ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 469/606/22
провадження № 61-15031св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Василівка", відповідачі: ОСОБА_1, Фермерське господарство "Корал",розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Корал", в інтересах якого діє адвокат Григорян Валентина Сергіївна, на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2023 року у складі судді Гапоненко Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Василівка" (далі - ПСП "Агрофірма "Василівка") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Корал" (далі - ФГ "Корал") про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію.
Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2007 року між ПСП "Агрофірма "Василівка" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки
з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208, площею 8,7638 га строком на 5 років.
Державна реєстрація зазначеного правочину проведена 27 квітня 2007 року державним реєстратором Миколаївської регіональної філії № 7 ДП "Центр ДЗК" Чикундою О. П., про що здійснено запис у Державному реєстрі земель
№ 040700700098.
22 лютого 2012 року між ПСП "Агрофірма "Василівка" та ОСОБА_1 укладено договір про зміни і доповнення до договору оренди землі, відповідно до якого строк дії основного договору продовжено на 10 років. Запис про реєстрацію
у Державному реєстрі земель здійснено 25 травня 2012 року за
№ 4820900040000728.
Договір про оренду землі та відповідні зміни недійсними чи нечинними не визнавалися, орендар на законних підставах на момент звернення до суду із позовом продовжує здійснювати господарську діяльність.
Разом із тим з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що 03 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ФГ "Корал". 21 липня 2022 року право оренди зареєстровано державним реєстратором Коблевської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Морозовим С. А.
У зв`язку з тим, що під час дії чинного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208 ОСОБА_1 уклав з іншим фермерським господарством договір оренди щодо цієї ж земельної ділянки, створивши подвійну реєстрацію права користування, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства та прав і законних інтересів орендаря, ПСП "Агрофірма "Василівка" просило суд:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208, площею 8,7638 га, від 03 лютого 2022 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Корал";
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 21 липня 2022 року за індексним номером № 64253840, прийняте державним реєстратором Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Морозовим С. А. (номер запису № 47390970
від 18 лютого 2022 року) про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 8,7638 га з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 03 лютого 2022 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208, площею 8,7638 га, укладений від 03 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ФГ "Корал".
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 липня 2022 року за індексним номером № 64253840, прийняте державним реєстратором Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Морозовим С. А. (номер запису № 47390970 від 18 лютого 2022 року) про вид іншого речового права, а саме про реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 8,7638 га, з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 лютого
2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Корал".
Стягнено з ОСОБА_1 та ФГ "Корал" на користь ПСП "Агрофірма "Василівка" судовий збір у розмірі 2 481,00 грн із кожного.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що строк дії договору оренди землі від 10 квітня 2007 року
(зі змінами від 22 лютого 2012 року), укладений між ПСП "Агрофірма "Василівка" та ОСОБА_1, розпочався після його державної реєстрації
27 квітня 2007 року та тривав до 27 квітня 2017 року і на підставі пунктів 37 та 41 цього договору (які залишилися без змін у редакції договору від 10 квітня 2007 року), за відсутності волевиявлення сторін на його припинення строк дії договору продовжено на п`ять років - до 27 квітня 2022 року.
За відсутності згоди позивача на дострокове розірвання договору оренди та відповідного судового рішення, заява ОСОБА_1 про припинення договору від 01 вересня 2019 року не призвела до його дострокового розірвання. Передача ОСОБА_1 належної йому земельної ділянки іншому орендареві за наявності чинного договору оренди землі суперечить вимогам частини другої статті 24 Закону України "Про оренду землі" та порушує право позивача на користування цією земельною ділянкою відповідно до умов укладеного договору оренди.
Унаслідок укладення оспорюваного договору ФГ "Корал" отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки, яким він володіє на підставі договору, укладеного раніше і чинного на момент укладення оскаржуваного договору. Державний реєстратор не перевірив наявність зареєстрованих прав на спірну земельну ділянку, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, та здійснив повторну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, чим було порушено право позивача.
Відхиляючи доводи відповідачів щодо необхідності закриття провадження
у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, суди виходили із того, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2023 року ФГ "Корал", в інтересах якого діє адвокат Григорян В. С., подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, у якій просить ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що апеляційний суд не правильно врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/ 1030/19, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували всіх обставин справи та неправильно застосували норму права щодо підстав визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, застосували закон, який не регулює спірні правовідносини.
