ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 521/12118/20
провадження № 61-5070св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Національної поліції в Одеській області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просило виселити відповідачів з кімнат АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення.
На обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 проживав у кімнатах АДРЕСА_3 . Згідно доповідної записки коменданта гуртожитку, кімнати, у яких проживає родина ОСОБА_4, зачинені вже тривалий час, використовуються не за призначенням більше 10 років, існує борг за житлово-комунальні послуги.
ОСОБА_1 отримав кімнату у гуртожитку у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 21 липня 1995 року ОСОБА_1 було звільнено у запас Збройних сил України за власним бажанням. Згідно довідок від 06 квітня 2020 року № 9/3130 та № 3029 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серед діючих та звільнених працівників поліції, колишніх співробітників ОВС ГУ МВС України в Одеській області не значяться.
Оскільки спірні кімнати в гуртожитку використовуються відповідачами не за призначенням, ГУ НП в Одеській області просило позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнат АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не проживають у спірних приміщеннях протягом тривалого часу та понад встановлений статтею 71 ЖК України строк і втратили право користування ними.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року в частині вирішення вимог ГУ НП в Одеській області до ОСОБА_1, ОСОБА_3 скасовано.
У задоволенні позову ГУ НП в Одеській області до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ понад 19 років та був забезпечений тимчасовим службовим житлом, іншого житла в нього немає, тому він та його дочка ОСОБА_3 відповідно до статті 125 ЖК України не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ГУ НП в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року і залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 разом з сімʼєю тривалий час порушує правила користування гуртожитком, використовує надані йому кімнати не за призначенням. У звʼязку з відсутністю правових підстав для проживання в гуртожитку відповідачі підлягають виселенню з нього без надання іншого житлового приміщення.
Відповідачі самоусунулися від належного виконання ними зобовʼязань зі сплати комунальних послуг за спірне житло.
Факт проведення у кімнатах гуртожитку ремонтних робіт після спливу встановленого статтею 71 ЖК України строку не свідчить про відновлення прав відповідачів на спірні приміщення.
В матеріалах справи відсутні докази реєстрації місяця проживання ОСОБА_5 у кімнатах № 110, 111.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
26 червня 2023 року справа № 521/12118/20 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.