ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 523/8308/22
провадження № 61-13609св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2023 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст первісних позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення місця проживання дитини.
Позов обґрунтований тим, що з 27 лютого 2014 року він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року шлюб між ним і ОСОБА_2 розірвано.
Відповідачка, забравши дитину, перешкоджала йому бачитись із сином. З початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 разом з дитиною повернулась до його помешкання, де з 25 лютого 2022 року вони знову проживали однією сім`єю. 15 квітня 2022 року відповідачка залишила сина ОСОБА_3 разом з ним та переїхала до свого місця проживання. Життям сина не цікавиться, участі в його вихованні не бере.
Позивач забезпечений житлом, отримує постійний дохід, має позитивні характеристики за місцем роботи і за місцем проживання. Із дня народження сина він постійно бере участь у його вихованні. Син відвідує дитячий клуб з раннього розвитку. За весь час проживання сина разом з ним відповідачка ніколи не цікавилась здоров`ям та життям дитини. Отже, визначення проживання сина разом з ним буде відповідати інтересам дитини.
Просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення місця проживання дитини.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що внаслідок систематичних проявів агресивної поведінки ОСОБА_1, психологічного насилля щодо неї та їхньої дитини вона припинила спільне проживання з ним.
Після припинення подружніх відносин та до останнього часу малолітній ОСОБА_3 постійно проживав разом з нею.
Вона забезпечена житлом, має постійний дохід від підприємницької діяльності, позитивно характеризується за місцем проживанням, має всі можливості для забезпечення та виховання дитини.
Дитина не може проживати з батьком, оскільки той має нестабільну емоційну поведінку, тому дитині буде краще разом з нею.
Просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, у позові ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що будь-яких виняткових обставин, які давали би підстави для висновку, що малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю, не встановлено. 16 грудня 2022 року Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надав висновок № 01-053/255вх, згідно з яким вважав доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, разом з матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, провадження № 61-9074св20, від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, провадження № 61-14486св 21, від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, провадження № 61-6271св19.
Суди першої та апеляційної інстанцій ухилились від дослідження обставин спроби ОСОБА_2 виїхати з неповнолітнім сином за кордон. Суди безпідставно не надали будь-якої оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 раніше зверталася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про визначення місця проживання дитини, проте зазначений позов визнано неподаним та повернено.
На час ухвалення рішення суду першої інстанції дитина майже рік мешкала разом з батьком, а на час оголошення постанови Одеського апеляційного суду - майже півтора року. Враховуючи вік дитини, якій на момент подання касаційної скарги виповнилося п`ять з половиною років, проживання разом з батьком останніх півтора року є суттєвою обставиною, яку суди попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду залишили поза увагою.
Під час проживання з батьком малолітній ОСОБА_3 відвідував не лише заняття з плавання з персональним тренером - єдине, що знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, а й Одеську станцію юних техніків "Сігма", секцію східних єдиноборств.
Отже, суди не дослідили, чи буде відповідати найкращим інтересам дитини зміна її місця проживання, чи спричинить вона порушення стійких, усталених зв`язків дитини з оточенням і звичним середовищем.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Дробінова І. В., мотивований тим, що заявник у касаційній скарзі зазначає про відсутність встановлення особистих якостей батьків малолітнього ОСОБА_3, проте в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій такі обставини встановлені.
Щодо перекручування відповіді ОСОБА_2 на питання про здоров`я дитини, то суд оцінив та встановив листування сторін у Viber, де матір неодноразово запитує про стан здоров`я свого сина, а через постійне ігнорування її запитів ОСОБА_2 змушена дізнаватися про стан здоров`я дитини у педіатра, з яким саме матір укладала декларацію, про що неодноразово повідомляла суд у своїх поясненнях під час судового розгляду, а також про те, що просить про зустріч із сином у заявника. Крім того, встановлено факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів через факт відібрання сина.
Заявник посилається на неврахування судом повернення позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з нею, що ніяким чином не підтверджує твердження про негативні особисті якості ОСОБА_2 .
Саме звернення матері до суду є ознакою того, що вона вживає усіх доступних їй законних заходів, щоб бачитись з дитиною, дбати про неї, оскільки вже не один рік витрачає час і кошти на судові баталії з батьком, який усіма можливими способами чинить перешкоди, для спілкування дитини з матір`ю і намагається очернити її, створити правові підстави, щоб син був позбавлений матері, її турботи, спілкування з нею.
Із квітня 2022 року, відтоді як батько відібрав дитину, він продовжує чинити перешкоди, щоб у дитини були обоє батьків.
