УХВАЛА
21 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 910/3419/22
Провадження № 12-1гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВласова Ю. Л.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя Коротун О. М., судді: Гаврилюк О. М., Сулім В. В.)
у справі№ 910/3419/22
за позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного підприємства "Бунгало",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Ганни Володимирівни, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Девелопмент", 3) ОСОБА_1, 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов",
про витребування нерухомого майна та скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2022 року заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом в якому просив:
- витребувати у Приватного підприємства "Бунгало" (далі - ПП "Бунгало", відповідач) на користь Київської міської ради (далі - Міськрада, позивач) нерухоме майно - нежитлові приміщення № 15/1 загальною площею 80,4 кв. м, розташоване на вул. Михайла Бойчука у Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000), яке фактично є групою приміщень № 31 (приміщення з № 1 по № 8) площею 51,8 кв. м та групою приміщень № 49 (приміщення з № 1 по № 2), площею 27,6 кв. м, загальною площею 79,4 кв. м поверх 1, літ. "А";
- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на ці приміщення, проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Гончар Г.В. від 17 квітня 2019 року № 46520434, припинивши право власності на нього, та просив закрити розділ державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позов обґрунтований тим, що спірні нежитлові приміщення є частиною нежитлового приміщення (групи приміщень № 31, 49, 50), поверх-1, літ. "А" загальною площею 160,7 кв. м за адресою: вул. М. Бойчука, будинок 1/вул. Бастіонна, будинок 2 у м. Києві, яке належить територіальній громаді м. Києва та з 26 грудня 2018 року зареєстровані як комунальна власність.
Приватизація спірного нерухомого майна не проводилась, отже передання його у власність ТОВ "Бастіон-Девелопмент" є незаконним, як і реєстрація права власності ТОВ "Бастіон-Девелопмент" (із відкриттям розділу) на спірне нерухоме майно, яку здійснено 27 лютого 2019 року. На підставі викладеного прокурор вважає за необхідне у порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) витребувати спірне нежитлове приміщення із володіння останнього (четвертого) набувача - ПП "Бунгало".
Оскільки розділ на об`єкт спірного нерухомого майна був відкритий помилково та безпідставно, за наявності паралельної реєстрації на цей же об`єкт за позивачем, прокурор на підставі частин першої, шостої та сьомої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вважає, що розділ Державного реєстру речових прав щодо вказаного об`єкту нерухомості підлягає закриттю у судовому порядку з одночасним припиненням права ПП "Бунгало" на вказаний об`єкт нерухомості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2023 року у справі № 910/3419/22 позов задоволений. Суд першої інстанції зробив висновок, що причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо відсутності правових підстав для вибуття із комунальної власності майна, що належить територіальній громаді міста. Задовольняючи позов прокурора суд виходив з того, що спірне майно вибуло з власності територіальної громади міста Києва в особі Міськради поза її волею та в обхід передбаченого законом порядку. Відповідач, як четвертий набувач спірного майно, є його добросовісним набувачем.
З огляду на характер спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що втручання держави в право ПП "Бунгало" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, оскільки витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм статті 388 ЦК України у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням майном територіальної громади м. Києва і що таке втручання є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу - повернення майна до комунальної власності та відновлення законного панування над ним.
Також суд першої інстанції встановив, що реєстрація нежитлових приміщень (групи приміщень № 31,49, 50), поверх-1, літ. "А" загальною площею 160,7 кв. м (частиною яких є спірне нерухоме майно) є актуальною і на даний час, а розділ на спірну частину цього об`єкта нерухомого майна відкритий безпідставно за наявності одночасної реєстрації на нього за позивачем, тому дійшов висновку, що державна реєстрація права власності ПП "Бунгало" на спірне нежитлове приміщення загальною площею 80,4 кв. м підлягає скасуванню, а розділ Державного реєстру речових прав щодо вказаного об`єкту - закриттю з одночасним припиненням права відповідача на вказаний об`єкт нерухомості.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2023 року зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове - про відмову у позові. Апеляційний господарський суд виходив з того, що в силу статей 387, 388, 400 ЦК України незаконним володільцем спірного майна, щодо якого заявлено вимогу про його витребування шляхом віндикації, може бути як добросовісний, так і недобросовісний набувач. Водночас підставою цього позову прокурор визначив пункт 3 частини першої статті 388 цього ж Кодексу про незаконне перебування спірного майна у відповідача, диспозиція якої стосується добросовісного набувача. Тому правова позиція прокурора є суперечливою та взаємовиключною, оскільки у добросовісного набувача майно не може перебувати на незаконних підставах.
Згідно із висновком суду апеляційної інстанції, витребовуючи спірне майно, місцевий господарський суд не обґрунтував суспільного інтересу, з метою якого витребування у добросовісного набувача є можливим. Зокрема, згідно із висновком апеляційного господарського суду в оскаржуваному рішенні не досліджувався критерій пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном. Апеляційний господарський суд зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. Оскільки уповноважені державою особи не виявили шахрайських дій щодо відчуження спірного майна, яке належало територіальній громаді, ні на етапі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, ні на етапі державної реєстрації права власності, а внаслідок втручання в право власності добросовісного набувача майна не відновлюється справедливий баланс, оскільки відсутнє відшкодування з боку держави особі, яка набула спірне нерухоме майно на підставі відплатного договору, належної грошової компенсації вартості такого майна або іншого відшкодування збитків, завданих у зв`язку із купівлею відповідачем спірного майна - суд першої інстанції, витребовуючи майно з приватної власності відповідача та передаючи його у комунальну власність, надав перевагу однієї форми власності над іншою, що є недопустимим.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння спірного нежитлового приміщення, оскільки витребування такого майна у відповідача, який є добросовісним набувачем та набув право власності на спірний об`єкт нерухомості на підставі відплатного договору, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод і покладення на нього індивідуального та надмірного тягаря. Тому відсутні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, як і інших частин вказаної статті.
У задоволенні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації із закриттям розділу державного реєстру речових прав на спірне нерухоме майно, колегія суддів також відмовила, посилаючись на те, що вона є похідною від вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У жовтні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у справі № 910/3419/22, яку просив скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
У касаційній скарзі прокурор наполягає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 лютого 2020 року у справі № 914/520/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 909/1286/19, від 15 листопада 2022 року у справі № 914/2736/21 (щодо застосування пункту 5 частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), від 02 серпня 2023 року у справі № 308/8629/19, від 25 вересня 2023 року у справі № 756/5565/21, від 03 жовтня 2023 року у справі № 927/640/19 (щодо застосування статті 388 ЦК України, на яку посилається апеляційний господарський суд).
Скаржник також наполягає на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у правовідносинах щодо реєстрації за різними особами права власності на одне й те ж саме майно зі штучно зміненими технічними характеристиками у випадках, коли це майно після здійснення подвійної реєстрації неодноразово відчужувалося. Він також стверджує про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 317, 319, 321 ЦК України та статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадку, коли після вирішення судами спору про право на майно, залишені чинними дві реєстрації за різними суб`єктами господарювання на одне й те ж саме майно, але з відмінними технічними можливостями. Прокурор вбачає виключну правову проблему щодо застосування механізму віндикації при подвійній реєстрації на одне й те ж саме нерухоме майно з відмінними технічними характеристиками.