ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 726/927/14-ц
провадження № 61-641св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор міста Чернівці в інтересах територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради,
відповідачі: виконавчий комітет Чернівецької міської ради, департамент
житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та його первинна профспілкова організація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року прокурор міста Чернівці в інтересах територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту
житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та його первинна профспілкова організація, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування ордера, розпорядження та свідоцтва, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункту 1.10 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради від 16 лютого 2011 року № 22/2 ОСОБА_1, який у період з 19 січня 2010 року до 20 лютого 2012 року працював у Чернівецькому обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України, прийнятий на квартирний облік за місцем проживання як громадянин, який потребує покращення житлових умов, у загальну чергу за № 2326 у зв`язку з проживанням в одній кімнаті осіб різної статі старше 9 років. Згідно з пунктом 2.3 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради від 25 травня 2011 року № 66/5 ОСОБА_1 включений до списку першої черги у зв`язку з проживанням разом з ним його баби ОСОБА_3, 1928 року народження, ветерана війни.
Листом від 25 травня 2011 року № 13-3556 секретар Чернівецької міської ради виділив однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, особам, які перебувають у черзі Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Лист секретаря Чернівецької міської ради від 25 травня 2011 року № 13-3556 про виділення вказаної квартири особам, які перебувають у черзі територіального відділення Антимонопольного комітету України, який був підставою для передачі цієї квартири Чернівецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, є незаконним, необґрунтованим і не міг бути підставою для передачі зазначеного майна відповідачам.
Чернівецька міська рада та її виконавчий комітет не приймали рішення про передачу спірної квартири Чернівецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України. На час складання та підписання листа секретарем Чернівецької міської ради від 25 травня 2011 року № 13-3556 право власності на спірну квартиру не було зареєстровано за територіальною громадою міста Чернівці, тому орган місцевого самоврядування або її виконавчий комітет не могли приймати рішення щодо її передачі у власність або користування будь-якій фізичній або юридичній особі. Збори первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року, на яких вирішено виділити спірну квартиру ОСОБА_1, не мали права приймати таке рішення.
Рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради від 08 червня 2011 року № 80/6, яким затверджено протокол № 4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та видано ордер № 164 серії РВК ОСОБА_1 на спірну квартиру, є незаконним, оскільки на час його прийняття право власності на вказану квартиру не було зареєстроване за територіальною громадою міста Чернівці у встановленому порядку.
Приймаючи рішення від 08 червня 2011 року № 80/6 виконавчий комітет порушив черговість надання житла, а також права інших осіб, які потребують поліпшення житлових умов і тривалий час перебувають у черзі. Сам факт перебування ОСОБА_1 у контрольному списку в Чернівецькому обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України не міг бути підставою для надання йому квартири, яка є предметом спору.
Рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у міста Чернівці ради від 08 червня 2011 року № 80/6 прийняте з порушенням законодавства, а також порушує права та законні інтереси осіб, які взяті на облік як особи, що потребують поліпшення житлових умов, раніше за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Отже, ордер на житлове приміщення від 08 червня 2011 року № 164 серії РВК, виданий виконавчим комітетом Першотравневої районної у місті Чернівці ради на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1, підлягає визнанню недійсним.
Розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2011 року № 49178 є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули право користування спірною квартирою на підставі незаконного рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради від 08 червня 2011 року № 80/6 та ордера від 08 червня 2011 року № 164 серії РВК, тому не є особами, які на законних підставах вселились в указану квартиру та набули право на її приватизацію.
Квартира за відплатним договором придбана в особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, а власник має право витребувати це майно від набувача, оскільки нерухоме майно вибуло з володіння не з його волі.
На підставі викладеного прокурор міста Чернівці в інтересах територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради у місті Чернівці від 08 червня 2011 року № 80/6, яким затверджено протокол № 4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року і видано ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним ордер на житлове приміщення від 08 червня 2011 року № 164 серії РВК, виданий виконавчим комітетом Першотравневої районної у місті Чернівці ради ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на право зайняття житлового приміщення, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження департаменту
житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2011 року № 49178, яким передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право спільної сумісної власності від 14 жовтня 2011 року серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- витребувати з володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади міста Чернівці.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 22 травня 2017 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради від 08 червня 2011 року № 80/6.
Визнано недійсним ордер на житлове приміщення від 08 червня 2011 року № 164 серії РВК, виданий виконавчим комітетом Першотравневої районної у місті Чернівці ради.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження департаменту
житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2011 року № 49178.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право спільної сумісної власності від 14 жовтня 2011 року серії НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_1, вибула з власності територіальної громади міста Чернівці поза її волею та з порушенням інтересів її членів. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали спірну квартиру внаслідок незаконних дій та рішень органів місцевого самоврядування, зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету та відчужили її 04 серпня 2014 року на користь ОСОБА_2, тому вимоги до неї про витребування нерухомого майна з незаконного володіння є єдиним способом захисту права власності територіальної громади міста Чернівці та відповідають закону.