Суд апеляційної інстанції не тільки врахував особисті якості батьків, а й зазначив релевантну практику Верховного Суду щодо звернення уваги на обставини, що мають істотне значення.
До весни 2022 року, поки батько не відібрав дитини, матір утримувала та забезпечувала сина за власні кошти. Її метою є забезпечення найкращих інтересів дитини, зокрема спокійного, безпечного середовища, турботи та опіки матері щодо малолітньої дитини, чого заявник малолітньому ОСОБА_3 не може дати.
У 2022 році заявника не хвилювало тривале проживання дитини з матір`ю і стрес від зміни місця проживання і стійких зв`язків сина. Проте коли він відібрав малолітню чотирирічну дитину силою від матері у квітні 2022 року, заявник раптово згадав про інтереси і комфорт дитини, коли це стало йому вигідно.
Суди врахували факт проживання дитини з 15 квітня 2022 року з батьком, який силою забрав сина в ОСОБА_2 і не повернув, навіть коли рішення суду у справі № 523/18365/20 про визначення графіка спілкування з сином, що проживає з матір`ю, набрало законної сили, що також свідчить про поведінку заявника та його моральні якості.
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити його касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 27 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх малолітній син ОСОБА_6 проживали разом у будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року у справі № 523/14273/20 шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано.
Із 30 червня 2020 року ОСОБА_2 почала проживати з малолітнім сином окремо від ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 523/18365/20, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації м. Одеси, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення порядку спілкування з дитиною задоволено частково. Суд визначив ОСОБА_1 графік його участі у вихованні сина та спілкуванні з ним. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та спільному перебуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 у визначений судом час. Крім того, рішенням суду ОСОБА_1 зобов`язано повертати дитину матері, після завершення часу спілкування з дитиною. Рішення набрало законної сили.
Малолітній ОСОБА_3 під час проживання з матір`ю відвідував, зокрема, в період з 09 квітня 2021 року до 01 серпня 2021 року - Центр иитячого раннього розвитку "Селфі", з 10 березня 2021 року до 23 лютого 2022 року - гурток малювання та мінісад, з 01 березня 2021 року до 24 лютого 2022 року - мовний центр "Гра" з вивчення англійської мови та заняття з творчого розвитку.
Дитину завжди приводила мати - ОСОБА_2, яка і здійснювала оплату за навчання дитини. Батька дитини жодного разу вихователі та вчителі не бачили.
За висновком вчителя Центру дитячого розвитку "Селфі", ОСОБА_3 дуже любить матір і сильно до неї прив`язаний. Завжди з нетерпінням чекав на її прихід, і особливо помітно, що між матір`ю та дитиною дуже теплі, ніжні та водночас шанобливі стосунки.
Під час проживання з батьком малолітній ОСОБА_3 у червні, липні, вересні 2022 року відвідував заняття з плавання з персональним тренером. Будь-яких інших доказів про навчання та/або відвідування курсів з навчання малолітнього ОСОБА_7 суду не надав.
ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем з 30 листопада 2020 року.
Згідно з характеристикою за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно. У побуті завжди ввічлива, тактовна. Доброзичлива мати, багато часу приділяє вихованню дитини. За характером спокійна, врівноважена, розсудлива. Із сусідами підтримує добрі взаємини. У пияцтві, сварках помічена не була.
Відповідно до цивільно-правової угоди від 01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 перебуває у договірних відносинах з Товариством з обмежено відповідальністю "Транслог-ЗД" з приводу виконання робіт в Одеській дирекції Державного підприємства "Укрзалізниця", за що отримує винагороду на умовах і в порядку, визначених договором.
За місце проживання ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно. Веде порядний спосіб життя, доброзичливий, чемний, постійно бере участь в житті району, допомагає літнім людям, які мешкають поряд, має активну громадянську позицію, завжди готовий прийти на допомогу. Сусідами характеризується як гарний батько та господар, дитина ОСОБА_1 доглянута, батьківські обов`язки виконує сумлінно, дитина на батька ніколи не скаржилася.
Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у неприязних стосунках, що саме по собі є наслідком впливу на психоемоційний стан малолітнього ОСОБА_3 . Крім того, це підтверджується консультативним висновком Бюро психіатричних досліджень ОСОБА_9 від 10 травня 2021 року № 17/20-к.
Відповідно до висновку від 16 грудня 2022 року № 01-05-3/255вх про визначення місця проживання дитини Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, разом із матір`ю (т. 2, а. с. 15-18)
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначать відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.