ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 907/1008/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Студенець В.І.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуюча - Зварич О.В., судді - Гриців В.М., Кравчук Н.М.)
від 09.10.2023
у справі за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"
до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області
про зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення річних відсотків в розмірі 82 803,13 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - Сільрада) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 у справі № 907/710/18, шляхом стягнення річних відсотків у розмірі 82 803,13 грн.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням Сільрадою мирової угоди в частині сплати відсотків за користування коштами (пункт 3 мирової угоди), а також відсутністю у вказаної ухвали статусу виконавчого документа відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
3. Сільрада заперечувала проти позову з таких підстав:
- у пункті 3 мирової угоди сторони передбачили сплату відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України, чим вийшли за межі предмета спору;
- відповідач, здійснивши дострокове повне погашення грошових зобов`язань, повністю та достроково виконав умови мирової угоди, а тому, прострочення виконання грошового зобов`язання відсутнє. Відповідно, підстава для сплати відсотків згідно зі статтею 625 ЦК України відсутня;
- підстави для застосування статті 536 ЦК України відсутні, тому що сторони не домовлялися про застосування цієї норми і відсутні обставини, з якими пов`язується застосування цієї норми.
Фактичні обставини справи, установлені судами
4. 11.04.1997 Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Підприємство, та Сільрада уклали договір про постачання та відвід води, за яким у останньої утворилась заборгованість.
5. 04.03.2019 Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 907/710/18, яким стягнув з Сільради на користь позивача суму 334 941,32 грн заборгованості за надані послуги і суму 5 024,12 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
6. 20.08.2019 Господарський суд Закарпатської області постановив ухвалу у справі № 907/710/18, якою затвердив мирову угоду на стадії виконання рішення суду у справі №907/710/18 за позовом Підприємства до сільської ради про стягнення заборгованості за надане водопостачання.
7. Умовами мирової угоди передбачено, що відповідач погашає заборгованість у сумі 339 965,44 грн щомісячними рівними платежами до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно із погодженим графіком.
8. Відповідно до пункту 2 мирової угоди несплата кожного чергового платежу прирівнюється до невиконання мирової угоди в цілому і дає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
9. Пунктом 3 мирової угоди сторони узгодили, що у відповідності до статті 625 ЦК України, відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов`язаний з`явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
10. Згідно з пунктом 4 мирової угоди відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов`язання за мировою угодою.
11. На виконання умов мирової угоди відповідач в період з 21.10.2019 по 12.03.2022 сплачував на користь позивача по 1 574,00 грн (всього 30 платежів на суму 47 220, 00 грн).
12. Залишок боргу в сумі 292 745,44 грн відповідач достроково сплатив позивачу 18.03.2022.
13. Позивач склав розрахунок здійснених оплат річних відсотків Сільрадою, згідно з яким в період з 26.10.2019 по 28.03.2022 відповідач сплатив річні відсотки у загальній сумі 6 671,21 грн.
14. Позивач надіслав відповідачу лист № 786 від 21.06.2022 з рахунком №РБ-0000007-1 від 21.06.2022 на оплату річних відсотків по мировій угоді на суму 90 175,39 грн.
15. Позивач звертався до управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області з заявою про стягнення з Сільради заборгованості по оплаті річних відсотків по укладеній мировій угоді.
16. Управління відмовило у задоволенні вказаної заяви, оскільки вказані зобов`язання не відносяться до безспірного списання коштів з рахунків боржника, що стало підставою для звернення Підприємства з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
17. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 04.05.2023 позов задовольнив, стягнув з Сільради кошти в сумі 82 803,13 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481,00 грн.
18. Рішення суду обґрунтовано таким:
- Сільрада не виконала у повному обсязі пункт 3 мирової угоди, який передбачає сплату Підприємству річних відсотків у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу;
- нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу;
- дострокове виконання відповідачем мирової угоди в частині сплати визначених пунктом 1 мирової угоди платежів не спростовує необхідності виконання в повному обсязі обов`язку, передбаченого пунктом 3 мирової угоди, зі сплати процентів за користування коштами за весь період, як було передбачено пунктом 1 такої мирової угоди.
19. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
20. Постанова суду мотивована таким:
- суд першої інстанції помилково не врахував, що укладена між сторонами мирова угода не передбачає права позивача нараховувати та обов`язку відповідача сплачувати у відповідності до статті 625 ЦК України річні відсотки у разі дострокового повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за мировою угодою;
- відповідач достроково сплатив позивачу грошові кошти на виконання умов мирової угоди, якою не передбачено нарахування та сплату відсотків у разі дострокового виконання зобов`язань за мировою угодою, тобто на суму такого дострокового платежу;
- суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 536 ЦК України, оскільки про її застосування сторони в мировій угоді не домовлялися;
- у пункті 3 мирової угоди сторони узгодили сплату річних відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України, яка передбачає сплату відсотків річних від "простроченої", а не "достроково сплаченої" суми коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. 07.11.2023 Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
22. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
23. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:
- частину четверту статті 213 ЦК України щодо способів тлумачення та застосування правочину, які використовуються на третьому рівні тлумачення та не передбачають використання з цією метою виключно цифрового позначення номеру статті закону без врахування висновків щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/6870/21, від 22.01.2020 у справі № 910/5174/19 та від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- принципи та критерії статті 213 ЦК України у випадку конкуренції (несумісних протирічь) між текстовим формулюваннями прав та обов`язків сторін правочину та між цифровим номером статті закону, і відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);
- частини другої статті 625 ЦК України, яка не підлягала застосуванню, та не застосування статті 536 ЦК України, яка підлягала застосуванню, без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18.12.2018 у справі №908/639/18 та від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
24. З огляду на те, що справа є малозначною скаржник вказує відповідно до підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, що ця справа має виняткове значення для нього та територіальної громади міста Ужгорода, оскільки його засновником є Ужгородська міська рада, яка є органом управління підприємства; відповідно до статуту є виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, насичення ринку відповідних послуг та технічне обслуговування експлуатаційної мережі міста Ужгорода; майно підприємства є власністю громади міста Ужгорода; основним джерелом фінансування діяльності комунального підприємства є, зокрема, дохід за надані послуги у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Вирішення цього спору має значення не тільки для захисту порушеного права Підприємства, а й становить значний суспільний інтерес для жителів міста Ужгорода, з огляду на правову природу коштів, питання стягнення яких є предметом позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
25. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
26. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
27. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.