ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 355/888/20
провадження № 61-14924св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради, Сектор реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року у складі судді
Червонописького В. С. та постанову Київського апеляційного суду
від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради, Сектор реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на дитину та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди матері.
Позовну заяву мотивовано тим, що 11 липня 2019 року сторони зареєстрували шлюб у Корабельному районному у місті Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області за актовим записом № 181,
що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 липня 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09 жовтня
2019 року.
З моменту народження і до тепер дитина проживає за місцем реєстрації ОСОБА_1 .
У листопаді 2019 року відповідач ОСОБА_4 із дочкою поїхали до родичів у місто Миколаїв. У цей час стосунки між подружжям погіршились через небажання матері займатись належним доглядом за новонародженою дочкою: вона фактично передала дитину на виховання своїй бабусі, натомість сама систематично проводила час із друзями, розпиваючи спиртні напої, що призводило до аморальних, непристойних вчинків, несумісних із належним вихованням дитини.
Баришівський районний суд Київської області рішенням від 23 лютого
2021 року у справі № 355/1376/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задовольнив. Розірвав шлюб між ОСОБА_1
та ОСОБА_4, який зареєстрований 11 липня 2019 року в Корабельному районному у місті Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області за актовим записом № 181. Присвоїв ОСОБА_4 дошлюбне прізвище " ОСОБА_5".
Позивач також зазначив, що має стабільний дохід та постійне місце роботи, яке за своїм графіком дозволяє йому повноцінно доглядати та виховувати дитину. У позивача відсутні шкідливі звички, він веде правильний, здоровий спосіб життя, володіє тим життєвим досвідом, який дозволяє йому об`єктивно та справедливо оцінювати дії оточуючих і робити при цьому зважені висновки.
Позивач вказав, що немає на меті створювати будь-які перешкоди відповідачці в участі у вихованні дитини. Він лише закликає її вести такий спосіб життя, який не буде ставити під загрозу життя та здоров`я їхньої дитини.
Разом із тим позивач із дочкою тривалий період проживають за однією адресою, але позивач не має змоги зареєструвати дитину в зв`язку з відсутністю згоди на це відповідачки.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання спільної з ОСОБА_6 дитини ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із батьком; стягнути з відповідача аліменти на дитину; надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини у будинку АДРЕСА_1 без згоди матері.
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що у липні 2020 року батько дитини ОСОБА_1 обманним шляхом забрав дитину, батьки позивача за первісним позовом забрали дитину відпочивати на море, а потім не повернули дитину матері.
На сьогодні ОСОБА_2 має статус особи, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трьох років, у зв`язку із чим перебуває на обліку у відділі соціальних виплат і компенсації Корабельного району міста Миколаєва
як отримувач допомоги при народженні дитини з 01 квітня 2020 року
до 31 жовтня 2022 року, що підтверджується довідкою Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району від 23 липня 2020 року.
Корабельний районний суд міста Миколаєва рішенням від 20 лютого
2020 року у справі № 488/4707/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнив. Стягнув
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частки від всіх доходів платника аліментів, починаючи з 09 грудня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку (рішення набрало законної сили 24 березня 2020 року).
Посилаючись на вказане, ОСОБА_6 просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Баришівський районний суд Київської області рішенням від 26 квітня
2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 травня 2023 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Зустрічний позов ОСОБА_6 задовольнив.
Визначив місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_6 .
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, оскільки батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дочки, проте, змінивши у липні 2020 року місце проживання дитини без згоди матері та не повернувши малолітню дитину матері, з якою вона на той час проживала, позбавив її як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просив ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Київський апеляційний суд постановою від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області 26 квітня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що між сторонами існує особистий конфлікт, який негативно впливає на дитину. Дослідивши та оцінивши висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22 березня 2021 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, із матір`ю, дійшов висновку про необхідність врахування зазначеного висновку, який повністю ґрунтується на принципі статті 6 Декларації права дитини, де зазначено, що дитина повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження
№ 14-327цс18), постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року
у справі № 6-2445цс16, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року
у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18).
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу), а саме вказав на пункт 3 частини третьої
статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про оголошення перерви та виклик у судове засідання представника третьої особи - Служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради, а також клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин (у зв`язку з хірургічною операцією).
Також заявник посилається на необхідність врахування судами практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у подібних правовідносинах.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди безпідставно взяли до уваги висновок служби у справах дітей щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю дворічної давності та не мотивували причини відхилення позиції щодо визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком.
Також заявник вказував, що суди не повинні брати до уваги пояснення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 створює їй перешкоди у спілкування з дитиною, оскільки вказане не підтверджено належними та допустимими доказами.
У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області
від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 12 вересня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Баришівського районного суду Київської області матеріали цивільної справи № 355/888/20.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2024 року справу призначив до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 липня 2019 року сторони зареєстрували шлюб у Корабельному районному у місті Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області за актовим записом № 181, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії- НОМЕР_3 від 11 липня 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 09 жовтня
2019 року.