Додатковим рішенням Садгірського районного суду міста Чернівців від 12 червня 2017 року витребувано з володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, та передано її у власність територіальної громади міста Чернівці.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2017 року рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 22 травня 2017 року та додаткове рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 12 червня 2017 року залишені без змін.
Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали спірну квартиру внаслідок незаконних дій та рішень органів місцевого самоврядування, зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету. Квартира АДРЕСА_1, вибула із власності територіальної громади міста Чернівці поза її волею та з порушенням інтересів її членів. Позбавлення права власності в обраний позивачем спосіб є виправданим втручанням з метою задоволення суспільного та публічного інтересу громади міста Чернівці з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 22 травня 2017 року, додаткове рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали спірну квартиру внаслідок незаконних дій та рішень органів місцевого самоврядування, зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету, не з`ясувавши суттєвих обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, а саме: з яких підстав (недбалість, помилка) спірна квартира вибула з володіння територіальної громади, чи дотримана процедура надання квартири та її приватизація радою та її органами, чи можуть помилки або недобросовісні дії ради та її органів покладатися на ОСОБА_2 .
Суд касаційної інстанції вказував, що під час нового розгляду справи судам слід з`ясувати: чи перебувало спірне приміщення у володінні, користуванні та розпорядженні позивача, чи вибуло воно поза його волею, а також з`ясувати правовий статус спірного приміщення на час надання відповідачам у користування, виходячи із цього встановити, чи були порушені права Чернівецької міської ради.
Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 серпня
2021 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради від 08 червня 2011 року
№ 80/6, яким затверджено протокол зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року № 4 та вирішено видати ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним ордера, визнання незаконним та скасування розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2011 року № 49178, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності від 14 жовтня 2011 року, витребування з володіння ОСОБА_2 спірної квартири відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення виконавчого комітету від 08 червня 2011 року № 80/6, яким затверджено протокол № 4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації від 31 травня 2011 року та вирішено видати ордер № 164 серії РВК ОСОБА_1 на спірну квартиру, прийнято з порушенням норм матеріального права, отже, це рішення слід визнати незаконним та скасувати.
Недотримання норм права, які направлені на захист прав сумлінних громадян щодо користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову стосовно визнання недійсним ордеру у спірній ситуації. Спірне приміщення наразі не входить до складу державного і громадського житлового фонду, оскільки є приватною власністю ОСОБА_2, тому є неможливим застосування до цих правовідносин статті 59 Житлового кодексу України, оскільки стосовно зазначеного майна відсутні правовідносини щодо користування ним будь-ким на праві найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, а визнання недійсним ордера не може повернути такому майну зазначений статус. Відтак, у цій частині позовні вимоги прокурора не можуть бути задоволені.
Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час звернення до органу приватизації були наймачами квартири, мали право на її приватизацію, то, відповідно, орган приватизації не мав права відмовити їм як мешканцям вказаної квартири у приватизації займаного ними житла. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Вирішуючи спір в частині вимог про витребування з володіння ОСОБА_2 квартири та її передачі у власність територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради, суд дійшов висновку, що помилка виконавчого органу місцевого самоврядування при виконанні делегованих повноважень не може слугувати підставою для задоволення цієї вимоги. Зокрема, суд вказав, що намагання прокурора покласти на громадянина негативні наслідки від незаконного рішення виконавчого органу місцевого самоврядування є необґрунтованим втручанням у мирне володіння майном, яке не є виправданим з точки зору застосування загальних принципів міжнародного права.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, виконуюча обов`язки керівника Чернівецької обласної прокуратури оскаржила його в апеляційному суді.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу задоволено частково.
Рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним ордера, визнання незаконним та скасування розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2011 року № 49178, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності від 14 жовтня 2011 року змінено з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано. Зазначені вимоги задоволено та витребувано з володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та передано її у власність територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
Стягнуто на користь Чернівецької міської ради з виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 689 грн з кожного судових витрат.
Стягнуто на користь Чернівецької обласної прокуратури з виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 1 500,85 грн з кожного судових витрат.
Стягнуто з виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту
житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 650,23 грн з кожного судових витрат у дохід держави.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконавчий комітет Першотравневої районної у міста Чернівці ради розпорядився майном, яке не перебувало у державній або комунальній власності. Крім цього, ордер № 164 серії РВК видано ОСОБА_1 на житлове приміщення, яке не відносилося до державного або громадського житлового фонду. Спірна квартира вибула з володіння територіальної громади міста Чернівці поза її волею, тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння останнього набувача.
Позовні вимоги про визнання недійсним ордера на житлове приміщення від 08 червня 2011 року № 164 серії РВК, визнання незаконним та скасування розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2011 року № 49178, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності від 14 жовтня 2011 року задоволенню не підлягають, оскільки не є ефективним способом захисту права власника. ОСОБА_2 могла знати про наявність спору у суді щодо законності набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і відсутністю у продавця прав на відчуження спірної квартири, тому вона не може бути добросовісним набувачем. Витребування квартири у ОСОБА_2 не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист праві і основних свобод людини (далі - Конвенція), оскільки ОСОБА_2, з власності якої витребовується квартира, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до ОСОБА_1, у якого вона придбала цю квартиру, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 серпня 2021 року.
