ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 300/2289/23
адміністративне провадження № К/990/38289/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Івано-Франківської міської ради
до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Металспецмонтаж"
про скасування рішення
за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради
на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі судді Главач І.А. від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Запотічного І.І., Бруновської Н.В., Глушка І.В. від 26 жовтня 2023 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року Івано-Франківська міська рада (далі - Івано-Франківська міськрада, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконком, відповідач 1), Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (далі - Департамент, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Металспецмонтаж" (далі - ПП "Металспецмонтаж", третя особа), в якому просила:
- скасувати пункт 1.2 рішення Виконкому від 16 грудня 2021 року № 1723 "Про надання вихідних даних - містобудівних умов та обмежень (далі - МУО) для проектування об`єкта будівництва" ПП "Металспецмонтаж" для нового будівництва господарської будівлі з допоміжними приміщеннями на вулиці Кардинала Любомира Гузара, 31 у місті Івано-Франківську (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:04:002:0300);
- скасувати МУО забудови земельної ділянки для проєктування об`єкта будівництва (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:0598-7399-7770-1314, реєстраційний номер 103-31.2.1-01 від 17 грудня 2021 року) "Нове будівництво господарської будівлі з допоміжними приміщеннями на вулиці Кардинала Любомира Гузара, 31", затверджені наказом Департаменту № 119 від 17 грудня 2021 року.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначається, що спірні МУО надані третій особі з порушенням містобудівного законодавства, без дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з огляду на невідповідність намірів забудови земельної ділянки з кадастровим № 2610100000:04:002:0300 містобудівній документації на місцевому рівні.
3. Івано-Франківська міськрада на підтвердження свого права на звернення з адміністративним позовом до суду посилається на положення статті 55 Конституції України, статтю 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" та зазначає, що відповідно до чинної редакції статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" скасування МУО можливе, зокрема за рішенням суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався статтями 2, 4 та 5 КАС України, що за змістом яких до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.
За висновком судів попередніх інстанцій, один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу (її посадової особи), бо це означатиме позов держави до неї самої.
6. Суди також врахували, що Виконком та Департамент є виконавчими органами ради, підзвітними і підконтрольними Івано-Франківській міськраді, а тому Рада наділена повноваженнями щодо скасування актів цих органів, у тому числі МУО, якщо такі не відповідають, зокрема законам України.
7. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що 16 травня 2023 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третіх осіб на стороні позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, з позовом до Виконкому, Департаменту та Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради з такими ж самими позовними вимогами.
8. Наведене вище у сукупності зумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Івано-Франківської міськради, заявлені в адміністративному позові у цій справі, не підлягають розгляду жодним судом, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Івано-Франківська міськрада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У касаційній скарзі Івано-Франківська міськрада зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням статей 26, 59 та 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також порушили положення статті 19 КАС України.
11. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі №161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі №520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі №369/3043/17-ц, від 5 червня 2019 року у справі №812/1234/18, та Верховного Суду, викладені у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №813/2243/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18.
12. Скаржник звертає увагу, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України; визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору; публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
13. Крім того, скаржник зазначає, що у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2243/17, Суд зазначив, що спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки має всі ознаки публічно-правового спору, а саме: відповідачем виступає суб`єкт владних повноважень, оскаржувані рішення та припис є результатом здійснення цим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій; позов подано органом місцевого самоврядування, право якого на звернення до суду визначено статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
14. До того ж, Івано-Франківська міськрада зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться, зокрема у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі №161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі №520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі №369/3043/17-ц, у разі, якщо позивачем є орган місцевого самоврядування, судами має враховуватися дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери. Тому, якщо такі органи звертаються з позовом з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, то такі справи підсудні адміністративним судам, а якщо з метою захисту права комунальної власності, то - цивільним або господарським.
15. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Івано-Франківської міськради не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття касаційного провадження у справі шляхом направлення копії ухвали Верховного Суду від 27 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 300/2289/23, що підтверджують поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 0600235791630 та довідки про доставку електронного листа 28 листопада 2023 року.
Ухвала Верховного Суду від 27 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 300/2289/23 також була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28 листопада 2023 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Івано-Франківська міськрада подала касаційну скаргу до Верховного Суду 15 листопада 2023 року.
17. Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 300/2289/23, витребував матеріали адміністративної справи та надав сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Івано-Франківської міськради.
18. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
20. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
21. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
22. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
23. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.
24. У касаційній скарзі Івано-Франківська міськрада зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування положень статей 26, 59 та 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також недотрималися вимог статті 19 КАС України.
25. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій під час застосування цих норм права правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі № 369/3043/17-ц, від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, та Верховного Суду, викладених у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2243/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18.
26. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів керується таким.
27. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
29. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
30. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
31. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
32. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
34. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.
35. При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
36. Публічно-правовим є, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
37. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
38. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшли висновку про те, що Виконком та Департамент - відповідачі у цій справі, є виконавчими органами Івано-Франківської міськради та є підконтрольними та підпорядкованими останній.
39. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у силу приписів частини дев`ятої статті 59 Івано-Франківська міськрада уповноважена самостійно скасувати рішення її виконавчого органу у разі невідповідності такого рішення вимогам законодавства.
40. Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що за змістом статей 2, 4 та 5 КАС України суб`єкт владних повноважень може звернутися до адміністративного суду лише у компетенційних спорах або якщо право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом. Оскільки цей спір не є компетенційним, а право звернення органу місцевого самоврядування з позовом до суду у спірних правовідносинах не передбачено законом, то, відповідно, Івано-Франківська міськрада не може звертатися з цим позовом до суду.
41. Водночас, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
42. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
42. Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
43. Відповідно до статті 145 Конституції України гарантовано судовий захист прав місцевого самоврядування.
44. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР):
місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3);
органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4);
повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті 4);
органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11).
45. Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 року у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 року у м. Страсбург (Франція).
46. Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.
47. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.
48. Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
49. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
50. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
51. Згідно з частиною першої статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема такі власні (самоврядні) повноваження, як управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
52. У свою чергу частинами дев`ятою та десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Тобто, за змістом положень цієї норми, право самостійно скасовувати рішення виконавчого комітету виникає у відповідної ради у разі, якщо виконком ухвалює рішення на виконання власних повноважень. Натомість, у випадку, якщо таке рішення прийняте на виконання делегованих повноважень та якщо воно не відповідає Конституції України та/або закону, то таке рішення підлягає оскарженню в судовому порядку.
53. Разом з тим, відповідно до пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, зокрема: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
54. Право органу місцевого самоврядування на звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, передбачено статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина четверта статті 71).
55. Колегія суддів також враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 806/1592/16, від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а, від 11 червня 2019 року у справі № 820/2639/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 804/2272/17, від 21 листопада 2019 року у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 5 грудня 2019 року у справі № 400/2509/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.
56. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться, зокрема у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі № 369/3043/17-ц, у разі, якщо позивачем є орган місцевого самоврядування, судами має враховуватися дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери. Тому, якщо такі органи звертаються з позовом з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, то такі справи підсудні адміністративним судам, а якщо з метою захисту права комунальної власності, то - цивільним або господарським.