ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа 752/6020/21
провадження № 61-8188св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", товариство з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" (далі - ТОВ "ФК "Гелексі"), товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів"), товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" ( далі - ТОВ "Українське бюро кредитних історій") про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Позовна заява мотивована тим, що починаючи з 08 липня 2020 року на її мобільний телефон систематично надходять смс-повідомлення від невідомого їй абонента з вимогами повернути борг перед ТОВ "ФК "Гелексі". Однак, будь-яких правовідносин між нею та відповідачами ніколи не існувало. Подзвонивши ТОВ "ФК "Гелексі" їй стало відомо, що вона отримала кредит від ТОВ "ФК "Гелексі" у розмірі 3 000,00 грн. Також, їй стало відомо, що на офіційному сайті ТОВ "Українське бюро кредитних історій" з`явилась інформація про те, що вона має фінансове зобов`язання за договором № 167662, про існування якого їй було невідомо. З огляду на вказана вона зверталась із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та до СУ ГУНП у м. Києві.
3. Крім того звертає увагу на те, що серед її персональних даних в анкеті позичальника наведена інша інформація, яка не стосується її та їй невідома. Зокрема, електронна пошта, ПІБ контактної особи, займана посада, дата влаштування на роботу, розмір щомісячного прибутку і щомісячні витрати. Окрім того, ані в договорі позики, ані в анкеті позичальника не зазначені її банківські реквізити, натомість у графі "Банківська картка отримувача" вказаний номер банківської картки, яка їй не належить.
4. Вважає, що всі ці обставини є свідченням того, що вона не отримувала грошові кошти від ТОВ "ФК "Гелексі", а договір позики є недійсним з підстав, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 203 ЦК України, а саме у зв`язку з невідповідністю її внутрішній волі на його укладення та фактичним неотриманням грошових коштів, що становлять предмет оспорюваного договору.
5. Також, зазначає, що ТОВ "ФК "Гелексі" передало її персональні дані ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" з метою забезпечення стягнення заборгованості за договором позики, який вона не укладала. Крім того, ТОВ "ФК "Гелексі" передало її персональні дані ТОВ "Українське бюро кредитних історій", що потягнуло за собою негативні наслідки у вигляді внесення неправдивих відомостей та, як наслідок, викривлення інформації у її кредитній історії.
6. Повідомляє, що ніколи, зокрема, у період з 20 по 24 червня 2020 року не заповнювала жодних заявок на отримання кредитів чи онлайн-кредитів у будь-яких банках чи мікрокредитних організаціях, не укладала жодних договорів, у тому числі, електронних, чи інших документів з даними компаніями, а також не отримувала від них грошових коштів, не уповноважувала третіх осіб на вчинення таких дій від її імені та не передавала нікому свої персональні дані та документи.
7. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір позики №167662 від 21 червня 2020 року, укладений між нею та ТОВ "ФК "Гелексі", зобов`язати ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" видалити (знищити) її персональні дані з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційних систем) та припинити здійснювати їй телефонні дзвінки чи надсилати текстові повідомлення, зобов`язати ТОВ "Українське бюро кредитних історій" виключити з її кредитної історії інформацію за договором позики №167662 від 21 червня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада
2022 року у складі судді Ольшевської І. О. у задоволенні позову відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір позики укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору позики ТОВ "ФК "Гелексі" на банківський рахунок, вказаний в анкеті позичальника, перерахована сума коштів 3 000,00 грн, що підтверджується електронною квитанцією №237175017 від 21 червня 2020 року, і матеріали справи не містять жодних доказів того, що рахунок, на який були перераховані кошти за договором позики, був відкритий на ім`я особи, яка шахрайським способом отримала від відповідача кредитні кошти.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Гелексі", ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Українське бюро кредитних історій" про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано недійсним договір позики № 167662 від 21 червня 2020 року, укладений від імені ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Гелексі".
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щонаявними у матеріалах доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 не отримувала коштів від ТОВ "ФК "Гелексі" за договором позики від 21 червня 2020 року.
12. Водночас, ТОВ "ФК "Гелексі" посилаючись на те, що воно перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_1 21 червня 2020 року, не надало суду жодних доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок належить саме ОСОБА_1, а також кому взагалі належить вказаний рахунок.
13. З огляду на вказане апеляційний суд вважав, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики №167662 від 21 червня 2020 року підлягають задоволенню.