Зазначає, що 03 квітня 2023 року представником відповідачів подано до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки угодою про розірвання договору оренди від 03 лютого 2022 року, укладеною між ФГ "Корал" та ОСОБА_1, розірвано оспорюваний договір. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не вбачав підстав для закриття провадження у справі. Суди дійшли помилкового висновку про те, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на час його вчинення, а оскільки предметом спору є, зокрема, недійсність з моменту вчинення оскарженого договору, то розірвання відповідачами цього договору під час розгляду справи з внесенням запису про припинення речового права до відповідного реєстру не є підставою для закриття провадження у справі через відсутність предмета спору.
Суди не врахували пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Відзив на касаційну скаргу ФГ "Корал" до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Березанського районного суду Миколаївської області.
У грудні 2023 року матеріали справи № 469/606/22 надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 квітня 2007 року між ПСП "Агрофірма "Василівка" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,76 га, належна ОСОБА_1 на підставі державного акта серії МК № 1264, виданого Березанською районною державною адміністрацією 21 листопада 2002 року.
10 квітня 2007 року земельна ділянка передана орендареві ПСП "Агрофірма "Василівка" відповідно до акта приймання-передачі.
Згідно з пунктами 8, 10, 11 договору оренди від 10 квітня 2007 року земельна ділянка надається в оренду строком на 5 років, строк дії договору становить 5 років з моменту набрання чинності договору.
Договір оренди зареєстровано 27 квітня 2007 року у Миколаївській регіональній філії Центру державного земельного кадастру за № 040700700098.
На підставі пункту 37 договору оренди від 10 квітня 2007 року його дія припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено, з урахуванням пункту 41 цього договору.
Відповідно до пункту 41 договору сторони погодили, що якщо за один рік до закінчення терміну дії договору орендодавець у письмовій формі не повідомить орендаря про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на наступний термін - 5 років.
22 лютого 2012 року ПСП "Агрофірма "Василівка" та ОСОБА_1 уклали договір про зміни і доповнення до договору оренди землі від 27 квітня 2007 року, яким пункти 8 і 11 викладено у новій редакції. Сторони указаного правочину погодили, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років для сільськогосподарського використання; строк дії договору становить 10 років з моменту набрання ним чинності. Також змінено пункт 13 договору, який регулює розмір та порядок виплати орендної плати. Інші розділи і пункти договору оренди землі, укладеного сторонами 27 квітня 2007 року, залишено без змін.
Договір про зміни і доповнення до договору оренди землі від 22 лютого 2012 року зареєстровано 25 травня 2012 року.
Відповідачі не заперечували встановлення тривалості дії договору оренди землі від 10 квітня 2007 року - 10 років.
Умови договору оренди від 10 квітня 2007 року, зокрема пункти 37-39, не допускають розірвання цього договору в односторонньому порядку.
03 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою, в якій просив не обробляти належну йому земельну ділянку у зв`язку із закінченням терміну оренди землі та бажанням обробляти її самостійно.
03 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі з ФГ "Корал" строком на 10 років 8 місяців - до 03 жовтня 2032 року.
Договір оренди від 03 лютого 2022 року зареєстрований державним реєстратором Коблівської сільської ради Миколаївської області
Морозовим С. А. 21 липня 2022 року за індексним номером № 64253840 (номер запису № 47390970 від 18 лютого 2022 року) про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 8,7638 га з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 03 лютого 2022 року.
З матеріалів реєстраційної справи встановлено, що при проведенні державної реєстрації договору оренди від 03 лютого 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно не виявлено записів про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 4820980600:02:000:0208, власником якої є ОСОБА_1 від 18 лютого 2022 року.
Також установлено, що 05 січня 2023 року державним реєстратором зареєстровано угоду про розірвання договору оренди від 03 лютого 2022 року, укладеного між ФГ "Корал" та ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав і у межах касаційного оскарження, Верховний Суд вважає, що зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього Кодексу).
При вирішенні справи суд має з`ясувати, у зв`язку із чим між сторонами виник спір та якими обставинами кожна із сторін конфлікту доводить обґрунтованість своєї позиції.
У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію, ПСП "Агрофірма "Василівка" посилалося на те, що спірний договір оренди від 03 лютого 2022 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Корал", укладено в період чинності попереднього договору оренди, на підставі якого позивач набув права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам законодавства та порушує право законного орендаря.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.