ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа №815/5772/17
касаційне провадження № К/9901/53499/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Гончарової І.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.06.2017 №UA500060/2017/000040/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.06.2017 №UA500060/2017/00739.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації від 10.06.2017 №UA500060/2017/008104 були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20.12.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за третім методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.05.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 10.06.2017 №UA500060/2017/000040/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.06.2017 №UA500060/2017/00739.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Митниця, не погодившись з прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що під час митного контролю товарів за митною декларацією від 10.06.2017 №UA500060/2017/008104 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів та у випадках, передбачених статтею 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Митний орган стверджує про наявність розбіжностей у наданих позивачем документах та відсутність у таких документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилається на відсутність (виокремлення) відомостей щодо вартості пакування під час здійснення контролю. Скаржник доводить, що зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини першої статті 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 20.02.2024 - призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 21.02.2024.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 27.04.2017 №336/17 (далі - Контракт), за умовами пункту 1.1 якого, продавець зобов`язаний поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.
Відповідно до пункту 1.2 Контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.
За умовами Контракту Фірма "FRUTOPOLIS S.A." поставила позивачу партію товару за специфікацією від 12.06.2017 №12, а саме: абрикоси свіжі класу В у пластикових ящиках 860 шт, на 11 дерев`яних піддонах, врожай 2017 року, вага "брутто" - 2 590 кг, вага "нетто" - 2432 кг, на загальну суму: 3357,60 євро, де 0,40 євро за 1 кг, та абрикоси свіжі класу А у пластикових ящиках 1160 шт. на загальну суму 7136,64 євро, де 0,63 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат.
01.03.2016 між позивачем та ТОВ "Брокерська Експедиційна компанія "Атаман-Груп" укладений договір про надання послуг по декларуванню товарів №211/16, на виконання умов якого, декларантом ОСОБА_1, з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація №UA500060/2017/008104, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного Контракту.
На підтвердження митної вартості товару позивачем були надані документи: зовнішньоекономічний контракт від 27.04.2017 № 336/17; специфікацію від 07.06.2017 №12; інвойс від 07.06.2017 №012, сертифікат походження товару форми EUR.1 №А702109; митну декларацію країни відправлення від 07.06.2017 17GREX410100029666; документи, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України та які підтверджують числове значення митної вартості товару та не мстять розбіжностей.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією від 10.06.2017 №UA500060/2017/008104 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
10.06.2017 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500060/2017/000040/2, у зв`язку з чим для визначення митної вартості оцінюваних товарів було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500060/2017/00739.
10.08.2017 позивач подав скаргу до Митниці та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію завіреного печаткою митного органу Греції інвойсу від 07.06.2017 №12; копію завіреного печаткою ТПП Греції інвойсу від 07.06.2017 №12; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі від 07.06.2017 №12; копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти.
Митним органом було відмовлено в задоволенні скарги позивача.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.