ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 803/240/16
адміністративне провадження № К/990/42303/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №803/240/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області (ВП НОМЕР_2), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області (ВП НОМЕР_2) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 (суддя Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.),
В С Т А Н О В И В:
В березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (ВП НОМЕР_2) (далі також - відповідач 1, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі також - відповідач 2), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2016 року №004621701, зобов`язати надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь 51757,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51757,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про непідтвердження використання та списання у перевіряємому періоді пального, придбаного в Україні в кількості 6 118,52 л, не відповідає дійсності, оскільки під час перевірки позивачем були надані усі необхідні підтверджуючі документи щодо купівлі дизельного пального та використання його у господарській діяльності. Вказує також, що реєстрація транспортного засобу за ним, як за фізичною особою не може позбавити його як суб`єкта господарювання права на включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Стверджує, що придбаний транспортний засіб ("Skoda Octavia") використовується ним в господарській діяльності для забезпечення виробничого процесу (підвезення запасних частин та матеріалів; відряджень працівників тощо), що підтверджується шляховими листами.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Так, постановою Волинського окружного адміністративного від 18.04.2016 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004621701 від 01.02.2016; зобов`язано контролюючий орган надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача податку на додану вартість в сумі 51757, 00грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2016 скасував постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання контролюючого органу надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача податку на додану вартість в сумі 51757 грн та прийняв в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 в частині задоволення позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в інший частині судові рішення залишено без змін.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні первинні документи на придбання транспортного засобу та пального, тому суд позбавлений можливості переконатись що відповідні суми ПДВ сплачені позивачем як при придбанні автомобіля, так і при придбанні пального. Суд вказав, що визначення суми ПДВ в договорі та видатковій накладній не є підтвердженням сплати ПДВ у складі загальної вартості товару.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0004621701 від 01.02.2016.
З рішення суду першої інстанції вбачається, що позивач відмовився від позовних вимог про зобов`язання надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь 51757,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51757,00 грн.
Так, судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що в період з 13.01.2016 по 18.01.2016 контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2015 року, що виникло за рахунок від`ємного значення ПДВ, що декларувалося в жовтні 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 19.01.2016 №116/17-03/ НОМЕР_1 .
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. "а" п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 "б" ст.200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за жовтень 2015 року на суму 51757 грн. Такі висновки податкового органу обґрунтовуються тим, що ФОП ОСОБА_1 придбано у ТзОВ "Кондор-Авто" легковий автомобіль "Skoda Octavia" на загальну суму (з ПДВ) 220600 грн, проте в порушення пп. "а" п.198.5 ст.198 ПК України занижено податкові зобов`язання з ПДВ за жовтень 2015 року на загальну суму 36767 грн, оскільки до податкового кредиту можливе включення податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованих лише на суб`єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання їх в оподатковуваних операціях. Також платником податку не підтверджено використання та списання за перевірений період пального, придбаного в Україні в кількості 6118,52 л, та завищено податковий кредит за жовтень 2015 року на суму 14990,37 грн податку на додану вартість (6118,52 л х 14,70/6, де 14,70 грн - вартість дизельного пального).
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.02.2016 №0004621701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51757,00 грн за жовтень 2015 року та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 25787,50 грн.
Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги (після направлення судом касаційної інстанції справи на новий розгляд), суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем належними та допустимим доказами доведено реальний характер господарських угод, за якими в подальшому було сформовано податковий кредит з ПДВ. На підтвердження цього позивачем до суду надано належні докази, що свідчать про придбання, оплату товару, а також подальше його використання у господарській діяльності. За твердженнями судових інстанцій, реєстрація транспортного засобу саме за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем жодним чином не позбавляє права такої особи на податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з придбання відповідного транспортного засобу, якщо були дотримані умови формування податкового кредиту, визначені Податковим кодексом України.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач 1 зазначає, що якщо фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік і не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартість, а також частку їх використання саме в господарській діяльності, такі платники не мають права включати до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені у зв`язку з придбанням та утриманням основних фондів.
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 у цій справі.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.