ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 910/3205/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
за участю представників учасників справи:
АТ "Сенс Банк" - адвокат Семенець І. І.,
Якушкіна Н. І. - адвокат Брожко Н. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" за вх. № 7927/2023
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023
у складі колегії суддів: Полякова Б. М.(головуючий), Отрюха Б. В., Доманської М. Л.
та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2023
у складі судді Паська М. В.
у справі № 910/3205/22
за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт Солюшн"
про банкрутство, -
На розгляд суду постало питання щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 09.06.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/3205/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт Солюшн" (далі - ТОВ "Самміт Солюшн").
2. 09.08.2022 ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва визнано Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк, в подальшому перейменовано на АТ "Сенс Банк") кредитором ТОВ "Самміт Солюшн" на загальну суму 996 270,44 грн, з яких: 102 569,85 грн - вимоги першої черги, 320 675 грн - вимоги четвертої черги, 573 025,59 грн - вимоги шостої черги.
3. 02.02.2023 постановою Господарського суду міста Києва визнано ТОВ "Самміт Солюшн" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Кіцула С. Б.
Короткий зміст заяви
4. 27.12.2022 від розпорядника майна боржника надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 .
5. В поданій заяві арбітражний керуючий Кіцул С. Б. просив суд покласти на колишнього керівника боржника солідарну відповідальність, у зв`язку з доведенням до банкрутства та приховування стійкої фінансової неплатоспроможності боржника. В обґрунтування вказаних вимог, заявник зазначав, що під час аналізу фінансово-господарського стану боржника в процедурі розпорядження майном, ним було встановлено, що дії керівника боржника були спрямовані на доведення підприємства до банкрутства, а також ним вчинялися дії щодо приховування банкрутства.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
6. 16.05.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Кіцула С.Б. № 02-7/77 від 27.12.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
7. Місцевий господарський суд вказав, що до суду не надходили документи, які свідчили б про те, що в результаті аналізу фінансової звітності боржника було виявлено, що саме дії чи бездіяльність керівника призвели до неплатоспроможності боржника.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. 23.10.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3205/22 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3205/22 залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у боржника мають бути наявні зобов`язання, строк виконання яких настав, як мінімум, перед двома кредиторами, як до відкриття провадження у справі про банкрутство так і після відкриття справи про банкрутство.
10. В даній справі у боржника наявний лише один кредитор, а отже, звернення арбітражного керуючого з заявою про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника є передчасним.
11. При цьому колегія суддів зауважила, що арбітражний керуючий може повторно звернутися до суду з заявою покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, у разі звернення у справі інших кредиторів та визнання їх грошових вимог судом.
12. Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд прийшовши до правильного висновку, що у задоволенні заяви арбітражного керуючого Кіцула С. Б. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника слід відмовити, проте при ухваленні судового рішення керувався нормами права, які регулюють субсидіарну відповідальність керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ).
13. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/3205/22.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. 17.11.2023 АТ "Сенс Банк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/3205/22; справу в частині покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ТОВ "Самміт Солюшн" - ОСОБА_1 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
15. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та порушення матеріального права в частині застосування ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 2, 7, 9 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", та недотримання вимог ст. ст. 2, 7, 236 Господарського процесуального кодексу України.
16. Скаржник вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою висновок в постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20 щодо необхідності розгляду питання порушення керівником боржника вимог ст. 36 КУзПБ господарським судом під час здійснення провадження у справі, що є необхідною підставою для подальшого звернення кредиторів із вимогами до зазначеної особи.
17. Натомість, апеляційний суд, обґрунтовуючи своє рішення, послався на позиції, що містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, а також постановах від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, в яких Верховний Суд визначив основні аспекти, що підлягають з`ясуванню під час вирішення питання про покладання спеціальної відповідальності на керівника боржника за порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, однак, не містить правових висновків щодо застосування норми права. Висновки у вказаних постановах сформовано за інших обставин справи та викладено не в остаточному рішенні суду, адже в кожному з даних випадків рішення судів попередніх інстанцій було скасовано, а справи направлено на новий розгляд.
18. Наведене, на думку скаржника підтверджує підставу касаційного оскарження, визначену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
19. За доводом скаржника, найбільш подібна позиція до висновку суду апеляційної інстанції була викладена в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20: "... з урахуванням наведених норм та правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника".
20. На думку Банку, такий висновок свідчить про дискримінаційний підхід щодо захисту інтересів єдиного кредитора, порушує право на справедливий суд та не ґрунтується на вимогах ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Скаржник стверджує, що в ч. 6 ст. 34 КУзПБ відсутня прив`язка до кількісного кола кредиторів, що подали заяви у справі про банкрутство для встановлення обставин неплатоспроможності боржника, адже подання заяви з вимогами до боржника у справі про банкрутство - це право кредитора, а не його обов`язок.
21. Банк стверджує про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/1068/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
22. Також, на думку скаржника, відсутність правових висновків щодо застосування норми права ч. 6 ст. 34 КУзПБ, за умови розгляду господарським судом вимог єдиного кредитора у справі про банкрутство, що сформовані в остаточних рішеннях Верховного Суду, свідчить про наявність підстави касаційного оскарження судового рішення на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
23. Разом з тим, стверджує, що у даній справі, арбітражний керуючий Кіцул С. Б. надав ряд документів, що безспірно свідчать про порушення керівником боржника ч. 6 статті 34 КУзПБ.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
24. 28.12.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
25. ОСОБА_1 стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції базуються як на відсутності кількох кредиторів для застосування наслідків ч. 6 ст. 34 КУзПБ, так і на основі врахованих доказів, поданих представником ОСОБА_1., що вказують на добросовісність та розумність дій останньої.
26. В письмових поясненнях, що надійшли до Суду 21.02.2024 стверджується, що касаційна скарга є фактично незгодою з прийнятим судовим рішенням.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
32. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
33. Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ, в редакції на час подання розпорядником майна боржника заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
34. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.