Доводи касаційної скарги зводяться по суті до незгоди з постановою апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про витребування майна, тому відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в іншій частині не є предметом касаційного перегляду.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_2 вказує, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 14 липня 2021 року у справі № 522/14452/15-ц, від 21 квітня 2021 року у справі № 379/1488/18, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603, від 07 липня 2021 року у справі № 363/4879/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/29693/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 210/3612/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 199/9361/19. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 04 серпня 2014 року і на час вчинення цього правочину були відсутні обмеження та обтяження щодо цього майна, тому воно не може бути витребувано на користь територіальної громади міста Чернівці чи на будь-кого іншого внаслідок помилки чи неправомірних дій органу місцевого самоврядування. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приватизували спірну квартиру саме на підставі рішення органу приватизації з наданням відповідного свідоцтва, а право власності зазначених осіб на цю квартиру було зареєстровано у Реєстрі компетентним органом.
Квартира АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 саме на підставі рішень органу місцевого самоврядування, тобто за його волею. Наявність у власника волі на передачу майна виключає можливість його витребування у добросовісного набувача. ОСОБА_2 не знала і не могла знати про можливість оспорення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вказану квартиру. У матеріалах справи відсутні докази щодо неправомірних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час укладення договору
купівлі-продажу від 04 серпня 2014 року, тому безпідставним є висновок апеляційного суду про можливість стягнення компенсації із зазначених осіб. Крім того, ОСОБА_3 померла.
Витребувавши квартиру у законного власника, апеляційний суд порушив принцип пропорційності, безпідставно поклав на ОСОБА_2 як законного власника відповідальність за помилку органу місцевого самоврядування.
Доводи інших учасників справи
Керівник Чернівецької окружної прокуратури подавдо Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить залишити її без змін.
Чернівецька міська рада подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
06 січня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 01 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року.
13 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 607/15052/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року поновлено провадження у справі.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що відповідно до договору від 24 грудня 2010 року № 3045-юр про передачу квартир (житла) та об`єктів соцкультпобуту територіальній громаді міста Чернівці, а також згідно з актом приймання-передачі від 27 грудня 2010 року ОСОБА_5 (забудовник) передав Чернівецькій міській раді (одержувачу) квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.10 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради № 22/2 від 16 лютого 2011 року ОСОБА_1, який у період з 19 січня 2010 року до 20 лютого 2012 років працював у Чернівецькому обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України, прийнятий на квартирний облік за місцем проживання як громадянин, який потребує покращення житлових умов, у загальну чергу за № 2326 (у зв`язку з проживанням в одній кімнаті осіб різної статті старше 9 років).
Згідно з пунктом 2.3 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у місті Чернівці ради № 66/5 від 25 травня 2011 року ОСОБА_1 включений до списку першочерговиків у зв`язку з проживанням разом з ним його баби ОСОБА_3, 1928 року народження, ветерана війни - учасника війни.
Листом від 25 травня 2011 року № 13-2356 секретар Чернівецької міської ради повідомив, що для черговиків Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України виділяється однокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 29 кв. м.
31 травня 2011 року на зборах первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішено виділити однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 начальнику відділу досліджень і розслідувань Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_1, який перебуває на квартирному обліку при Першотравневій районній в місті Чернівці раді з 16 лютого 2011 року за № 2326 та в пільговій черзі з 25 травня 2011 року за № 534, в контрольному списку черговиків за місцем роботи за № 1 склад сім`ї - 2 особи: він та баба ОСОБА_3 .
Виконавчий комітет Першотравневої районної у місті Чернівці ради 08 червня 2011 року прийняв рішення № 80/6, яким затверджено протокол № 4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та вирішив видати ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , з квартирного обліку не знімається.
Виконавчий комітет Першотравневої районної у місті Чернівці ради 08 червня 2011 року видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення № 164 серії РВК на право зайняття житлового приміщення на склад сім`ї дві особи житловою площею 29 кв. м, яке складається з однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_1 .
11 жовтня 2011 року виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняв рішення № 653/17, яким прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Чернівці квартиру АДРЕСА_1 згідно з актом приймання-передачі від 27 жовтня 2010 року.
Орган приватизації (в особі департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради) 14 жовтня 2011 року прийняв розпорядження № 49178 про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 .
Департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради 14 жовтня 2011 року на підставі розпорядження № 49178 видав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтво серії НОМЕР_1 про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за територіальною громадою 25 травня 2012 року.
19 липня 2012 року на підставі розпорядження від 14 жовтня 2011 року № 49178 та свідоцтва серії НОМЕР_1 від 14 жовтня 2011 року за ОСОБА_1
та ОСОБА_3 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису 20643/1159).
04 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони був укладений договір купівлі-продажу НАВ 350667 серії 1358 щодо спірної квартири, відомості про який внесено до реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.