ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 367/4259/22
провадження № 61-11918св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кишеня Володимир Сергійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 рокув складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання недійсним шлюбу та анулювання актового запису про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що з 2010 року до 2019 року ОСОБА_1 проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 без шлюбу та у них у 2012 році народилася дочка ОСОБА_4 . Також у цей період ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набули у власність нерухоме майно - 3/4 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1, яке є предметом поділу в іншій справі.
Водночас 22 жовтня 2011 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 з метою заволодіння майном останнього та отримання від міської ради квартири, оскільки він ( ОСОБА_3 ) з 2002 року перебуває на обліку у психіатра, не завжди може розуміти значення своїх дій, а рішенням суду від 31 січня 2013 року обмежено його цивільну дієздатність, піклувальником призначено ОСОБА_2
ОСОБА_2 09 жовтня 2019 року відчужила отриману від органу місцевого самоврядування квартиру та 11 лютого 2019 року розірвала шлюб з ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 проживала постійно лише з ОСОБА_1, тому для встановлення зазначеного факту необхідно задовольнити позов у цій справі.
ОСОБА_1 просив: визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; анулювати актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зроблений на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2019 року у справі № 367/8007/18.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 15 травня 2023 року про виправлення описки, позовну заяву залишено без розгляду. Роз`яснено зміст частини другої статті 257 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, тому наявні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кишеня В. С. 05 червня 2023 року оскаржив її до апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з ненаданням доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків. Попереджено заявника про те, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в указаний строк, скарга буде вважатись неподаною і повернута особі, яка її подала або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кишені В. С. на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2023 року.
Ухвала суду мотивована тим, що зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можна визнати поважними, інших поважних причин для поновлення цього строку у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги не наведено.
Апеляційний суд оцінив критично доводи представника позивача про те, що доставка судового рішення на електронну пошту особи не є врученням судового рішення, оскільки учасник надав суду електронну адресу, зазначивши її у своїй заяві, тому він бажав, принаймні не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Суд, який надсилає судову кореспонденцію учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
08 серпня 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Кишеню В. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження - неотримання ухвали суду першої інстанції представником позивача та, що останній, ознайомився з її текстом в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 30 травня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
08 серпня 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Кишеню В. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
01 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.