ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 420/5352/22
адміністративне провадження № К/990/34447/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 (суддя Завалюк І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 (судді - Косцова І.П., Зуєва Л.Є., Коваль М.П.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернулась до суду з позовом до ГУПФ України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсії, визнати протиправними, дискримінаційними та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії, викладене в листі відповідача від 22.11.2021 вих. № 1500-0306-8/146217, та визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсію;
- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.07.2019 на вказаний позивачем банківський рахунок з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- стягнути з відповідача кошти в сумі 100000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив позивачу у поновленні пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.11.2021 № 1500-0306-8/146217.
Адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати пенсії позивачу з 01.07.2019;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії позивачу з 01.07.2019 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14.06.2023 представник позивача звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, допущену ним під час невиконання постанови від 19.07.2022, в зв`язку з протиправною невиплатою пенсії за період з 01.07.2019, нездійсненням автоматичного перерахунку індексації та/або перерахунків пенсії і неврахування надбавки до пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції чинній на момент нарахування пенсії позивачу на 08.08.2022 року; невключенням позивача в коло осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії, протиправно вказавши в перерахунку пенсії станом на 17.08.2022 в графі "особливості" що пенсія позивачки буцімто "не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі"; нездійсненням виплати компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію позивачки за період з 01.07.2019 року по 31.08.2022; невиплатою пенсії на банківський рахунок позивача в АТ "Ощадбанк";
2) згідно положень ч.ч.1-3 ст.249 КАС України постановити окрему ухвалу і направити її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме зобов`язати відповідача поновити та виплатити недоотриману пенсію позивача за період з 19.07.2022 з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; скасувати в пенсійній справі позивача в графі "особливості" в Перерахунок пенсії на 17.08.2022 року позначку "не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі" та включити позивача в коло осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до Закону; здійснити розрахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії відповідно до ст.ст. 27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону Закон 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції чинній на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачці; здійснити виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивача з 01.07.2019 - 31.08.2022 ; здійснити виплату пенсії позивача, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.07.2019, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 МФО 328845 ЄДРПОУ 09328601 в АТ "Ощадбанк";
3) зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання постанови від 19.07.2022 у справі № 420/5352/22.
Заява обґрунтована тим, що 02.01.2023 позивач звернулась до відповідача з листом про добровільне виконання постанови від 19.07.2022.
В листі від 17.01.2023 № 1026-132/К-02/8-1500/23 відповідач повідомив, що на виконання рішення суду позивачу поновлено виплату пенсії з 01.07.2019. Сума боргу по пенсійній виплаті за період з 01.07.2019 по 31.08.2022 склала 76000,00 грн та нарахована компенсація втрати частини доходів в розмірі 19143,29 грн. Вищезазначені суми були нараховані на поточний рахунок позивача в банківській установі АТ "Ощадбанк", які зазначені у заяві. Банківська установа АТ "Ощадбанк" повернула кошти у зв`язку з невідповідністю РНОКПП отримувача, тому виплату пенсії припинено. Відповідач вказав про необхідність позивачу з`ясувати відповідність особистих даних в банківській установі та надати оновлену заяву про виплату пенсії через банківську установу до будь-якого відділу обслуговування громадян.
На думку позивача, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, а саме: не включив позивача в коло осіб, яким зобов`язаний проводити масові перерахунки пенсії та нарахував пенсію позивачу при віці 85 років та при страховому стажі 33 роки в незмінному розмірі 2000,00 гривень на місяць, що значно менше мінімальної пенсії за віком на 19.07.2022 року. Крім того, відповідач усунувся від виплати компенсації втрати частини доходів на нараховану на пенсію позивачки за період з 01.07.2019 - 31.08.2022 та відмовляється перераховувати пенсію позивача на визначений нею банківський рахунок.
В заяві представник позивача також зазначив, що 14.06.2022 позивач звернулась до Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Представник позивача, покликаючись на те, що неправомірні дії (бездіяльність) не можуть вважатись належним виконанням рішення суду, яке, на його думку, залишається невиконаним, звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління ПФУ в Одеській області при виконанні постанови від 19.07.2022 по справі № 420/5352/22 - повернуто заявнику.
Повертаючи заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустила десятиденний строк, встановлений статтею 383 КАС України, для звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з 28.01.2023 розпочався перебіг десятиденного строку, зазначеного в пункті 4 статті 383 КАС України, для звернення із такою заявою. Відтак, звернувшись до суду 14.06.2023, позивач пропустила десятиденний строк, встановлений статтею 383 КАСУ.
Також суд першої інстанції виходив з того, що можливості поновлення такого строку вищезазначена норма Кодексу не передбачає.
На думку суду першої інстанції, позивач мала реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою оскарження протиправної бездіяльності (дій) суб`єкта владних повноважень щодо невиконання (неналежного виконання) судового рішення, проте вона цього не зробила та пропустила встановлений законом строк.
Суд апеляційної інстанції, вважаючи обґрунтованим висновок суду 1-ої інстанції щодо пропуску десятиденного строку для подання заяви в порядку статті 383 КАС України та наявності підстав для повернення її без розгляду, вказав, що таку заяву особа повинна подати виключно в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого листа з дотриманням десятиденного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки встановлення й дотримання цього строку зумовлено не тільки і не стільки діями, зокрема, органів та/чи осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, скільки передбаченими процесуальним законом додатковими особливими "спонуками", які можуть бути застосовані до суб`єкта владних повноважень для належного, повного та вчасного виконання судового рішення.
При постановлені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.07.2023 у справі №9901/988/18.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення заяви, звернулась з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.