Корабельний районний суд міста Миколаєва рішенням від 20 лютого
2020 року у справі № 488/4707/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частки від всіх доходів платника аліментів, починаючи з 09 грудня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку (рішення набрало законної сили 24 березня 2020 року).
Баришівський районний суд Київської області рішенням від 23 лютого
2021 року у справі № 355/1376/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4
про розірвання шлюбу задовольнив. Розірвав шлюб між ОСОБА_1
та ОСОБА_4, який зареєстрований 11 липня 2019 року в Корабельному районному у місті Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області за актовим записом № 181. Присвоїв ОСОБА_4 дошлюбне прізвище " ОСОБА_5".
Відповідно до довідки КНП "Баришівська ЦРЛ" від 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 не звертався до лікаря-психіатра, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
Відповідно до довідки серії ІІА № 2740274 станом на 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 11 вересня 2017 року.
Відповідно до довідки Баришівського відділу державної виконавчої служби від 08 грудня 2021 року № 17898 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 24 січня 2023 року № 1-134 ОСОБА_1 надав дозвіл своїй матері ОСОБА_7 доглядати за дитиною ОСОБА_3, 08 жовтня 2019 року.
Суди також установили, що ОСОБА_1 зареєстрував вдруге шлюб з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 19 листопада 2022 року. Друга дружина ОСОБА_1 має дитину від попереднього шлюбу. Станом на дату розгляду справи за адресою: АДРЕСА_1, проживають ОСОБА_1 з дружиною та її дитиною, мати позивача та дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_4 має статус особи, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трьох років, у зв`язку із чим перебуває на обліку у відділі соціальних виплат і компенсації Корабельного району міста Миколаєва як отримувач допомоги при народженні дитини з 01 квітня 2020 року до 31 жовтня 2022 року, що підтверджується довідкою Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району від 23 липня 2020 року.
Згідно з випискою АТ КБ "ПриватБанк" та довідки ФОП ОСОБА_9 ОСОБА_4 працевлаштована та отримує дохід.
Відповідно до рішення служби у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22 березня 2021 року № 74.2
"Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2", 02 грудня 2019 року до Служби у справах дітей та сім`ї Баришівської селищної ради надійшла письмова заява від ОСОБА_1 про вжиття заходів стосовно ОСОБА_2, яка 29 листопада 2019 року забрала хвору дитину ОСОБА_3 та поїхала до міста Миколаєва. У результаті перевірки умов проживання (акт обстеження умов проживання від 13 грудня 2019 року) встановлено, що умови проживання родини ОСОБА_4 задовільні, дитина забезпечена ліжком, візочком, засобами особистої гігієни, відповідним одягом, іграшками. Житлове приміщення чисте та затишне, між членами родини теплі та доброзичливі стосунки. Малолітня ОСОБА_3 обліковується у педіатра сімейної амбулаторії № 2 Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 7", відвідується лікарем за місцем проживання. Стан здоров`я дитини перебуває на контролі. ОСОБА_4 ставиться до дитини відповідально, виконує всі рекомендації лікаря.
29 липня 2020 року до служби у справах дітей та сім`ї Баришівської селищної ради надійшла письмова заява від ОСОБА_4, що 07 липня 2020 року
ОСОБА_1 разом із своїми батьками обманним шляхом забрав малолітню дочку та вивіз її до міста Києва, ігнорує телефонні дзвінки та не дає бачитись з дитиною. Комісією у складі працівника Служби та інспектора ювенальної превенції Баришівського відділення поліції було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_3 дійсно перебуває за вказаною адресою. Дівчинка проживає в одній кімнаті з татом, має окреме ліжко для сну, забезпечена одягом, продуктами харчування, іграшками. Матері дали можливість побачитись з дочкою, обом батькам роз`яснили їхні права та обов`язки щодо участі у проживанні та вихованні дочки (акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 29 липня 2020 № 139).
Відповідно до рішення Служби у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22 березня 2021 року № 74.2
"Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_3 є дитиною дошкільного віку, в такому віці діти потребують більше материнської уваги, турботи та догляду, ніж батьківського авторитету та допомоги. Враховуючи зазначене, а також самовільні, без погодження з матір`ю, дії батька щодо зміни місця проживання дочки, орган опіки та піклування дійшов висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю
ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У справі були допитані свідки: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що саме він здійснює догляд за дитиною, створив для неї належні побутові умови для проживання, займається її вихованням, виходячи із забезпечення інтересів дитини, беручи до уваги її малолітній вік, проживання на даний момент з батьком та його сім`єю у звичних для неї умовах, відсутність обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, проживання матері окремо від дитини в іншому місці, тому наявні підстави для визначення місця проживання дитини саме з батьком. Разом із цим ОСОБА_1 із дочкою тривалий період проживають за однією адресою, але він не має змоги зареєструвати дитину в зв`язку з відсутністю згоди на це відповідача ОСОБА_6 .