ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 826/23367/15
адміністративне провадження № К/9901/37601/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року (Суддя: Літвінова А.В.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 року (Судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В)
у справі № 826/23367/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, -
В С Т А Н О В И В :
В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - позивач, ТОВ "Західна нафтогазова компанія") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.08.2015 №Ю-З У та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату єдиного внеску від 14.08.2015 №0000784102 (т. 1 а.с. 4-10).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 року, адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 212-215, т. 2 а.с. 57-58).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на зафіксовані актом перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160 порушення позивачем визначення бази оподаткування доходів фізичних осіб, як податковим агентом, що призвело до заниження єдиного внеску і знайшло відображення у вимозі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.08.2015 №Ю-З У та рішенні про застосування штрафних санкцій від 14.08.2015 №0000784102 (за несплату єдиного внеску). Враховуючи викладене, просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 2 а.с. 64-65).
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив суд відмовити в її задоволенні та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, з огляду на необґрунтованість касаційної скарги та преюдицію обставин, встановлених судом рішенням у справі № 807/2321/15.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 року, складено акт перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160 з висновками про порушення позивачем, окрім іншого: частин 1 та 2 статті 6, частини 1 пунктів 1, 7 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку з чим позивачеві донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 67 951,55 грн, у тому числі: за ставкою 37,26% у сумі 61 806,94 грн та за ставкою 3,6% у сумі 6 144,61 грн (т. 1 а.с. 27-39).
На підставі висновків акта перевірки відповідачем сформовано вимогу від 14.08.2015 №Ю-З У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 67 951,55 грн (т. 1 а.с. 25) та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 №0000784102, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 33 975,83 грн (т. 1 а.с. 26).
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій посилались на скасування в судовому порядку в межах справи № 807/2321/15 (876/1822/16), податкового повідомлення-рішення від 22.10.2015 року №0026011703, прийнятого на підставі акта перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" донараховано зобов`язання з податку на доходи на фізичних осіб (враховуючи рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44), що слугувало підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.08.2015 №Ю-З У та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.08.2015 №0000784102 (т. 1 а.с. 212-215, т. 2 а.с. 57-58).
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
При цьому, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").
Крім цього, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, зокрема, для класу професійного ризику виробництва (23) - 37,26 відсотків.
Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев`ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").