ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 359/7380/22
Провадження № 51 - 5600 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
його захисника адвоката ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022111100000641 від 11 червня 2022 року, щодо
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на вирок Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року щодо нього.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
У відповідності до ст. 77 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки відносно ОСОБА_8 вказано виконувати окремо.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави 8 883 грн. 88 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.
Частково задоволено цивільний позов, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 1 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальних збитків, витрат на правову допомогу залишено без розгляду.
Роз`яснено потерпілому право на пред`явлення позову про відшкодування завданих матеріальних збитків та витрат на правову допомогу в порядку, передбаченому ЦПК України.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Для забезпечення стягнення моральної шкоди залишено арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2022 року (справа № 359/3477/22) на транспортний засіб автомобіль марки "Mercedes-Benz E200D", д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8 .
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2022 року (справа № 359/3480/22) на транспортний засіб автомобіль марки "RENAULT CLIO SYMBOL", номерний знак НОМЕР_2, належний загиблому ОСОБА_10 .
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
11 червня 2022 року близько 15 години 00 хвилин водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем "MERCEDES-BENZ Е200D", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по 7 км. + 300 м. автодороги "ПСО міста Києва" в межах Бориспільського району Київської області, в напрямку міста Бровари, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "RENAULT CLIO SYMBOL", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який рухався попереду в попутному напрямку, зменшивши швидкість руху перед початком виконання маневру повороту ліворуч.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "RENAULT CLIO SYMBOL", номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.
Крім цього, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "RENAULT CLIO SYMBOL", номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, багатоуламкового перелому 2-го шийного хребця, забою легень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 б), д), 13.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_10 і заподіянню потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
Вироком Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 задоволено частково, скасовано вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині звільнення останнього від відбування призначеного йому покарання. Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить змінити вирок апеляційного суду щодо нього, призначити йому за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Також ОСОБА_8 просить призначити йому за ст. 286 ч. 2 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а в решті залишити вирок апеляційного суду без зміни. Вважає, що призначене йому апеляційним судом покарання не відповідає його особі і за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, а вирок апеляційного суду є немотивованим, як того вимагають положення ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України. Звертає увагу на те, що він має на утриманні двох осіб похилого віку, він є фізичною особою-підприємцем, де має штат найманих працівників у кількості 22 осіб, на постійній основі допомагає військовій частині НОМЕР_3 в протистоянні військовій агресії російської федерації на території України, а саме виділяє спеціальну техніку для обладнання інженерних споруд та укриття. Також звертає увагу на те, що він добровільно відшкодував моральну шкоду потерпілому у повному обсязі.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
В заяві, яка до початку касаційного розгляду надійшла на адресу касаційного суду, представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що ОСОБА_8 в усній формі висловив своє каяття ОСОБА_6 за наслідками здійсненого правопорушення, в добровільному порядку відшкодував матеріальну шкоду і додатково відшкодував моральну шкоду в сумі 600 000 грн., у зв`язку із чим виправлення засудженого ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства та потерпіла сторона не заперечує проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.
Потерпілий та його представник в судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу засудженого.
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.