ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 755/1886/22
провадження № 61-11575св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік Світлана Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуФесік Світлана Володимирівна,про визначення додатковогостроку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік С. В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина до якої входить квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Вказувала, що враховуючи, що її матір ОСОБА_7, яка була тіткою померлого ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Республіки Білорусь, позивач має право на спадкування за правом представлення як спадкоємець третьої черги. У зв`язку з чим, позивач 29 грудня 2021 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесік С. В. із заявою про прийняття спадщини, однак листом від 29 грудня 2021 року № 471/02-14 їй було відмовлено у прийнятті заяви через пропуск строку, визначеного статтею 1270 ЦК України.
Позивач зазначала, що строк нею пропущено лише на 15 днів, з яких робочими були 10 днів, та з поважних причин, серед яких: тривала хвороба позивача; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна; встановлення карантинних обмежень на пересування; догляд за чоловіком в період його хвороби на коронавірусну хворобу.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю в один місяць з дня набрання рішення законної сили.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 24 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визначив ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 терміном один місяць з часу вступу рішення суду в законну силу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач пропустила установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи та має захворювання опорно-рухового апарату. Крім того, суд врахував велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна та відсутність у позивача особистого транспорту.
Київський апеляційний суд постановою від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_8, задовольнив.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй, у встановлений законом строк, звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України. Крім того, позивач не довела наявність причин, які б перешкоджали їй направити заяву про прийняття спадщини поштою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1215цс16, від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 25 травня 2022 року в справі № 459/2973/18, від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, від 02 квітня 2020 року в справі № 420/23/18, від 20 вересня 2021 року в справі № 206/3473/20, від 12 жовтня 2021 року в справі № 953/8112/20, від 12 травня 2021 року в справі № 766/12921/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, вирішуючи спір, апеляційний суд не надав належну оцінку обставинам справи, які вказують на те, що позивач з незалежних від неї причин не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (за місцем відкриття спадщини м. Київ), оскільки з 01 березня 2020 року постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, власного транспорту не має, а пересуватися громадським транспортом для позивача фізично неможливо через її хворобу. Крім того, суд не врахував обмеження, які діяли в Україні, у зв`язку із запровадженням карантину, внаслідок чого було зупинено рух громадського транспорту, обмежено пересування громадян, обмежено прийом громадян державними нотаріальними конторами, що вплинуло на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата.
Також суд не врахував, що пропуск строку є незначним (із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася 29 грудня 2021 року, тобто через 15 днів після закінчення шестимісячного терміну, на які, зокрема, припадали карантинні обмеження).
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_8 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Також відзив на касаційну скаргу подав ОСОБА_3 через представника ОСОБА_9, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2023 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, який був двоюрідним братом позивача ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 18).
Родинні зв`язки між позивачем та померлим ОСОБА_6 підтверджуються наступними документами (т. 1, а. с. 19-25):
- свідоцтвом про одруження від 06 травня 1971 року, відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_10 ) після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_11 ;
- свідоцтвом про народження від 21 листопада 1951 року, відповідно до якого матір`ю позивача є ОСОБА_7 ;
- копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 04 січня 2022 року, відповідно до якого до реєстрації одруження матері ОСОБА_1 її дівоче прізвище було ОСОБА_12 ;
- свідоцтвом про народженням ОСОБА_12 (матері позивача, тітки померлого), відповідно до якого батьками матері позивача є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_15 (батька померлого, дядька позивача), відповідно до якого батьками ОСОБА_15 є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_6, відповідно до якого його батьком був ОСОБА_15 ;
- копією архівної довідки від 13 січня 2022 року № 1/01-28/22, відповідно до якої ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_17 ;
- копією архівної довідки від 14 січня 2022 року № 5/01-28/22, відповідно до якої ОСОБА_18 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_17 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, в яку входить спірна квартира.
За життя спадкодавець заповіт не складав.
Відповідно до копії спадкової справи № 39/2021 до майна померлого ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесік С. В. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 звернулися: 11 жовтня 2021 року ОСОБА_5 ; 06 грудня 2021 року ОСОБА_4 ; 07 грудня 2021 року ОСОБА_3 ; 13 грудня 2021 року ОСОБА_2 ; 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 26-32, т. 2, а. с. 11-88).
Листом від 29 грудня 2021 року № 471/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фесік С. В. повідомила ОСОБА_1, що на час звернення до нотаріуса нею пропущено шестимісячний строк, а тому відмовила у прийнятті заяви через пропуск, визначеного статтею 1270 ЦК України, строку та рекомендувала звернутися до суду.
Також встановлено, що позивач з 2014 року є особою з інвалідністю II групи, а причиною інвалідності є загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату (т. 1, а. с. 15-17).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.