ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 209/3021/20
Провадження № 51-7020 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників (відеоконференція) ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
законного представника
(відеоконференція) ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040790000733 за обвинуваченням
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинськ (на теперішній час м. Кам`янське) Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області вироком від 14 березня 2023 року визнав винуватим ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12, рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 суд задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13 28 507,25 гривень матеріальної шкоди та 30 000 гривень моральної шкоди. Вирішив питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_11 17 червня 2020 року, у період часу з 19.10 год. по 23.45 год., знаходячись під мостовим переходом через дренажний канал з пр. Металургів по пр. Перемоги напроти вул. 40 років Перемоги у м. Кам`янське Дніпропетровської області, побачивши, що під мостом перебуває раніше невідомий йому ОСОБА_13, вирішив напасти на нього та відкрито заволодіти його майном.
З цією метою ОСОБА_11 вступив у попередню змову з неповнолітніми ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . Далі вони, діючи спільно, керуючись єдиним злочинним умислом, наздогнали ОСОБА_13 напроти будинку АДРЕСА_2, де ОСОБА_11 напав ззаду на потерпілого, обхопивши рукою за шию, а, коли ОСОБА_13 вирвався, умисно вдарив його рукою в голову. Потім хтось з неповнолітніх, ОСОБА_12 чи ОСОБА_10, завдали йому удар по ногах ззаду, від чого потерпілий присів на одне коліно.
Після цього ОСОБА_11 обхопив рукою ОСОБА_13 за шию ззаду та став придушувати, тобто застосував насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого. У цей момент ОСОБА_12 завдав ОСОБА_13 приблизно 10 ударів коліном у праву частину тіла, після чого до нього приєднався ОСОБА_10, й вони разом завдали кожен приблизно по 10 ударів ногою у праву частину тіла потерпілому ОСОБА_13, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження, тобто застосували насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого.
Коли потерпілий впав, неповнолітній ОСОБА_12 завдав ОСОБА_13 ногою приблизно 20 ударів по спині, попереку та ниркам, спричинивши йому легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто застосував насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого.
У цей момент ОСОБА_11, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 бачать його дії, намагався вирвати з руки потерпілого мобільний телефон та зірвати з плеча сумку з особистими речами, а, коли не зміг заволодіти вказаним майном потерпілого, завдав ногою приблизно 20 ударів по голові ОСОБА_13, а ОСОБА_12 завдав потерпілому 5 ударів ногою в грудну клітину.
Після цього вони разом з метою досягнення корисливої мети завдали кожен приблизно по 15 ударів ногами в голову ОСОБА_13, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Від отриманих численних ударів потерпілий ОСОБА_13 втратив свідомість, а ОСОБА_11, скориставшись безпорадним станом потерпілого, відкрито, у присутності своїх спільників, умисно, з корисливих мотивів заволодів майном останнього на загальну суму 1367 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_11 разом з неповнолітніми ОСОБА_12 та ОСОБА_10 з місця злочину зникли, розпорядившись майном на власний розсуд.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишив без задоволення.
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_15 апеляційний суд задовольнив частково, змінивши вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.Зокрема апеляційний суд стягнув солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_10 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, його явну несправедливість через суворість, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що дії ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано неправильно, оскільки останній не мав умислу на заволодіння майном потерпілого; тілесні ушкодження йому спричинили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; майном потерпілого заволодів ОСОБА_11, про що його підзахисний навіть не знав. Тому вбачає, що дії ОСОБА_10 необхідно відокремити і кваліфікувати їх окремо від інших учасників справи за ст. 121 чи ст. 122 або ст. 125 КК України.
Також захисник посилається на те, що в матеріалах провадження відсутні докази попередньої змови на вчинення кримінального правопорушення, судами не враховано дані слідчих експериментів, де кожен з засуджених повідомляв свою версію вчинення кримінального правопорушення.
Захисник стверджує, що в матеріалах справи відсутні дані про застосування насильства, характерного для розбійного нападу, оскільки у потерпілого були виявлені легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. При цьому зазначає, що ОСОБА_10 своїми діями не міг завдати потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Захисник вважає, що, призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, який вину визнав, щиро розкаявся, на момент вчинення злочину йому було 14 років, більше жодних злочинів не вчиняв, навчається у вищому навчальному закладі, посередньо характеризується, тому у суду були підстави для застосування положень статей 69, 75, 76, 104 КК України.
Вважає, що апеляційний суд формально погодився з висновками суду першої інстанції щодо призначеного покарання і належним чином доводи апеляційної скарги захисника не проаналізував, тому ухвала Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Представник потерпілого ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_15 подав до суду заперечення на касаційну скаргу захисника, у якому виклав незгоду з доводами скарги і навів обґрунтування на їх спростування.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_8 та законний представник ОСОБА_9 підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 поклався на розсуд суду.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження надсилалося повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.