14. Натомість, апеляційний су не вбачав підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" видалити (знищити) її персональні дані з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційних систем) та припинити здійснювати їй телефонні дзвінки чи надсилати текстові повідомлення, зобов`язання ТОВ "Українське бюро кредитних історій" виключити з її кредитної історії інформацію за договором позики №167662 від 21 червня 2020 року, оскільки такі вимоги є передчасними та не відповідають порушеному праву, оскільки про порушення прав ОСОБА_1 в цій частині можна буде стверджувати лише після набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору позики та у разі невчинення відповідачами таких дій у добровільному порядку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. У травні 2023 року до Верховного Суду ТОВ "ФК "Гелексі" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
17. Відповідно до розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року № 958/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Гелексі", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ТОВ "ФК "Гелексі" зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі
№ 404/502/18, від 30 червня 2020 року у справі№ 333/6816/17, від 09 вересня
2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі№ 234/7159/20, від 01 червня 2022 року у справі
№ 559/2587/19, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 1 та 3 другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим ініціювання позовного провадження з метою оцінки таких обставин є недопустимим.
21. Апеляційним судом, при встановлені обставин існування договору позики №167662 від 21 червня 2020 року, у порушення норм процесуального права (щодо обов`язку доказування, видів засобів доказування, вимог до якості доказів), за неправильного застосування норм матеріального права (щодо презумпції правомірності правочину та оспорювання дійсності правочину особою, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом), трансформовано обов`язок позивача щодо доказування обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги (подання доказів спростування правомірності електронного правочину) в обов`язок відповідача-1 щодо доказування обставин укладення договору саме з позивачем та перерахування йому грошових коштів. Тобто подання доказів правомірності електронного правочину, який вважається правомірним в силу презумпції, встановленої статтею 204 ЦК України. без будь-яких додаткових доказів.
22. Також апеляційним судом при формулюванні висновку щодо неотримання позивачем коштів від відповідача-1 не зроблено висновку про неукладеність договору позики та не відмовлено у задоволенні позову про визнання договору позики недійсним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Рибачок А. О. на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що вона ухвалена з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що починаючи з 08 липня 2020 року на її мобільний телефон систематично надходили смс-повідомлення від невідомого їй абонента з вимогами повернути борг перед ТОВ "ФК "Гелексі", однак будь-яких правовідносин між нею та відповідачами ніколи не існувало. Подзвонивши до ТОВ "ФК "Гелексі", їй стало відомо, що вона отримала кредит від останнього у розмірі 3 000,00 грн. Також, їй стало відомо, що на офіційному сайті ТОВ "Українське бюро кредитних історій" з`явилась інформація про те, що вона має фінансове зобов`язання за договором № 167662, про існування якого їй було невідомо. У зв`язку з цим, вона звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та до СУ ГУНП у м. Києві.
25. Як вбачається з матеріалів справи, до суду надано договір позики №167662 від 21 червня 2020 року, за яким як позичальник виступає ОСОБА_1, а як позикодавець - ТОВ "Фінансова компанія "Гелексі".
26. У вказаному договорі визначено, що позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: сума позики - 3 000,00 грн, плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,9% в день від початкового розміру позики відповідно до підпункту 1.1.1. договору; нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу): 30 червня 2020 року.
27. Договір позики укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
28. Так, у розділі 10 договору, що був роздрукований та наданий до суду, "Реквізити та підписи сторін" під реквізитами позичальника містяться електронні дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які призначені для ідентифікації позичальника, використовуються ним як підпис та відповідають вимогам електронного підпису одноразовим ідентифікатором, встановленим пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", а також вимогам частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" щодо підписів у сфері електронної комерції.
29. Також апеляційним судом установлено, що договір позики №167662
від 21 червня 2020 року був укладений шляхом підписання з боку ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що вчиняється шляхом передання одноразового ідентифікатора заявнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення смс-повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та додається до електронного повідомлення від заявника, без застосування електронного цифрового підпису, який сам по собі ідентифікує особу.
30. Крім того, серед персональних даних в анкеті позичальника наведена така інформація: електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1, ПІБ контактної особи - ОСОБА_3, займана посада - майстер, дата влаштування на роботу - 01.02.2020, розмір щомісячного прибутку і щомісячні витрати. Номер телефону, з використанням якого було здійснено ідентифікацію, - НОМЕР_2 .
31. Разом з тим, з 26 грудня 2019 року по 29 січня 2021 року позивачка була фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності - 56.10 "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування".
32. Окрім того ані в договорі позики, ані в анкеті позичальника не зазначені її банківські реквізити, натомість у графі "Банківська картка отримувача" вказаний номер банківської картки № НОМЕР_1, яка не належить позивачці.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
36. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
41. Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Відповідно до статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
43. Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
44. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
45. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
46. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
47. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
48. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
49. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
50. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.