ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 296/4222/21
провадження № 61-4399св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Житомирська обласна рада, Комунальне підприємство "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду
м. Житомира від 29 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Драча Ю. І., та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б, Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову вказував, що з 21 січня 2014 року працював директором Комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради (далі - КП "ГК "Україна") на підставі контракту. У зв`язку із закінченням контракту його 22 квітня 2020 року призначено виконуючим обов`язки директора
КП "ГК "Україна".
25 березня 2021 року на засіданні Житомирської обласної комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат вирішено просити Житомирську обласну раду спільно з директором КП "ГК "Україна" ОСОБА_1. визначити можливі шляхи погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам підприємства.
1 квітня 2021 року голова Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до голови Житомирської обласної ради щодо поданої КП "ГК "Україна" інформації до статистичних органів про заборгованість із виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 199 000 грн і просив спільно з керівництвом підприємства визначити можливі шляхи погашення боргів із заробітної плати. На вказані листи позивач надав відповідь про причини заборгованості з виплати заробітної плати та зазначив, що з відновленням роботи після карантину будуть складені графіки погашення такої заборгованості.
22 квітня 2021 року розпорядженням голови Житомирської обласної ради
Федоренка В. І. № 144-к позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки директора КП "ГК "Україна" на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Позивач вважав вказане розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у ньому чітко не визначена правова підстава звільнення (чи за грубе порушення трудових обов`язків, чи за невиплату заробітної плати працівникам підприємства).
Крім того, прийняттю такого рішення Головою обласної ради передує рішення депутатських комісій та рішення депутатів обласної ради на пленарних засіданнях, чого в даному випадку не зроблено.
Зазначав, що в порушення вимог статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання звільнення керівника комунального підприємства не було предметом обговорення на засіданні постійних комісій ради.
Голова Житомирської обласної ради, прийнявши спірне розпорядження
від 22 квітня 2021 року, діяв поза межами наданих йому повноважень, передбачених статтями 55, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому порушив вимоги статті 19 Конституції України".
За таких обставин просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І. № 144-к від 22 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора
КП "ГК "Україна" Житомирської обласної ради; поновити його на посаді виконуючого обов`язки директора КП "ГК "Україна" Житомирської обласної ради
з 22 квітня 2021 року та стягнути з Житомирської обласної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2021 року до дня поновлення на роботі.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачем КП "ГК "Україна", яке є належним відповідачем за вимогами його позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомир від 25 червня 2021 року залучено до участі у справі КП "ГК "Україна" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і ухвалою цього ж суду від 18 жовтня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 і змінено процесуальний статус вказаного підприємства на відповідача у справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що звільнення позивача відбулось з додержанням вимог трудового законодавства, оскільки останній допустив одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке призвело до невиплати працівникам підприємства заробітної плати.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської обласної ради
Федоренка В. І. № 144-к від 22 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства "Готельний
комплекс "Україна" Житомирської обласної ради.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Стягнено з Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 7 566,66 грн на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд не погодився з вказаними висновками місцевого суду та вказав, що зазначені відповідачем підстави для звільнення ОСОБА_1 не є одноразовим грубим порушенням, яке дає підстави для звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 41 України, оскільки незабезпечення виконуючим обов`язки директора підприємства своєчасної виплати заробітної плати, викладені в листах
від 1 квітня 2021 року № 1803/2-21/45 та від 16 квітня 2021 року № 27, є триваючими. Вказані порушення не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення працівником трудових обов`язків, що підпадають під дію пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, а відтак є підставою для розірвання трудового договору згідно з цією нормою. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність оспорюваного розпорядження про звільнення позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на роботі, апеляційний суд зазначив, що сам по собі факт незаконного звільнення позивача з посади виконуючого обов`язки директора комунального підприємства не може бути підставою для поновлення його на цій посаді, оскільки питання виконання обов`язків відсутнього керівника підприємства, що є у комунальній власності, віднесено до повноважень вищого органу управління таким підприємством і здійснюється у передбаченому законом порядку на період до призначення керівника на постійній основі. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 7 лютого 2018 року
у справі № 333/7100/15-ц (провадження № 61-766св17).
