ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа №804/8262/17
касаційне провадження № К/9901/57359/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0011114614, №0011064614.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, зокрема, з ТОВ ФГ "Арунал", ТОВ "Кетевілл Трейд".
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 15.02.2018 позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0011114614, №0011064614.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ ФГ "Арунал", ТОВ "Кетевілл Трейд" підтверджені первинними документами, а висновки, зазначені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, авідтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.06.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ ФГ "Арунал", ТОВ "Кетевілл Трейд" не підтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного отримання податкової вигоди, які не мають реального товарного характеру. Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, врахував встановлені у вироку обставини щодо здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності поза межами правового поля, та дійшов висновку, що підписані у цей період первинні документи не можуть підтверджувати реальність таких господарських операцій.
Товариство, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і зазначеними вище контрагентами, наполягає на тому, що зазначені господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ ФГ "Арунал", ТОВ "Кетевілл Трейд" з підстав наявності вироку у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб зазначених контрагентів, оскільки фактично господарські операції відбулись та кожен суб`єкт господарської діяльності несе індивідуальну відповідальність за порушення вимог закону.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 21.02.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ ФГ "Арунал", ТОВ "Кетевілл Трейд" за листопад 2014 року, результати якої оформлені актом від 14.11.2017 №155/28-10-46-14/30536344 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення від`ємного значення за грудень 2014 року у сумі 315077,01 грн;
пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 №290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО №15), пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО №16), статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV), пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №88), пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 623852,76 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017:
№0011114614, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 623852,76 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 155963,19 грн;
№0011064614, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 315077,01 грн.
Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ ФГ "Арунал", ТОВ "Кетевілл Трейд" з підстав: порушення кримінального провадження відносно посадових осіб зазначених контрагентів за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України; наявності вироку Оржонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2017 у кримінальній справі № 335/13457/16-к; відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання, відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг). Надані до перевірки первинні документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій з метою їх придбання в цілях господарської діяльності позивача, а відтак такі документи не можуть слугувати належною підставою для відображення у податковому обліку платника податків.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.