ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 461/6207/22
провадження № 61-7965св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів),
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2023 року в складі судді Мироненко Л. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у складі колегії суддів Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі також - Управління, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
В обґрунтування заявлених вимог посилалося на те, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просив суд:
1) визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року № 2132/к "Про звільнення" та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 1650/к від 01 липня 2020 року "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року № 2132/к "Про звільнення"", з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 1911/к від 13 серпня 2020 року;
2) поновити його на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 14 серпня 2020 року;
3) стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
За наслідками розгляду указаного адміністративного позову рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 380/7392/20 позивачу відмовлено в задоволенні його вимог.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним наказ Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року № 2132/к "Про звільнення" та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України "Про звільнення"", з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13 серпня 2020 року № 1911/к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 14 серпня 2020 року та зобов`язано стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 756 232 грн 27 коп., з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року касаційні скарги Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року № 2132/к "Про звільнення" та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01 липня 2020 № 1650/к "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 № 2132/к "Про звільнення", з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13 серпня 2020 року № 1911/к; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 14 серпня 2020; стягнено із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 1 172 159 грн 21 коп., з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Позивач указував, що на виконання рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 943 588 грн 16 коп.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року касаційні скарги Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року скасовано, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року залишено без змін.
Указано, що ОСОБА_1 був правомірно звільнений із займаної посади як такий, що не пройшов випробування у зв`язку із недобросовісним ставленням до посадових обов`язків під час дії випробування. На думку позивача, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі керувався наданими ОСОБА_1 поясненнями, які містили недостовірну інформацію щодо його діяльності на посаді начальника Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів), внаслідок чого ухвалено необґрунтоване судове рішення, зокрема про стягнення з Управління коштів.
Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) вважало, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 943 588 грн 16 коп. на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року на користь ОСОБА_1 відбулася внаслідок недобросовісної поведінки відповідача.
Враховуючи викладене, Управління на підставі статей 1212, 1215 ЦК України просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у сумі 943 588 грн 16 коп. як такі, що набуті ним без достатньої правової підстави.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2023 року у задоволенні позову Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. При цьому у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню, а саме згідно із частиною першою цієї статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. У такому випадку правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, а тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. У цій справі позивач не довів набуття відповідачем спірних коштів у результаті рахункової помилки, а також недобросовісності з боку їх набувача, через що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2023 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови.
В решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції по суті спору про відмову в задоволенні вимог позову є правильними, однак до таких висновків суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів, у зв`язку із чим мотивувальна частина рішення місцевого суду підлягає зміні.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) слід відрізняти від процедури повороту виконання рішення суду. Кондикційний позов урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання судового рішення - нормами процесуального права. За своїм змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.
Зазначена позивачем у цій справі спірна сума виплачена ОСОБА_1 на підставі судового рішення, ухваленого в адміністративній справі, яке надалі було скасовано. Справа про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розглянута адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки ця справа є адміністративною справою у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України.
За частиною сьомою статті 380 КАС України, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою-третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Статтею 381 КАС України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.
Оскільки вимоги Управління мають бути розглянуті та вирішені за правилами КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення статей 1212, 1215 ЦК України, якими позивач обґрунтовував вимоги позову в цій справі, не підлягають застосуванню до вирішення спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови в позові Управління.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
26 травня 2023 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняте у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення Управління у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 1212, 1215 ЦК України у подібних правовідносинах у контексті отримання ОСОБА_1 коштів внаслідок недобросовісності його дій, що має наслідком повернення таких коштів.
Заявник у касаційній скарзі наводить обставини, за якими відповідач отримав спірні кошти та посилається на необхідність застосування у цій справі статей 1212, 1215 ЦК України та вирішення спору на підставах, передбачених цими нормами.
Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення спірних коштів згідно з положеннями статей 1212, 1215 ЦК України, оскільки виплата цих коштів ОСОБА_1 виплачена внаслідок його недобросовісних дій.
Зазначає на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про неможливість застосування у цьому спорі статей 1212, 1215 ЦК України через необхідність вирішення спірного питання шляхом повороту виконання судового рішення в адміністративній справі за правилами КАС України.
Вважає оскаржені рішення незаконними та необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення вимог його позову на підставах, що передбачені статтями 1212, 1215 ЦК України.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано з Галицького районного суду м. Львова цивільну справу № 461/6207/22. Роз`яснено учасникам справи їх право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Суди встановили, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просив суд:
1) визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року № 2132/к "Про звільнення" та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 1650/к від 01 липня 2020 року "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року №2132/к "Про звільнення"", з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13 серпня 2020 року № 1911/к;
2) поновити його на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 14 серпня 2020 року;
3) стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 380/7392/20 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 380/7392/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним наказ Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року № 2132/к "Про звільнення" та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України "Про звільнення"", з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13 серпня 2020 року № 1911/к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 14 серпня 2020 року та зобов`язано стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 756 232 грн 27 коп., з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 380/7392/20 касаційні скарги Міністерства юстиції України та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі № 380/7392/20 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року № 2132/к "Про звільнення" та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01 липня 2020 № 1650/к "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 № 2132/к "Про звільнення", з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13 серпня 2020 року № 1911/к; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 14 серпня 2020; стягнено із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 1 172 159 грн 21 коп., з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
На виконання рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 943 588 грн 16 коп.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 380/7392/20 касаційні скарги Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року скасовано, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року залишено в силі.
Суд апеляційної інстанції установив, що спірна сума 943 588 грн 16 коп. виплачена на підставі судового рішення, ухваленого в адміністративній справі, яке в подальшому було скасовано, тому ініційоване позивачем питання стягнення цієї суми належить до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень в адміністративній справі, які вирішуються згідно положень КАС України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: