ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 826/18318/16
адміністративне провадження № К/9901/41490/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Вищого адміністративного суду України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Кобаль М.І.)
у справі № 826/18318/16
за позовом Вищого адміністративного суду України
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Вищий адміністративний суд України (далі - позивач, ВАСУ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, податковий/контролюючий орган), в якому просив суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо не звернення до виконання ухвали ВАСУ від 18.05.2016 у справі № 826/23365/15 в частині стягнення з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві судового збору в розмірі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України;
2) зобов`язати відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в розмірі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що станом на час такого звернення, податковим органом не вчинено жодних дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду щодо стягнення коштів судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, головним розпорядником за якими є Вищий адміністративний суд України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16 адміністративний позов задоволено повністю, визнано дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо не звернення до виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 у справі № 826/23365/15 в частині рішення про стягнення з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України протиправними та зобов`язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно виконавчого листа № 47 підлягає стягненню саме судовий збір, а тому в даному випадку позивачем правомірно, у відповідності до вимог норм права, було надіслано виконавчий документ до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, що протягом більше як півроку відповідачем не вчинені жодні дії щодо направлення виконавчого листа № 47 до органу Казначейства.
Також зазначено, що відповідачем не надано суду переконливих доказів того, що ним було надіслано на адресу позивача листи щодо роз`яснення порядку виконання судового рішення по виконавчому листу № 47 та доказів повернення виконавчого листа № 47 на адресу Вищого адміністративного суду України, як помилково надісланого.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог, апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16 із частковим задоволенням позовних вимог Вищого адміністративного суду України шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо не звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 № 47, виданого Вищим адміністративним судом України по справі № 826/23365/15 (К/800/5645/16). В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не було виконано його обов`язку щодо вчинення дій, направлених на звернення виконавчого листа до виконання, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а отже, допущено протиправну бездіяльність.
Відтак, апеляційний суд зазначив, що з метою повного і всебічного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, доцільним та необхідним вийти за межі зазначених позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 № 47, виданого ВАСУ по справі № 826/23365/15 (К/800/5645/16).
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист від 30.05.2016 № 47, то апеляційний суд зазначив, що жодною нормою як законодавства, чинного, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час не передбачено можливості звернення до виконання виконавчого листа, який складений з порушенням закону, оскільки у зазначеному виконавчому листі неправильно вказано стягувача та не зазначено його реквізитів, через що такий документ не відповідає вимогам законодавства, а саме п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, чинного на момент його видачі.
Також, апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на дату прийняття судом апеляційної інстанції рішення по даній справі строк звернення вищевказаного виконавчого листа до виконання закінчився і для його поновлення законодавством, а саме ст. 261 КАС України, регламентовано спеціальний порядок, який передбачає звернення стягувача до суду, що видав виконавчий лист, з відповідною заявою, у зв`язку з чим апеляційний суд зазначив, що в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист від 30.05.2016 № 47.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 826/18318/16 Вищий адміністративний суд України звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва ід 07.03.2017.
В доводах касаційної скарги представник скаржника зазначив, що підставою для оскарження постанови суду апеляційної інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що судами повністю проігноровано той факт, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що у виконавчому листі від 30.05.2016 № 47 судом було зазначено всі дані встановлені пунктом 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV для боржника та стягувача.
Більш того, у касаційній скарзі заявник зазначив, що аналізуючи приписи пункту 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, наголошує, що саме Казначейство наділено широким обсягом повноважень і прав перевіряти перелік і правильність оформлення документів, необхідних для проведення безспірного списання, в тому числі і виконавчих листів, і у випадку наявності обставин, що унеможливлювали чи ускладнювали їх виконання мало право повідомити ВАСУ про такі обставини з метою їх усунення.
Також скаржник наголошує на тому, що апеляційним судом ухвалою від 17.05.2017 та повторною ухвалою від 07.06.2017 було зобов`язано відповідача надати для дослідження оригінал виконавчого листа від 30.06.2016 № 47, однак до апеляційного розгляду оригінал вказаного виконавчого листа не було надано, що свідчить про ухвалення апеляційним судом рішення досліджуючи фотокопію такого виконавчого документа без приділення жодної уваги та за відсутності відповідних висновків.
Скаржник додає, що представниками ВАСУ під час апеляційного розгляду справи постійно зазначалось, що відповідач мав можливість у строк визначений судом для пред`явлення виконавчого листа до виконання скористатись наданими йому правами, визначеними статтями 259, 260 КАС України для виправлення помилок, допущених судом на думку податкового органу, при оформлені виконавчого листа або скористатися правом подати заяву про видачу дублікату виконавчого листа замість втраченого оригіналу, однак до закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а саме: до 19.05.2017, податковим органом таке право проігнороване, що на думку скаржника, свідчить про небажання його виконувати. Натомість лише 21.06.2017, тобто, на думку заявника, після спливу терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання, до ВАСУ надійшла заява від відповідача, в якій повідомляється про втрату виконавчого листа від 30.05.2016 № 47 та заявляється прохання про видачу дубліката виконавчого листа в порядку визначеному статтею 260 КАС України, з огляду на що, скаржник вважає, що вказаною заявою відповідач підтвердив факт надання недостовірних даних суду під час судового розгляду про наявність оригіналу зазначеного виконавчого документу та такі дії потребували відповідного реагування з боку колегії суддів.
Зазначені обставин, на думку заявника, свідчать про скасування судового рішення першої інстанції з формальних міркувань, що не відповідає вимогам встановленим частиною другою статті 200 КАС України.
Заперечення на касаційну скаргу від ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. до Суду касаційної інстанції не надходили, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 по справі № К/800/5645/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 826/23365/15 - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 по справі № К/800/5645/16 стягнуто з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір в сумі 1255279,00 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".
На підставі зазначеної вище ухвали Вищим адміністративним судом України 30.05.2016 видано виконавчий лист № 47 про стягнення з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судового збору в сумі 1255279,00 грн.
На виконання вимог ч. 3 ст. 258 КАС України супровідним листом від 30.05.2016 Вищий адміністративний суд України № 826/23365/15/103320/16 К/800/5645/16 (а.с. 26) направив на адресу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві виконавчий лист № 47 та копію судового рішення від 18.05.2016. У вказаному супровідному листі Вищий адміністративний суд України просив ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомити Суд про звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 № 47.
Даний виконавчий лист від 30.05.2016 № 47 та копію судового рішення від 18.05.2016 направлено на адресу податкового органу засобами поштового зв`язку 31.05.2016, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень поданих у К-29 (а.с. 28).
У листі про видачу нового виконавчого листа по справі № 826/23365/15 (том 1 а.с. 104) ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначило, що виконавчий лист від 30.05.2016 № 47 податковим органом було отримано 02.06.2016.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, зважаючи на те, що відповідачем протягом тривалого часу не вжито жодних заходів щодо вчинення дій по виконанню виконавчого листа № 47, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу в частині не надіслання до органів Казначейства виконавчого листа № 47, виданого Вищим адміністративним судом України 30.05.2016, Суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України регламентовано, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Згідно з ч. 3 ст. 258 КАС України (в редакції Закону від 06.07.2005 № 2747-IV, чинному станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на травень 2016 року) виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до державних податкових інспекцій.