ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа №810/1625/17
касаційне провадження № К/9901/46012/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 (суддя Щавінський В.Р.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі за фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,,
УСТАНОВИВ:
У травні 2017 ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому просила скасувати у повному обсязі податкову вимогу № 9823-10 від 29.12.2016.
На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначила, що податкова вимога може бути надіслана тільки у випадку, коли грошове зобов`язання платника податку є узгодженим. В свою чергу, заборгованість щодо сплати податку на додану вартість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0001761005 від 28.01.2015, яке було скасоване постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2017, чим фактично зменшено суму боргу, визначену в оскаржуваній податковій вимозі, що, на думку позивача, є підставою для визнання оскаржуваної податкової вимоги незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2017 позов задовольнив: визнав протиправною та скасував податкову вимогу № 9823-10 від 29.12.2016.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що судовим рішенням від 31.05.2017 у справі №810/1407/17, яке набрало законної сили, було скасовано податкове повідомлення рішення №0001761005 від 28.01.2015 на суму 19045,95 грн. чим фактично зменшено суму боргу, визначену в оскаржуваній податковій вимозі, з огляду на що вона підлягає скасуванню.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: скасував податкову вимогу № 9823-10 від 29.12.2016 в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 19045,95 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що з огляду на наявність постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі №810/1407/17, яка набрала законної сили 18.09.2017, оспорювана податкова вимога не може вважатися правомірною в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 19045,95 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0001761005 від 28.01.2015, з огляду на що в цій частині вона безумовно підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що заявляючи позовні вимоги про скасування оскаржуваної податкової вимоги ФОП ОСОБА_1 посилалася виключно на її незаконність в частині податку на додану вартість, тоді як доводів про те, що податкова вимога є протиправною в іншій частині позовна заява та інші документи, які надійшли від позивача, не містять, а суд, за результатами розгляду справи таких обставин не встановив, з огляду на що підстави для задоволенні позовних вимог у цій частині відсутні.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій (в частині задоволених позовних вимог) до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 11.06.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що: податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у позивача утворився податковий борг, були отримані ФОП ОСОБА_1 поштою 29.09.2015 (податкове повідомлення-рішення № 0002982203 від 21.09.2015), 24.09.2016 (податкове повідомлення-рішення № 0003241406 від 23.09.2016), 31.12.2013 (податкове повідомлення-рішення № 0002532203), 20.10.2015 (податкове повідомлення-рішення № 0009521010 від 12.10.2015) та 09.12.2014 (податкове повідомлення-рішення № 000712110 від 18.11.2014), тобто на дату прийняття оскаржуваної податкової вимоги (10.01.2017) визначені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання були узгодженими та набули статусу податкового боргу, оскільки не були оскаржені у строк, визначений Податковим кодексом України. Подальше скасування у судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0001761005 від 28.01.2015 не спростовує факту того, що на дату прийняття оскаржуваної податкової вимог контролюючий орган діяв у передбачений законодавством спосіб та у межах визначених законодавством повноважень. Також, скаржник посилається на те, що в силу положень частини другої пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту його повного погашення за усіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків, але лише після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною.
ФОП ОСОБА_1 не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 13.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція прийняла та направила ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" від 29.12.2017 №9823-19, якою повідомила позивача про наявність податкового боргу у загальній сумі 45682,46 грн. за узгодженими грошовими зобов`язаннями, а саме: заборгованості щодо сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2813,13 грн., у тому числі пені у розмірі 57,70 грн; заборгованості щодо сплати податку на додану вартість в розмірі 19045,95 грн., у тому числі штрафних санкцій у розмірі 3809,19 грн.; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів в розмірі 3823,38 грн., у тому числі пені у розмірі 8,38 грн.; адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 20000,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі №810/1407/17, яка набрала законної сили 18.09.2017, було скасовано податкове повідомлення рішення №0001761005 від 28.01.2015 на суму 19045,95 грн.
Вважаючи вказану вище податкову вимог протиправною, з огляду на наявність судового рішення у справі №810/1407/17, позивач звернувся до суду з даним позовом.