ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 204/7957/21
провадження № 51-4787км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041680000398, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Сонцеве Петропавлівського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 07 березня 2018 року вироком Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць; звільнений з місць позбавлення волі 09 вересня 2020 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
01 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Цим же вироком ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу затримання - 20 липня 2021 року.
Також запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 20 липня
2021 року приблизно о 15:00, перебував за місцем свого проживання у приміщенні будинку на території домоволодіння АДРЕСА_1, де у останнього на побутовому ґрунті виник конфлікт з раніше йому знайомим ОСОБА_8 . В ході конфлікту ОСОБА_8 кинувся на засудженого, наніс кулаком удар в тулуб, схопив його рукою за шию та почав її стискати, в подальшому почав виштовхувати з кімнати до коридору, після чого повалив на металеву стійку з полицями у куті приміщення, засуджений перебував практично у горизонтальному положенні, а ОСОБА_8 - поверх нього, однією рукою утримував його за шию, іншою - за обличчя, за сукупністю зазначених дій ОСОБА_8, спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден - на кінчику носу ліворуч та в передвушній області праворуч; синця - по зовнішній поверхні правого кульшового суглобу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки; після чого засуджений ОСОБА_6 правою рукою намацав ніж, та, захищаючись від протиправних дій ОСОБА_8, наніс йому ножем не менше одного удару в область лівої частини грудної клітини, не менше одного удару в область зовнішньої поверхні лівого передпліччя у середній третині та не менше одного удару в область задньої поверхні лівого стегна, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, зокрема проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з наскрізним ушкодженням лівої легені (колото-різана рана на передній поверхні грудної клітини ліворуч з крововиливами в підлеглі м`які тканини та м`язи, ушкодження пристінкової плеври, наскрізне ушкодження лівої легені), вищевказані ушкодження у своїй сукупності відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року рішення районного суду щодо ОСОБА_6 скасовано.
Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.
Також ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з
20 липня 2021 року.
Відповідно до цього вироку ОСОБА_6 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за таких обставин.
Так, 20 липня 2021 року приблизно о 15.00, ОСОБА_6, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебував за місцем свого мешкання у приміщенні будинку на території домоволодіння АДРЕСА_1, де у останнього на побутовому ґрунті виник конфлікт з раніше йому знайомим потерпілим ОСОБА_8 . В ході вказаного конфлікту, у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 .
Надалі, в ході бійки, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення вбивства, наніс розкладним ножем не менше одного удару в область лівої частини грудної клітини, не менше одного удару в область зовнішньої поверхні лівого передпліччя у середній третині та не менше одного удару в область задньої поверхні лівого стегна потерпілого, після чого останній, отримавши вищевказані тілесні ушкодження, вибіг з приміщення будинку на вулицю, де настала смерть потерпілого.
Діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження, зокрема проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з наскрізним ушкодженням лівої легені (колото-різана рана на передній поверхні грудної клітини ліворуч з крововиливами в підлеглі м`які тканини та м`язи, ушкодження пристінкової плеври, наскрізне ушкодження лівої легені), вищевказані ушкодження у своїй сукупності відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, засуджений та його захисник подали касаційні скарги, в яких посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та перекваліфікувати дії останнього з
ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставної перекваліфікації апеляційним судом дій засудженого зі ст. 118 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України у цьому кримінальному провадженні.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У поданих касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставної кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України, просять змінити вирок суду апеляційної інстанції та перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.
Суть доводів скарг касаторів зводиться до того, що розгляд кримінального провадження щодо засудженого в суді апеляційної інстанції відбувся з обвинувальним ухилом, що призвело до безпідставної кваліфікації його дій за
ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки засуджений вчинив вбивство потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони, а тому його дії слід кваліфікувати за
ст. 118 КК України.
При цьому, касатори, не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення зазначають, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що між потерпілим та засудженим виник конфлікт у результаті якого потерпілий напав на засудженого, намагався його задушити, що створило реальну загрозу заподіяння засудженому шкоди, а тому останній захищався від нападу потерпілого, унаслідок чого схопив ніж та наніс йому відповідні тілесні ушкодження, що підтверджується наявними доказами у цьому кримінальному провадженні.
Також, на переконання засудженого та його захисника, суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини кримінального провадження та докази у справі, зокрема не врахував показання свідка ОСОБА_9, яка була очевидцем події, експерта, яка була допитана апеляційним судом, а також відповідні письмові докази, які підтверджують наявність протиправних дій з боку потерпілого і як наслідок доводять винуватість засудженого саме у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на подані касаційні скарги
не подавались.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги засудженого та його захисника підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Відповідно до статті 433 КПК України суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають:
"Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом".
"Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до перекваліфікації апеляційним судом дій засудженого зі ст. 118 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, то колегією суддів встановлено, що не погодившись із вироком районного суду, прокурор подав апеляційну скаргу в якій не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження стверджував про те, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку діям засудженого та безпідставно кваліфікував їх за ст. 118 КК України, оскільки необґрунтовано визнав, що останній перебував у стані необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, при цьому перевищив її межі, та як наслідок ножем заподіяв потерпілому ряд тілесних ушкоджень у результаті чого той помер.
У свою чергу, суд за результатами апеляційної процедури не погодився з вказаними вище висновками суду першої інстанції та дійшов переконання, що за обставин цього кримінального провадження належними та допустимими доказами доведено провину засудженого у вчиненні ним саме умисного вбивства потерпілого та визнав його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Однак, за результатами касаційного перегляду матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зауважує про передчасність таких висновків суду апеляційної інстанції.
Так, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами нижчих інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту.
При цьому за правилами ч. 2 ст. 433 КПК України, зокрема суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Що стосується доводів касаційних скарг засудженого та його захисника, які зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дав неправильну правову оцінку діям засудженого, що призвело до помилкової їх кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки засуджений лише оборонявся від нападу потерпілого, а тому він діяв у стані необхідної оборони, але перевищив її межі, відтак, на думку касаторів, їх слід кваліфікувати за ст. 118 КК України, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 118 КК України кримінальна відповідальність передбачена, зокрема за умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборони.
Згідно з нормами ч. 1 та ч. 3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.