинуло на законність і обґрунтованість ухваленого щодо ОСОБА_10 вироку, захисник у касаційній скарзі не навів.