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що позивач перебував у трудових відносинах з КП "ГК "Україна" і отримував від нього заробітну плату, тому Житомирська обласна рада, з якої позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, не є належним відповідачем за цими вимогами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18) про те, що тлумачення статті 5-1, частини першої статті 235 КЗпП України свідчить, що на особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах
від 10 червня 2021 року у справі № 766/14286/17 (провадження № 61-18218св20),
від 27 січня 2021 року у справі № 686/21123/19 (провадження № 61-22928св19),
від 17 листопада 2021 року у справі № 199/9361/19 (провадження № 61-14387св20), від 24 листопада 2021 року у справі № 569/14889/19 (провадження № 61-1194св20).
Також вказує на порушення судом апеляційної інстанції статті 51 ЦПК України, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача. Апеляційний суд не врахував, що 18 жовтня 2021 року позивач подав до суду клопотання про залучення КП "ГК "Україна" до участі у справі в якості співвідповідача та ухвалою від 18 жовтня 2021 року суд першої інстанції задовольнив клопотання і залучив вказане підприємство співвідповідачем.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки змісту клопотання позивача
від 18 жовтня 2021 року, в якому зазначено, що КП "ГК "Україна" є відповідачем за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позиція інших учасників справи
У липні 2022 року Житомирська обласна рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18),
у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 766/14286/17 (провадження № 61-18218св20), від 27 січня 2021 року у справі № 686/21123/19 (провадження № 61-22928св19), від 17 листопада 2021 року у справі № 199/9361/19 (провадження № 61-14387св20), від 24 листопада 2021 року у справі № 569/14889/19 (провадження № 61-1194св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 березня 2015 року Житомирською обласною радою в особі голови цієї ради Француза В. Й. та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП "ГК "Україна" на строк з 19 березня 2015 року до 18 березня 2020 року.
Відповідно до розпорядження голови Житомирської обласної ради від 21 квітня
2020 року № 132-к ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора
КП "ГК "Україна" тимчасово з 22 квітня 2020 року до призначення обласною радою керівника цього підприємства.
Розпорядженням голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І. від 22 квітня 2021 року № 144-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора КП "ГК "Україна" з 22 квітня 2021 року у зв`язку з допущенням грубого порушення трудових обов`язків, що призвело до виникнення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства, відповідно до пункту 1
частини першої статті 41 КЗпП України.
У вказаному розпорядженні від 22 квітня 2021 року зазначено, що підставою для звільнення позивача були лист Житомирської обласної державної адміністрації
від 1 квітня 2021 року № 1803/2-21/45 та лист директора КП "ГК "Україна"
від 16 квітня 2021 року № 27.
Суди встановили, що 1 квітня 2021 року голова Житомирської обласної державної адміністрації Бунечко В. звернувся до голови Житомирської обласної ради
Федоренка В. І. з листом № 1803/2-21/34 щодо поданої КП "ГК "Україна" до статистичних органів інформації про наявність заборгованості з виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 199 000 грн та просив спільно з керівництвом підприємства визначити можливі шляхи погашення боргів із заробітної плати.
З листа КП "ГК "Україна" від 16 квітня 2021 року № 27, підписаного ОСОБА_1, суди встановили, що заборгованість із заробітної плати на підприємстві виникла у зв`язку з пандемією коронавірусу СОVID-19, спричиненою коронавірусом SAR-CoV-2, та введеними обмежувальними санкціями Кабінету Міністрів України, а також введенням карантину з 8 січня до 21 січня 2021 року включно по всій території України. При цьому підприємство наразі не отримує доходів у зв`язку з віднесенням
з 4 березня 2021 року Житомирської області до "червоної зони". З відновленням роботи будуть складені графіки погашення заборгованості із заробітної плати. Також просив Житомирську обласну раду надати фінансову підтримку КП "ГК "Україна" для погашення заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Верховний Суд у постановах від 5 грудня 2018 року у справі № 666/557/16-ц (провадження № 61-14113св18), від 22 серпня 2019 року у справі № 309/3460/16-ц (провадження № 61-32014св18) зазначив, що, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. Водночас суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризується характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає певний трудовий спір.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави звільнення ОСОБА_1 не є одноразовим грубим порушенням, яке дає підстави для звільнення працівника за пунктом 1