ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 243/9515/20
провадження № 51-2299км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу з доповненнями захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Макіївки Донецької області, зареєстрованого в цьому АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27; пунктами 11, 12, ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27; пунктами 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення з 05 вересня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження і речових доказів.
Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку,ОСОБА_7, 08 серпня 2020 року, близько 14:00, зустрівся із ОСОБА_8 на АДРЕСА_3 та повідомив йому, що вирішив організувати вбивство ОСОБА_9 та запропонував виступити виконавцем вчинення злочину за грошову винагороду в розмірі 5000 доларів США.
У свою чергу ОСОБА_8, розуміючи, що вбивство є особливо тяжким злочином, звернувся до правоохоронних органів із заявою про готування ОСОБА_7 цього злочину, після чого з 12 вересня 2020 року діяв під контролем правоохоронних органів.
Так, 15 серпня 2020 року близько 11:03 ОСОБА_8 прибув до автобусної станції міста Слов`янська, де зустрівся із ОСОБА_7 і передав йому три фотокартки із зображенням ОСОБА_9 . Переглянувши фотознімки, ОСОБА_7 підтвердив, що саме вказану особу необхідно вбити, наполіг на тому, щоб після вбивства тіло не було знайдено. Після зустрічі ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 100 гривень та повідомив, що при наступній зустрічі 18 серпня 2020 року дасть завдаток в сумі 500 доларів США.
Однак під час зустрічі 18 серпня 2020 року ОСОБА_7 сказав ОСОБА_8, що ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 поїхали на відпочинок, через що скоєння вбивства необхідно перенести на більш пізнішу дату, уточнивши, що завдаток він дасть згодом, а про дату та час повідомить додатково.
Потім, 01 вересня 2020 року близько 06:27 ОСОБА_8 приїхав на автомобілі "Деу Ланос", державний знак НОМЕР_1, на вулицю Торську міста Слов`янська де зустрівся з ОСОБА_7, який передав завдаток за вчинення вбивства ОСОБА_9 у сумі чотирнадцять тисяч гривень, що еквівалентно 500 доларам США. Після цього останні на автомобілі прибули за місцем мешкання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 ), і почали чекати, коли останній вийде з квартири. Того ж дня близько 07:26, коли ОСОБА_9 вийшов з квартири, ОСОБА_7 вказав на нього ОСОБА_8 як на особу, яку необхідно вбити. Принагідно ОСОБА_7 повідомив, що не заперечуватиме, якщо буде імітоване вбивство під час пограбування.
Надалі, 05 вересня 2020 року близько 09:45 ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_7 поблизу залізничного вокзалу м. Слов`янська на вулиці Залізничній, та показав останньому фотографії із зображенням імітації вбивства ОСОБА_9, тобто ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але зазначений злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. Після чого ОСОБА_7 було затримано співробітниками правоохоронних органів.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і закрити кримінальне провадження.
Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі захисник звертає увагу на безпідставність початку досудового розслідування, адже отримання анкетних відомостей та даних, які відображені у рапорті від 10 серпня 2020 року відбулося шляхом проведення слідчих дій до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), що є істотним порушенням вимог КПК.
Водночас акцентує, що доручення на проведення досудового розслідування не містять даних про їх реєстрацію згідно з відповідною інструкцією.
Касатор указує на те, що міськрайонний суд, пославшись на показання свідків, як на докази винуватості її підзахисного, не врахував того, що ці показання суперечливі та недостовірні.
Також захисник уважає, що без належної оцінки та перевірки залишилися аргументи сторони захисту щодо провокації з боку працівників правоохоронних органів, які діяли спрямовано та активно з психологічним тиском на ОСОБА_7 . При цьому не було враховано, що останній фактично хотів відмовитись від вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, адвокат детально наводить мотиви з яких уважає фактичні дані, отримані за наслідком проведення негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД), недопустимими доказами, оскільки, на її думку, ці слідчі дії проведені з порушенням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом.
У свою чергу касатор акцентує на відсутності повноважень у старшого оперуповноваженого ОСОБА_11 на проведення огляду від 15 серпня 2020 року, а вказана слідча дія, як уважає захисник, реально є спеціальним слідчим експериментом, проведеним без наявності відповідної постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину за участі осіб, які не вказані у протоколі.
Між тим, на переконання захисника, постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину від 03 вересня 2020 року складена без дотримання вимог КПК.
До того ж адвокат посилається на те, що суд проігнорував мотивоване клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими.
Окрім викладеного, захисник наголошує на тому, що покарання, призначене ОСОБА_7 не узгоджується з правилами ст. 68 КК, адже з урахуванням цієї статті останньому не могло бути призначено покарання більше ніж половина максимального строку, визначеного відповідною статтею.
Втім касатор уважає, що всі вищенаведені недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не були усунуті в ході апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції.
При цьому адвокат підкреслює, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням ст. 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду прокурор подала письмові заперечення у яких детально наводить мотиви незгоди із доводами, викладеними у касаційній скарзі захисника.
У судовому засіданні захисникОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу з доповненнями, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисником установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, і враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
З огляду на це, суперечливість показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_8, була предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який вказав, що загальна хронологія подій та певні деталі зустрічей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, під час яких обговорювались деталі замовного вбивства ОСОБА_9 та передавався грошовий завдаток і основна сума винагороди за його вчинення, описані вищевказаними свідками, є узгодженими між собою та не суперечать як один одному, так і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим у суду не було підстав не брати пояснення вказаних свідків до уваги та вважати їх правдивими.
Водночас обставини, які б свідчили про наявність у вказаних свідків підстав для обмови обвинуваченого, апеляційний суд не встановив.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням обвинуваченого і свідків, письмовим і речовим доказам у справі, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, пунктами 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Із такою оцінкою погодився й суд апеляційної інстанції.
На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, у тому числі з огляду на нижченаведене.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували вказаний стандарт та навели мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту.
Згідно з фактичними обставинами провадження, встановленими місцевим судом, ОСОБА_8 добровільно звернувся до правоохоронного органу з повідомленням про готування ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину - вбивства. У свою чергу, працівники правоохоронних органів, попередньо маючи оперативну інформацію про готування ОСОБА_7 замовного вбивства ОСОБА_9, залучили ОСОБА_8 за його згоди до конфіденційного співробітництва та провели за його участі та ОСОБА_7 ряд слідчих (розшукових) дій, у тому числі і негласних. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за наслідками проведення цих дій було зібрано достатньо даних, які би вказували на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин викладених в обвинувальному акті, і детально навів свою оцінку цих доказів у вироку. При цьому ОСОБА_8 був безпосередньо допитаний у судовому засіданні і підтвердив обставини і факти, зафіксовані у ході здійснення досудового розслідування. Будь-яких даних, що він мав упереджене ставлення до ОСОБА_7 та/або наявність конфліктів між останніми матеріали кримінального провадження не містять, а тому, суд обґрунтовано визнав достовірними показання особи, залученої до конфіденційного співробітництва.
Більше того під час судового розгляду були досліджені дані, отримані під час проведення НСРД, у тому числі протоколи за результатами цих дій і переглянуті диски до них, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які повністю узгоджуються з іншими доказами та конкретно вказують на умисел ОСОБА_7 саме на організацію вбивства ОСОБА_9 .
При цьому спростовуючи версію сторони захисту, апеляційний суд врахував, що посилання ОСОБА_7 на те, що він замовляв спричинення лише тілесних ушкоджень ОСОБА_9, суперечить буквальному змісту спілкування ОСОБА_7 з особою, анкетні данні якої були замінені на ОСОБА_8, і з яким він однозначно висловлював бажання на фізичне знищення потерпілого.