ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 636/425/22
провадження № 51-1811км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора зі змінами на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221240000849, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 286-1 КК - на строк 5 років; за ч. 3 ст. 135 КК - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; арешту майна; відшкодування процесуальних витрат, а також речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, котре заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 286-1), а також у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 135 КК).
Так, 05 грудня 2021 року приблизно о 03:30 ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, в порушення вимог пп. "а" п. 2.1, пп. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), керував технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки "Renault" моделі "Logan" (номерний знак НОМЕР_1 ) та рухаючись по автодорозі "Чугуїв-Малинівка" у районі 3 км + 326,2 м зі швидкістю приблизно 90 км/год, обрав таку швидкість руху, при якій під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, не врахував дорожньої обстановки, застосував неправильні прийоми і способи керування автомобілем, порушуючи вимоги пунктів 12.2, 12.3 ПДР, унаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який рухався краєм проїзної частини по ходу руху автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілому ОСОБА_8 спричинено тяжке і легке тілесні ушкодження. Причиною ДТП та її наслідків було порушення ОСОБА_7 вимог п. 12.3 ПДР.
Крім того, після скоєння ДТП 05 грудня 2021 року приблизно о 03:30 на автодорозі "Чугуїв-Малинівка" у районі 3 км + 326,2 м водій автомобіля марки "Renault" моделі "Logan" (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 зник з місця пригоди, порушивши вимоги підпунктів "а" - "е" п. 2.10 ПДР, та, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями поставив у небезпечний для життя стан потерпілого ОСОБА_8, який позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу на місці ДТП надати допомогу потерпілому і з`ясувати його стан, не переконався, чи потребує потерпілий медичної допомоги, не викликав працівників медичної допомоги, не відвіз його до найближчого лікувального закладу та, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, залишив місце вчинення ДТП.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 липня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу зі змінами
У касаційній скарзі зі змінами прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Як зазначає сторона обвинувачення, сукупність наведених у вироку обставин свідчить про те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1, а не ч. 3 ст. 135 КК, оскільки наслідки для потерпілого у виді тяжких тілесних ушкоджень настали безпосередньо саме в результаті ДТП, а не через залишення його в небезпеці ОСОБА_7 . Однак апеляційний суд не надав оцінки доводам прокурора щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 135 КК, безпідставно відмовивши в їх перевірці, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Крім того, вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286-1 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами неправильними, оскільки відсутність посвідчення водія не виключає можливості застосування до особи такого додаткового покарання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу зі змінами повністю.
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі зі змінами, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга зі змінами прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ч. 2 ст. 394 КПК передбачено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.