ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 344/12427/21
провадження № 61-8228св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
третя особа - Громадська організація "Товариство мешканців будинку АДРЕСА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради та виконавчого комітету Івано- Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року в складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в складі колегії суддів: Максюти О. І., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, у якому просила: визнати незаконними дії Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради щодо відмови у приватизації житлового приміщення АДРЕСА_2 ; зобовʼязати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради надати дозвіл на приватизацію зазначеного житлового приміщення на її імʼя та зобовʼязати Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради провести приватизацію спірного житлового приміщення.
На обґрунтування позову зазначала, що 13 грудня 1999 року ОСОБА_2 видано ордер № 76 на її вселення в кімнати № 11, 12 гуртожитку на АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 .
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20 лютого 2006 року № 43/21-33 гуртожиток АДРЕСА_3 передано у власність Громадській організації "Товариство мешканців "Оселя" (далі - ГО "Товариство мешканців "Оселя".
01 липня 2014 року її син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_2 ) уклали шлюб.
Оскільки діти проживали в м. Київ, а матір ОСОБА_3 була особою з інвалідністю, було прийнято рішення, щоб вона доглядала за ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Після смерті ОСОБА_2 вона продовжила проживати у спірному житловому приміщенні, нею за власний кошт було проведено реконструкцію кімнат № 11,12 з долученням частини приміщень загального користування.
27 серпня 2014 року її місце проживання було зареєстроване у спірному житлі.
04 грудня 2017 року вона уклала з ГО "Товариство мешканців будинку АДРЕСА_1 договір найму житла в будинку (гуртожитку) на АДРЕСА_3 .
У лютому 2021 року вона звернулася до Центру надання адміністративних послуг із заявою про надання дозволу на передачу у власність зазначеного житлового приміщення шляхом приватизації та надала весь пакет необхідних документів. Листом Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2021 року їй відмовлено у приватизації спірної кімнати у зв`язку з тим, що вона не є членом сім`ї попередніх мешканців та не включена в ордер.
Вона проживає у спірному житловому приміщенні, самостійно утримує його та сплачує комунальні послуги, інше нерухомого майна їй на праві власності не належить. ОСОБА_3 не заперечує проти приватизації нею спірного житла.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, позов задоволено.
Визнано незаконними дії Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради щодо відмови у приватизації житлового приміщення АДРЕСА_2 .
Зобовʼязано виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради надати дозвіл на приватизацію житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4, на ім`я ОСОБА_1 .
Зобов`язано Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради провести приватизацію житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4, на ім`я ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач на законних підставах вселилася у спірне житлове приміщення, постійно та тривалий час проживає у ньому, іншого житла не має, у зв`язку зі смертю основного наймача уклала договір найму житлового приміщення. Не включення позивачки у ордер не може бути підставою для прийняття рішення органом приватизації про відмову у передачі у власність житла позивачу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У червні 2023 року Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року в справі № 214/1790/18 та від 15 червня 2022 року в справі № 552/1123/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позивач не довела факт набуття нею права користування спірною квартирою.
ОСОБА_1 не пройшла всю процедуру для здійснення приватизації спірної кімнати у гуртожитку, Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради не приймав рішення щодо відмови у приватизації, оскільки позивач не зверталась до нього з відповідною заявою.
У червні 2023 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц та від 24 лютого 2021 року в справі № 296/4642/19, якізастосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили законність підстав проживання позивача у спірному житловому приміщенні.
Оскільки позивач не включена в ордер та не є членом сімʼї користувачів цього приміщення, не можна вважати, що вона на законних підставах вселена та проживає у кімнатах АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 .
Позивач стверджує, що проживала з ОСОБА_2 у спірному житлі та здійснювала догляд за нею, однак вказані обставини не є доказом проживання в гуртожитку на законних підставах. В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 потребувала догляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
12 липня 2023 року справа № 344/12427/21 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направила відзиви на касаційні скарги, в яких просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також просила поновити строк на подачу відзивів з огляду на те, що під час їх направлення на адресу суду вперше вона помилково не надала докази надсилання копії відзивів третій особі, внаслідок чого їх було повернуто без розгляду.
Враховуючи наведене та положення статті 127 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для подачі відзивів на касаційні скарги.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 13 грудня 1999 року ОСОБА_2 видано ордер № 76 на вселення сім`ї в складі двох осіб ( ОСОБА_2 та її дочки ОСОБА_3 (після зміни прізвища - ОСОБА_3 )) в кімнати АДРЕСА_7 .
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 24 січня 2006 року № 25 "Про внесення на розгляд сесії міської ради проекту рішення "Про передачу у власність будинку АДРЕСА_1" схвалено і внесено на розгляд сесії міської ради проект рішення "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста будинку гуртожитку на АДРЕСА_1, який є власністю ВАТ "Індуктор" та передачу вказаного будинку у власність громадській організації Товариство мешканців "Оселя", учасниками якого є мешканці будинку.
Рішенням XXXIII сесії Івано-Франківської міської ради від 20 лютого 2006 року прийнято у комунальну власність територіальної громади міста і передано у власність Громадській організації Товариство мешканців "Оселя" будинок АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту прийому-передачі будинку гуртожитку ВАТ "Індуктор" № АДРЕСА_8 від 19 квітня 2006 року з комунальної власності міста Івано-Франківська передано у власність Громадської організації "Товариство мешканців будинку по АДРЕСА_8 .
Позивач проживала разом з ОСОБА_2 та здійснювала за нею догляд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Відповідно до нотаріально посвідчених заяв від 20 травня 2015 року, сусіди ОСОБА_6 (користувач кімнат № НОМЕР_1 та 13) та ОСОБА_7 (користувач кімнат № НОМЕР_2 ) надали згоду на проведення ОСОБА_1 реконструкції кімнат АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .