ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 683/1745/22
провадження № 61-5080св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький Міністерства оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький Міністерства оборони України (далі - КЕВ м. Хмельницький) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працювала у КЕВ м. Хмельницький на посаді чергової гуртожитку. З листа відповідача від 13 червня 2022 року дізналася, що наказом начальника КЕВ м. Хмельницький від 13 червня 2022 року № 61 її звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за прогул без поважних причин.
Звільнення з роботи вважає незаконним, посилаючись на те, що її відсутність на роботі була обумовлена поважними причинами. Зазначала, що в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, тому з метою збереження свого життя вона була змушена виїхати за межі України до Республіки Польща, де офіційно зареєструвалась та повідомила про це роботодавця. Перебуваючи на території Республіки Польща, позивач захворіла та 29 квітня 2022 року звернулась за медичною допомогою, а 29 травня 2022 року їй була проведена операція. У зв`язку з воєнним станом в Україні, а також через проблеми зі здоров`ям ОСОБА_1 не мала змоги повернутись на територію України та перебуває у Республіці Польща.
Приймаючи рішення про звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин, відповідач не вжив заходів щодо з`ясування обставин відсутності її на робочому місці та всупереч статті 149 КЗпП України не зажадав від неї відповідних письмових пояснень.
ОСОБА_1 просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2022 року до дня ухвалення судом рішення про поновлення її на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 з 01 червня 2022 року на посаді чергової гуртожитків Старокостянтинівського гарнізону КЕВ м. Хмельницький.
Стягнено з КЕВ м. Хмельницький на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 199,20 грн, з яких підлягають відрахуванню податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнено з КЕВ м. Хмельницький на користь держави 1 984,80 грн судового збору.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 проведено операцію, вона повідомила роботодавця, вказавши про це у своїй черговій заяві від 26 травня 2022 року про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 01 червня 2022 року до 31 червня 2022 року. Однак, незважаючи на такі обставини, начальник КЕВ м. Хмельницький відмовив ОСОБА_1 у наданні відпустки без збереження заробітної плати, про що свідчить відповідна резолюція на заяві. При цьому, відповідач не подав до суду доказів про обізнаність ОСОБА_1, що така відпустка не була надана.
Показання свідка ОСОБА_2, яка в судовому засіданні стверджувала, що вона в телефонному режимі за допомогою додатку "Вайбер" повідомила ОСОБА_1 про те, що їй не надано відпустку без збереження заробітної плати, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки вона не могла назвати конкретну дату, коли саме вона повідомила позивача, вказавши, що заяву від ОСОБА_1 вона отримала наприкінці тижня, а повідомила її про ненадання відпустки - на початку тижня. Номер телефону, на який вона повідомляла ОСОБА_1, свідок назвати також не змогла, вказавши, що номер телефону та усю переписку із ОСОБА_1 вона видалила.
До видання спірного наказу про звільнення відповідач ініціював проведення службового розслідування за фактом відсутності позивача на роботі, однак в акті службового розслідування від 09 червня 2022 року зафіксовано лише факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці і не з`ясовано причини її відсутності. КЕВ м. Хмельницького не вжив заходів для отримання від ОСОБА_1 письмових пояснень щодо відсутності її на робочому місці.
Оскільки станом на 01 червня 2022 року ОСОБА_1 в зв`язку з агресією російської федерації та необхідністю збереження свого життя, під час дії воєнного стану, перебувала за межами території України, а саме у Республіці Польща, де з 16 травня 2022 року до 23 травня 2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні та зазнала оперативного втручання, яке передбачало необхідність через 8-10 днів її особистої присутності для зняття швів, а також враховуючи, що вона завчасно 26 травня 2022 року направила роботодавцю заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 червня 2022 року до 31 червня 2022 року, у якій повідомила про проведену операцію, то у КЕВ м. Хмельницький були відсутні підстави для звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Повернуто з державного бюджету на користь КЕВ м. Хмельницький судовий збір у розмірі 2 977,20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи, роботодавцем були дотримані вимоги трудового законодавства, а її звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України було законним, з огляду на недоведеність поважних причин відсутності її на роботі.
Так, ОСОБА_1 у зв`язку із військовою агресією російської федерації виїхала до Республіки Польща та стала на облік. У період з 25 лютого 2022 року до 15 березня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у черговій щорічній відпустці за 2022 рік. На підставі заяв від 15 березня 2022 року, від 31 березня 2022 року та від 27 квітня 2022 року ОСОБА_1 надавалась відпустка без збереження заробітної плати з 16 березня 2022 року до 31 травня 2022 року (як зазначалось у заявах позивачем, у зв`язку з плановою операцією, у зв`язку з операцією). 26 травня 2022 року ОСОБА_1 у черговий раз звернулась до начальника КЕВ м. Хмельницький із заявою про надання відпустки строком 1 місяць, яка не була задоволена роботодавцем. Позивач була відсутня на робочому місці, починаючи з 01 червня 2022 року, про що роботодавець склав відповідні акти.
Введення на території України 24 лютого 2022 року воєнного стану, у зв`язку з чим позивач для збереження свого життя вимушена була виїхати за межі України та перебуває у Республіці Польща, враховуючи місце реєстрації ОСОБА_1 та місцезнаходження роботодавця, які знаходяться на значній відстані від зон проведення бойових дій, не є об`єктивною обставиною, яка безумовно перешкоджала їй з`явитися на роботу і не могла бути нею усунута.
Щодо причини нез`явлення на роботі з 01 червня 2022 року за станом здоров`я, то апеляційний суд зазначив, що з 16 травня 2022 року до 23 травня 2022 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у місті Варшаві Республіки Польща, де їй 19 травня 2022 року проведено оперативне втручання. Позивач виписана додому в хорошому загальному стані з рекомендаціями. ОСОБА_1 надано рекомендації лікування, серед яких передбачено зняття швів на 8-10 день після операції в клініці лікарні або у лікуючого лікаря. Позивач не навела переконливих доказів, що після 23 травня 2022 року у неї були перешкоди та неможливість повернутися за станом здоров`я на роботу і зняття за рекомендацією клініки швів в лікарні за місцем свого проживання та працевлаштування на території України.
Вказані обставини ставлять під сумнів доводи позивача про поважність причин відсутності на робочому місці з 01 червня 2022 року. При цьому, виходячи зі статті 84 КЗпП України, статті 26 Закону України "Про відпустки" та частини третьої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця), а така відпустка роботодавцем не була погоджена, про що позивач повідомлена 27 травня 2022 року за допомогою засобів зв`язку. При цьому будь-яких доказів щодо причини надання в черговий раз відпустки без збереження заробітної плати позивач до заяви роботодавцю взагалі не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду позивач посилалася на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказувала, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права викладених у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/9836/17-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про повідомлення позивача щодо відмови у наданні чергової відпустки без збереження заробітної плати з 01 червня 2022 року. Суд апеляційної інстанції помилково не визнав поважними причинами стан здоров`я позивача. Вона довела належними та допустимими доказами заявлені у справі вимоги.
Відповідач не відібрав у позивача пояснення перед звільненням та не повідомив її про звільнення. У матеріалах справи немає доказів повідомлення позивача про відмову у наданні відпустки. Внаслідок військової агресії позивач змушена була виїхати на проживання до Республіки Польща. Саме у зв`язку з воєнним станом та незадовільним станом здоров`я внаслідок проведеної операції позивач не змогла з`явитися на роботі, тому подала заяву про надання відпустки за власний рахунок, яка безпідставно не була задоволена.
Позиція інших учасників справи
У червні 2023 року КЕВ м. Хмельницький подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказував, що позивач не подала роботодавцю доказів на підтвердження обставин щодо проведеної 19 травня 2023 року операції, про вказані обставини відповідач дізнався лише під час розгляду справи. При цьому ОСОБА_1 не довела обставин щодо неможливості працювати з 01 червня 2023 року, враховуючи її виписку зі стаціонару 23 травня 2023 року із задовільним станом здоров`я. Натомість у своїй заяві на відпустку від 26 травня 2022 року позивач вказала "в зв`язку із операцією", проте такі ж відомості вона вказувала в заявах, які були подані раніше (від 15 березня 2022 року, від 31 березня 2022 року та від 27 квітня 2022 року), жодних підтверджуючих документів до заяви не додавала, за наявності яких роботодавець мав змогу об`єктивно зробити висновки про наявність хвороби. Суд апеляційної інстанції об`єктивно та правильно дослідив докази
у справі. Крім того, відповідач звернув увагу, що ОСОБА_1 є працівником Збройних Сил України та відповідно до своїх обов`язків забезпечувала контрольно-пропускний режим в гуртожитку, де проживають військовослужбовці разом зі своїми сім`ями та працівники Збройних Сил України. ОСОБА_1 не повідомила роботодавця про виїзд за кордон ні усно, ні письмово, в матеріалах справи немає доказів на підтвердження таких обставин.
Провадження у суді касаційної інстанції
05 квітня 2023 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 22 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
30 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді чергової гуртожитків Старокостянтинівського гарнізону КЕВ м. Хмельницький.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації виїхала до Республіки Польща, де стала на облік та 22 березня 2022 року їй було присвоєно номер PESEL 57041121223 (номер загальної системи електронного обліку населення).
У період з 25 лютого 2022 року до 15 березня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у черговій щорічній відпустці за 2022 рік.
На підставі заяв від 15 березня 2022 року, від 31 березня 2022 року та від 27 квітня 2022 року позивачу надавалась відпустка без збереження заробітної плати з 16 березня 2022 року до 31 травня 2022 року (в указаних заявах ОСОБА_1 зазначала "у зв`язку з плановою операцією/у зв`язку з операцією").
ОСОБА_1 в черговий раз 26 травня 2022 року звернулась до роботодавця із заявою про надання їй відпустки строком на 1 місяць без збереження заробітної плати з 01 червня 2022 року до 31 червня 2022 року у зв`язку із проведенням операції.
Наказом КЕВ м. Хмельницький від 13 червня 2022 року № 61 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 червня 2022 року за прогул без поважних причин.
Апеляційний суд встановив, що звільненню ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин передували:
- заява позивача про надання їй відпустки без збереження заробітної плати від 27 травня 2022 року, на якій завідуюча гуртожитків Верьовки О. М. 27 травня 2022 року зробила запис про те, що вона заперечує у наданні відпустки, а також наявна резолюція начальника КЕВ м. Хмельницький Мельника О. Л. - "не дозволяю";
- акт обстеження робочого місця від 01 червня 2022 року, складений та підписаний працівниками КЕВ м. Хмельницький: ОСОБА_2 (завідувач гуртожитками), ОСОБА_3 (бухгалтер гуртожитків), ОСОБА_4 (чергова гуртожитків) та ОСОБА_5 (чергова гуртожитків) про те, що 01 червня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі та на робочому місці в гуртожитку на АДРЕСА_1 протягом робочої зміни. Причина відсутності - перебування за кордоном;
- доповідна записка, складена 01 червня 2022 року завідуючою гуртожитком ОСОБА_2 на ім`я начальника КЕВ м. Хмельницький Мельника О. Л. у якій вона доповіла, що 01 червня 2022 року виявила відсутність на роботі чергової ОСОБА_1 протягом робочої зміни. Зв`язавшись із ОСОБА_1 у телефонному режимі, встановила, що вона знаходиться за кордоном. На підставі зазначеного був складений акт обстеження робочого місця від 01 червня 2022 року;
- наказ начальника КЕВ м. Хмельницький від 01 червня 2022 року № 119 про призначення службового розслідування за фактом відсутності на своєму робочому місці чергової гуртожитків Старокостянтинівського гарнізону ОСОБА_1 протягом всього робочого дня 01 червня 2022 року;
- табель обліку робочого часу за червень 2022 року;
- акт службового розслідування, затверджений 09 червня 2022 року начальником КЕВ м. Хмельницький, в якому зазначено, що в ході службового розслідування встановлено, що чергова гуртожитку Старокостянтинівського гарнізону ОСОБА_1 дійсно була відсутня на роботі протягом чергових змін з 01 до 10 червня 2022 року, що підтверджується вказаною доповідною запискою від 01 червня 2022 року, актом обстеження робочого місця від 01 червня 2022 року, табелем обліку робочого часу та графіком чергувань працівників гуртожитку. Разом із цим ОСОБА_1 використала чергову відпустку за 2022 рік з 25 лютого 2022 року (10 днів) та з 01 березня 2022 року (14 днів), також використала відпустку за власний рахунок з 16 березня 2022 року (16 днів), відпустку за власний рахунок з 01 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, відпустку за власний рахунок з 01 травня 2022 року до 31 травня 2022 року. У заяві ОСОБА_1 про надання відпустки з 01 червня 2022 року до 31 червня 2022 року за власний рахунок відмовлено завідуючою гуртожитками Старокостянтинівського гарнізону та начальником КЕВ м. Хмельницький. На підставі цього запропоновано звільнити чергову гуртожитку Старокостянтинівського гарнізону ОСОБА_1 з роботи відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.