ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 560/11019/21
адміністративне провадження № К/990/12826/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2022 (головуючий суддя: Ватаманюк Р.В., судді: Капустинський М.М., Полотнянко Ю.П.) у справі № 560/11019/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокар" (далі - ТОВ "Прокар" або позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області або відповідач), в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі № 8354/6/22-01-09-03-06 від 19.07.2021;
зобов`язати ГУ ДПС у Хмельницькій області видати ліцензію ТОВ "Прокар" на право роздрібної торгівлі пальним за адресою здійснення діяльності: Хмельницька область, смт. Летичів, вул. Богдана Хмельницького, 1/1.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2021 відмовив у задоволенні позову.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.01.2022 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову про задоволення позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що кіоск (диспетчерська-операторна) є пересувним виробом заводського виготовлення, встановлюється без фундаменту, отже такий, а також бетонні площадки, не відносяться до об`єктів, що підлягають прийняттю в експлуатацію. Наполягає, що ним подано повний перелік документів для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Відповідач позов не визнав. Наполягає, що позивачем не дотримано вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" в частині надання документів, які б підтверджували прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що у липні 2021 року позивач звернувся до ГУ ДПС у Хмельницькій області із заявою щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
До цієї заяви було подано наступний пакет документів: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (земельна ділянка) від 18.12.2019 №193649739; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.12.2019; договір оренди земельної ділянки від 02.01.2019; договір оренди бетонних площадок від 01.04.2020; лист УДАБІ у Хмельницькій області від 29.10.2019 № 1022-1.18/3720-19; технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 11.06.2020; дозвіл управління Держпраці у Хмельницькій області від 22.08.2019 №0211.19.68 про виконання робіт підвищеної небезпеки ТОВ "Прокар"; дозвіл управління Держпраці у Хмельницькій області від 22.08.2019 № 0210.19.68 про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ "Прокар"; платіжне доручення від 15.07.2021 № 257 на суму 2000,00 грн.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання та доданих до неї матеріалів, ГУ ДПС у Хмельницькій області прийнято рішення від 19.07.2021 №8355/6/22-01-09-03-06 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано акти вводу в експлуатацію об`єкта або акти готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, а також не надано копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що чинним законодавством України не передбачено необхідності прийняття в експлуатацію тимчасової споруди, якою є кіоск площею 6,0 квадратних метрів за адресою: Хмельницька область, смт. Летичів, вул. Богдана Хмельницького, 1/1.
Водночас суд звернув увагу на те, що ні заява позивача про видачу ліцензії, ні позовна заява, не містять інформації щодо інших об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, а саме щодо резервуарів, колонок для видачі палива, тощо.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку. Констатував, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Проаналізувавши норми законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розміщення тимчасових споруд (кіосків) для заправники автомобілів моторним паливом та зрідженим газом, установка та монтаж (зборка) яких проводилась без здійснення будівельних робіт та без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а такі модульні заправники автомобілів моторним паливом та зрідженим газом, після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію.
Відтак, оскільки встановлення Контейнерної АЗС (кіоску) не є будівництвом, та в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не відносяться до об`єктів, що підлягають прийняттю в експлуатацію, у позивача не виникло обов`язку, зокрема, щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.
У підтримання зазначеного висновку, суд апеляційної інстанції послався на постанову Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19.
Також із посиланням на приписи статті 21 Закону України "Про охорону праці", суд апеляційної інстанції констатував, що управлінням Держпраці у Хмельницькій області надано позивачу дозвіл від 22.08.2019 № 0210.19.68 про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, ГУ Держпраці у Хмельницькій області фактично дозволило позивачу експлуатувати тимчасову споруду - кіоск, який установлений за адресою Хмельницька область, смт. Летичів, вул. Богдана Хмельницького, 1/1.
Зважаючи на те, що позивачем надано документи, визначені статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для видачі ТОВ "Прокар" ліцензії.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкового скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення абзац 3 частини 38 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Зазначив, що позивач разом із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним серед іншого, надав договір оренди бетонних площадок, схему розміщення тимчасової споруди - кіоску 6,0 м2 (під диспетчерську-операторну), схему благоустрою прилеглої території тимчасової споруди, схему ескізів фасадів тимчасової споруди.
Проте, на переконання скаржника, для здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним кіоску та бетонних площадок недостатньо.
Здійснення господарської діяльності з роздрібного продажу пального за своєю суттю вимагає від суб`єктів господарювання використовувати у своїй діяльності не тільки приміщення, але і технологічне устаткування та обладнання, яке безпосередньо призначене для зберігання та відпуску пального (резервуари, колонки для видачі палива, тощо).
Зі змісту наданих позивачем документів, а саме Дозволу про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виданого Управлінням Держпраці у Хмельницькій області від 22.08.2019 № 0210.19.68, вбачається використання за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним колонок для видачі палива та зрідженого газу, резервуарів, насосного агрегату, лінійних частин газопроводів, тощо.
Отже, зазначене устаткування та обладнання розташоване в місці роздрібної торгівлі пальним, та є необхідним для здійснення господарської діяльності з продажу пального.
Проте, у порушення абзацу 3 частини 38 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", позивачем не надано документів про введення в експлуатацію вказаних об`єктів.
Також на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково ототожнює "Контейнерну АЗС" та "Кіоск", який позивач використовуватиме під диспетчерську-операторну.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.
Наполягає, що ним виконані передумови для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним шляхом подання повного пакету документів.
Водночас встановлена автозаправна станція (тимчасова споруда, кіоск) є пересувним виробом заводського виготовлення, що встановлюється без фундаменту, а отже не відносяться до об`єктів, що підлягають прийняттю в експлуатацію.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Спірні у справі правовідносини виникли щодо видачі позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.
Згідно із вимогами пункту 7 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає у тому числі (…) такий вид господарської діяльності, як: виробництво і торгівля пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).
Закон № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Положеннями статті 1 Закону № 481/95-ВР, серед іншого, визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Законом України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі - Закон №2628-VІІІ) внесено зміни до Закону № 481/95-ВР, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Вказані зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.
Згідно із підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.
Відповідно до постанови Уряду від 19.06.2019 № 545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 01.07.2019, територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.
Отже починаючи з 1 липня 2019 року територіальні органи ДФС визначено органами ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.
Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.
Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;