ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 754/3142/21
провадження № 61-349св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року у складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову вказувала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 8000000000:62:475:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується доданою до позовної заяви копією державного акта, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 725/3559.
У січні 2021 року позивачу стало відомо про здійснення реєстраційних дій щодо зміни власника належної їй земельної ділянки. Так, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П., новим власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:475:0012 став ОСОБА_2, який на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л. С., продав цю земельну ділянку ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 у позовній заяві наголошує, що відчуження спірної земельної ділянки відбулось поза її волею, внаслідок підробки її підпису на договорі купівлі-продажу від 16 травня 2020 року, із використанням підроблених документів, які посвідчують її особу.
Позивач зазначає, що здійснені приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П. та Мельник Л. С. дії щодо посвідчення правочинів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно призвели до грубого порушення її прав, як законного власника спірної земельної ділянки.
Посилаючись на викладене просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П., зареєстрований в реєстрі за № 131.
Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку (цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-21/28546-ПЧ від 29 липня 2021 року, складеного старшим судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Юзишиною Т. В. на виконання постанови про призначення судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12021100020000355 від 03 лютого 2021 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Зазначене свідчить про відсутність внутрішньої волі ОСОБА_1 на укладення вказаного договору та, відповідно, є підставою для визнання спірного договору недійсним.
Задовольняючи позов в частині витребування спірної земельної ділянки
у ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_1 поза її волею, без укладення нею у встановленому законом порядку договору про розпорядження своєю власністю.
Суд першої інстанції застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, де вказано, що задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 січня 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі, витребувано її з Деснянського районного суду міста Києва.
24 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження, зокрема, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), а також у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18).
Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення у касаційному порядку, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_3 зазначає що обставина фальсифікації підпису позивача на договорі купівлі-продажу встановлена на підставі єдиного та недопустимого доказу - копії висновку експерта. Звертає увагу, що під час судового розгляду цієї справи судова почеркознавча експертиза не призначалась, а також не готувався висновок експерта на замовлення учасників справи з питань неналежності ОСОБА_1 підпису на спірному правочині.
Заявник наголошує, що вказаний висновок експерта, оформлений за результатом призначеної слідчим почеркознавчої експертизи під час здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості про яке внесено 03 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12021100020000355, не може мати беззастережного доказового значення у цій справі, оскільки він не був досліджений та оцінений судом під час кримінального провадження, адже досудове розслідування на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не завершилось.
ОСОБА_3 також зазначає що задоволення позовних вимог про витребування у неї, як добросовісного набувача, спірної земельної ділянки призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки на неї у такому випадку буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_1 через свого представника подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_3, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У відзиві, зокрема, наголошується на правильності висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для витребування на користь позивача спірної земельної ділянки, яка була незаконно відчужена у позивача внаслідок протиправних дій відповідачів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
27 серпня 2008 року Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) видало на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 048122, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:475:0012, що розташована
у АДРЕСА_1 .
16 травня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір
купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П. за № 131, за умовами якого ОСОБА_2 передано у власність зазначену земельну ділянку.
12 червня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір
купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л. С. № 1049, за яким ОСОБА_3 передано у власність вказану земельну ділянку.
03 лютого 2021 року Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100020000355 за заявою ОСОБА_1, з приводу зловживання своїми повноваженнями приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П. у вигляді підробки документів при незаконній перереєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 .
Постановою Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано потерпілою
у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-21/28546-ПЧ від 29 липня 2021 року, складеного старшим судовим експертом Київського науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру Юзишиною Т. В., на виконання постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12021100020000355 від 03 лютого 2021 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Відповідно до рецензії на висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № СЕ-19/111-21/28546-ПЧ від 29 липня 2021 року, складеної 04 жовтня 2021 року рецензентом - експертом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр судових експертиз "Альтернатива" Бондар М. Є., судово-почеркознавча експертиза у кримінальному провадженні проведена неповно та необ`єктивно, з порушенням певних методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи. У спірних підписах від імені ОСОБА_1 спостерігаються діагностичні почеркові ознаки, а у порівнянні цих підписів зі зразками почерку ОСОБА_1 є розбіжні та збіжні почеркові ознаки. При проведенні судово-почеркознавчої експертизи слід було перевірити не тільки версію про несправжність досліджуваних підписів, але й версію про виконання спірних підписів самою ОСОБА_1 з навмисною зміною ознак власного підписного почерку. Водночас, у висновку № СЕ-19/111-21/28546-ПЧ відсутні відомості про те, що вказана версія відпрацьовувалась експертом при проведенні почеркознавчого дослідження. За результатами рецензування експерт вказала, що висновки про несправжність підписів ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року є необґрунтованими.
Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 19582/6-21 від 22 квітня 2021 року нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Криворучка В. П. зупинена з 14 листопада 2020 року до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № 1732, виданого Міністерством юстиції від 22 червня 1995 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися
на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину
є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же самого по собі підпису на письмовому тексті правочину, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.
У справі, що переглядається, суди встановили, що підпис у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року не належить власнику земельної ділянки (продавцю) ОСОБА_1, а виконаний іншою особою. Зазначена обставина вказує на відсутність у ОСОБА_1, як власника нерухомого майна, волі на його відчуження.
Висновок про несправжність підпису ОСОБА_1 в оскаржуваному договорі купівлі-продажу земельної ділянки, місцевий суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, зробив на підставі дослідженого висновку експерта
Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-21/28546-ПЧ від 29 липня 2021 року, що підготовлений на виконання постанови старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві про призначення судової почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12021100020000355 від 03 лютого 2021 року.