ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 820/4259/16
адміністративне провадження № К/9901/31757/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року (Суддя: Панченко О.В.),
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017 року (Судді: Калиновський В.А., Бондар В.О., Калитка О. М.),
у справі № 820/4259/16
за позовом Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування"
до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2016 року Державне підприємство "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Київська ОДПІ м. Харкова) в якому, враховуючи уточнення позовних вимог (заяви від 22.08.2016 року, від 19.09.2016 року), просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 року №0001461701 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в порядку пункту 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України за період з червня 2013 року по грудень 2015 року у розмірі 423 788,61 грн (а.с. 3-7, 38-49, 50-54).
Суд першої інстанції, встановивши, що спірним питанням у відповідності до уточненої позовної заяви від 22.08.2016 року є лише застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50% та 75% з податку на доходи фізичних осіб за період з червня 2013 року по грудень 2015 року у розмірі 416 163,61 грн, постановою від 26.10.2016 року задовольнив адміністративний позов. Скасував податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 року № 0001461701 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірах 50% та 75% за період з червня 2013 року по грудень 2015 року у розмірі 416 163,61 грн (а.с. 93-97).
У зв`язку з не вирішенням судом першої інстанції усіх позовних вимог (викладених в заяві від 19.09.2016 року про уточнення позовних вимог), позивач, враховуючи вимоги статті 168 КАС України звернувся до суду першої інстанції із відповідною заявою, в якій в розрізі порушеного питання просив постановити додаткове рішення (а.с. 50-54).
08.02.2017 року Харківським окружним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення №0001461701 від 21.03.2016 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в порядку пункту 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України за період з червня 2013 року по грудень 2015 року у розмірі 423 788,61 грн (а.с. 125-129).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року залишено без змін (а.с. 165-168).
Не погодившись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017 року, відповідач 26.05.2017 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої, посилався на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 21.03.2016 року №0001461701, з огляду на зафіксовані актом перевірки порушення позивачем:
1) вимог пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, після встановленого граничного строку, але одночасно з виплатою заробітної плати або погашенням заборгованості по заробітній платі за січень 2013, березень 2013, квітень 2013 року-грудень 2013 року, січень 2014 року - грудень 2014 року, січень 2015 року - травень 2015 року, липень 2015 року - жовтень 2015 року);
2) вимог пп. 168.1.2 пп. 168.1.4., пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168 ПК України (не перерахування, не перерахування у повному обсязі утриманого податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін при виплачений заробітній платі або погашенні заборгованості по заробітній платі). В частині даного епізоду посилався на те, що у деяких випадках, коли заробітна плата виплачується з порушенням встановлених ст. 168 ПК України термінів, або проводиться частково погашення заборгованості по заробітній платі податок на доходи фізичних осіб до бюджету не перераховується у повному обсязі або перераховується пізніше, після виплати заробітної плати, що приводить до того, що за деякі місяці заборгованість по заробітній платі погашена, а податок на доходи фізичних осіб, на дату погашення заборгованості по заробітній платі по заробітній платі до бюджету не перерахований. Однак, у зв`язку з тим, що податок на доходи фізичних осіб утримується (нараховується) щомісячно, при проведенні нарахування заробітної плати, а заборгованість по заробітній платі виплачується частково декілька разів на місяць, то визначити суму несплаченого податку на доходи можливо тільки після погашення заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць з урахуванням нарахованого податку.
Також, за доводами скаржника у ході перевірки встановлено перерахування податку на доходи фізичних осіб з порушенням термінів, встановлених пп. 168.1.2 пп. 168.1.4., пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168 ПК України, але після виплати заробітної плати або погашення заборгованості по заробітній платі, а саме: за квітень 2013 - липень 2013 року. Таким чином заборгованість по податку на доходи фізичних осіб з доходів у вигляді заробітної плати на момент перевірки складає 484 931,32 грн. До того ж, в ході перевірки встановлена наявність кредиторської заборгованості по заробітній платі, яка станом на 31.12.2015 року не виплачена, податок на доходи фізичних осіб за ці періоди теж до бюджету не перерахований. У зв`язку з чим, перевіркою встановлено неперерахування у встановлений законодавством термін пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168 ПК України, при наявності заборгованості по заробітній платі за відповідні періоди. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу, позивач посилався на те, що касаційна скарга повністю дублює висновки акта перевірки, та не містить підтверджуючих обставин порушення позивачем вимог статті 127 ПК України, а містить лише посилання на несвоєчасність сплати ПДФО, що свідчить про склад порушення, передбачений вимогами статті 126 ПК України, але позивачем в цій частині податкове повідомлення-рішення не оскаржується. У зв`язку з викладеним, просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем виїзної документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року, складено акт перевірки від 10.03.2016 року №1/20-34-13-03-07/00212630 з висновками про порушення позивачем, окрім іншого, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, після встановленого граничного строку, але одночасно з виплатою заробітної плати або погашенням заборгованості по заробітній платі. Крім того, при виплаченій заробітній платі або погашені заборгованості по заробітній платі, встановлено неперерахування, а також, неперерахування у повному обсязі утриманого податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін; перерахування податку на доходи фізичних осіб з порушенням термінів, встановлених пп. 168.1.2. пп. 168.1.4 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, але після виплати заробітної плати або погашення заборгованості по заробітній платі (а.с. 11-22).
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 року №0001461701, яким визначено до сплати позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені (пп. 129.1.3 п. 129.1 статті 129 ПК України) у загальній сумі 483 698,92 грн, а саме: 466 533,17 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та пеня 17 165,75 грн (а.с. 9, 11-22).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та пені, сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 466 533,17 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями включає: 423 788,61 грн сума штрафних (фінансових) санкцій (ПДФО з суми нарахованої та виплаченої заробітної плати) у розмірі 25%, 50%, 75% на підставі вимог статті 127 ПК України та 38 694,56 грн (сума штрафних санкцій у розмірі 10-20 % на підставі вимог статті 126 ПК України); 4 050 грн ПДФО з суми нарахованої (виплаченої) орендної плати (а.с.10).
Звертаючись з даним адміністративним позовом позивач, враховуючи уточнення позовних вимог (заява від 19.09.2016 року) просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 року №0001461701 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25%, 50%, 75% в порядку пункту 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України за період з червня 2013 року по грудень 2015 року у розмірі 423 788,61 грн.
Задовольняючи позовні вимоги (враховуючи додаткову постанову), суд першої інстанції посилався на відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 % на підставі вимог ст. 127 ПК України за період з червня 2013 року по травень 2015 року у розмірі 423 788,61 грн, оскільки в акті перевірки №1/20-34-13-03-07/00212630 від 10.03.2016 не зафіксовано випадку несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб з посиланням на конкретні періоди та суми несплаченого податку. Підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50%, 75% в порядку пункту 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, суд першої інстанції мотивував тим, що факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, як і не надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції від 26.10.2016 року, дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50%, 75% в порядку пункту 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, погодившись з висновком суду першої інстанції, що факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, як і не надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення. В частині застосування до позивача штрафної (фінансову) санкції по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірах 25% та пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 21.03.2016 року №0001461701 винесене у відповідності до норм чинного податкового законодавства та підлягає сплаті (абз. 36) (а.с. 93-97).