ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 369/16710/20
провадження № 61-7474св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна установа "Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної установи "Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України" на постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів:Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Інститут медицини праці ім. Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України" (далі - ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН"; Установа) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він працював на посаді заступника директора з адміністративно-господарської роботи ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" з 11 червня 2012 року.
У жовтні 2020 року позивачу винесено догану за неналежне виконання посадових обов`язків на підставі звіту Рахункової палати, який став результатом перевірки діяльності відповідача за 2019 рік. Він надав пояснення, у яких зазначив, що його вина у виявлених недоліках відсутня, тому він не погодився з винесенням догани. Відповідач оскаржив звіт Рахункової палати до Окружного адміністративного суду м. Києва, проте цей позов у подальшому залишено без розгляду.
27 листопада 2020 року позивачем надано пояснювальну записку на ім`я адміністрації ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" щодо виконання наказу № 150 від 05 жовтня 2020 року та розпорядження № 24 від 21 травня 2020 року, у якій він спростував невиконання ним зазначеного наказу та розпорядження адміністрації. Невиконання п. 1.3. не є порушенням посадових обов`язків чи правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки замовлення на виготовлення нових посвідчень має ініціювати відділ кадрів, який і видає працівникам ці посвідчення. У нього відсутні повноваження контролювати діяльність відділу кадрів, і, оскільки, відповідної заяви не було, він не замовив нові посвідчення.
Наказом від 27 листопада 2020 року № 61-К3 його звільнено з посади за невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Просив суд:
скасувати наказ від 27 листопада 2020 року № 51-КЗ про його звільнення ( ОСОБА_1 ) з посади заступника директора з адміністративно-господарської роботи ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН";
поновити його на вказаній посаді;
виплатити середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани в установленому порядку не визнані незаконними та є чинними, що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків, то наявні правові підстави для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. З урахуванням наведеного, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач звільнений з роботи з дотриманням відповідачем вимог чинного законодавства.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року скасовано та прийнято нове рішення.
Скасовано наказ ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" від 27 листопада 2020 року № 61-К3 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з адміністративно господарської роботи.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з адміністративно-господарської роботи ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН".
Стягнуто з ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2020 року по 09 березня 2023 року включно на суму 377 519,58 грн, за вирахуванням із цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" на користь держави судовий збір на суму 3 775,20 грн.
Стягнуто з ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на суму 1 261,20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зазначаючи в оскаржуваному рішенні про те, що накази про оголошення догани позивачу в установленому порядку не визнані незаконними та є чинними, суд першої інстанції не врахував, що лише правомірно накладені стягнення можуть враховуватися та бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. У постановах від 12 листопада 2021 року у справі № 213/775/20 та від 09 червня 2021 року у справі № 601/2049/18 Верховний Суд дійшов висновків, що аргументи касаційної скарги про те, що позивачем не було оскаржено дисциплінарні стягнення у встановлений строк, чим він фактично визнав систематичність невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, є безпідставними, оскільки при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які увійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
В пункті 4 протоколу Директорату від 26 жовтня 2020 року № 20/1388 зазначено, що при проведенні аудиту Рахунковою палатою було виявлено значні недоліки стосовно проведення ремонтних робіт. Вказано, що в Установі є недостача в розмірі 56 000,00 грн за невиконані роботи, в той час як кошти були виплачені за виконані роботи, закриті договором, але не оформлені належним чином. Також виявлено ще ряд робіт, які належним чином не оформлені (а. с. 41-45). Враховуючи, що зазначені обставини були встановлені звітом аудиту Рахункової палати, що зафіксовано у вказаному протоколі Директорату, а відповідно до п. 2.4., 2.5 посадової інструкції заступника директора з адміністративно-господарської роботи до обов`язків позивача віднесено: стежити за дотриманням вимог технічної експлуатації будівель, проведенням поточного та капітального ремонту; готувати плани капітального та поточного ремонтів, складати кошторис цих ремонтів, контролювати їх виконання, доводи апеляційної скарги позивача у цій частині колегія суддів відхиляє.
Не погоджуючись із наказом про оголошення догани від 25 листопада 2020 року, позивач посилався на те, що зазначені у вказаному наказі факти виконання покладених на нього посадових обов`язків (відсутність графіків роботи робітників, відсутність ведення обліку робочого часу в структурному підрозділі, надання недостовірних даних для нарахування заробітної плати робітникам, що може призвести до неефективного використання бюджетних коштів) є безпідставними, оскільки жоден із зазначених видів робіт не передбачений посадовою інструкцією заступника директора з адміністративно-господарської роботи. Зазначені доводи колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки в наказі від 25 листопада 2020 року не зазначено пункти посадової інструкції, які було порушено позивачем. Тому наказ від 25 листопада 2020 року про оголошення догани позивачу суперечить положенням статті 31 КЗпП України, яка визначає, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором.
Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у наказі № 61-К3 від 27 листопада 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1" не міститься фактичних даних щодо допущених порушень, викладені у ньому загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив у роботі позивач, не містять посилань на конкретні обставини вчинення порушення. Якщо виходити із змісту наказу від 27 листопада 2020 року, позивача було звільнено за ті дисциплінарні проступки, за які раніше виданими наказами ОСОБА_1 вже було оголошено догану, що заборонено частиною другою статті 149 КЗпП України, якою передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. У ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків, а зазначені у наказі пункти Правил внутрішнього трудового розпорядку містять лише загальні норми та підстави звільнення і не вказують на конкретне порушення трудової дисципліни, за яке до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Разом з тим, в наказі також зазначено, що підставою його прийняття є доповідна записка менеджера з персоналу ОСОБА_2 про порушення трудової дисципліни заступником директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 від 26 листопада 2020 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року (а. с. 63). Зі змісту вказаної службової записки від 26 листопада 2020 року вбачається, що 26 листопада 2020 року з метою перевірки табелів обліку робочого часу працівників Інституту за листопад 2020 року менеджер з персоналу ОСОБА_2 отримала від заступника директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 роздруківку електронної системи обліку входу/виходу працівників Установи. Зі змісту вказаної службової записки вбачається посилання на невиконання ОСОБА_1 наказів Установи від 05 жовтня 2020 № 150 та розпорядження від 21 травня 2020 № 24, однак не зазначені конкретні факти допущеного ОСОБА_1 невиконання обов`язків після застосування до нього дисциплінарного стягнення наказом від 25 листопада 2020 року. При цьому, частина зазначених у службовій записці виявлених недоліків у роботі містить узагальнюючий характер щодо невизначеного кола осіб, та не зазначено, яким чином за ці порушення несе відповідальність заступник директора з адміністративно-господарської роботи. Щодо решти виявлених порушень, з пояснювальної записки ОСОБА_1 вбачається, що "стосовно наказу № 150 від 05 жовтня 2020 року та розпорядження № 24 від 21 травня 2020 року, виконані всі пункти, окрім п.1.3 розпорядження - не виготовлена необхідна кількість нових посвідчень, хоча це питання іншого підрозділу. В найближчий час буде замовлена потрібна кількість службових посвідчень установи".
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що наказ про звільнення позивача від 27 листопада 2020 року не містить жодних посилань на конкретні допущені ним порушення трудової дисципліни чи факти невиконання трудових обов`язків у період після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани наказом від 25 листопада 2020 року. Навпаки, зі змісту наказу від 27 листопада 2020 року вбачається, що стягнення застосовується за ті ж самі порушення, за які було застосовано стягнення у вигляді доган. Однак апеляційним судом встановлено, що наказ про оголошення догани від 25 листопада 2020 року прийнятий з порушенням статті 31 КЗпП України, статті 147, 149 КЗпП України. При цьому вбачається, що наведені у службовій записці від 26 листопада 2020 року факти щодо невиконання розпорядження від 21 травня 2020 року та наказу від 05 жовтня 2020 року (строк виконання доручень у якому визначено - 09 жовтня 2020 року) мали місце раніше, ніж було видано наказ від 25 листопада 2020 року про оголошення догани.
Зазначене свідчить про відсутність систематичного невиконання позивачем ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Апеляційним судом встановлено, що період вимушеного прогулу становить з 01 грудня 2020 року по 09 березня 2023 року і складає 579 робочих днів. Отже, позовна заява ОСОБА_1 розглядалась судами більше одного року, проте вини позивача у цьому не було, а тому підстав для зменшення розміру оплати вимушеного прогулу не вбачається. Як вбачається з довідки про доходи позивача від 21 лютого 2023 року, що була витребувана судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, складають: у жовтні 2020 року - нарахована заробітна плата у розмірі 11 518,50 грн, відпрацьовано 21 робочий день; у вересні 2020 року - нарахована заробітна плата у розмірі 16 518,50 грн, відпрацьовано 22 робочі дні. Виплат, які відповідно до п. 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, з указаної довідки судом не встановлено. Таким чином, розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є наступним: (11 518,50 + 16 518,50)/43 робочі дні = 652,02 грн, що становить середньоденну заробітну плату; 652,02 грн х 579 робочих днів періоду вимушеного прогулу = 377 519,58 грн.
Аргументи учасників справи
У травня 2023 року ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив детально посадову інструкцію позивача, оскільки серед обов`язків позивача визначено наступні: контролює дотримання підлеглими норм та правил охорони праці, безпеки виконання робіт, протипожежних заходів в усіх будівлях та ведення технічної документації, правил внутрішнього трудового розпорядку, норм та правил безпечного проведення робіт (п. 2.7); здійснює контроль за станом трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах, техніки безпеки, і виконанням правил санітарії (п. 2.21); контролює виконання правил трудової та виробничої дисципліни і колективного договору (п. 2.30) (а. с. 60). Тобто, складання графіків роботи робітників та ведення обліку робочого часу в структурному підрозділі здійснювалось позивачем як обов`язок контролю дотримання підлеглими правил внутрішнього трудового розпорядку, контролю трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах. При цьому, факт погодження позивачем виконання вказаних обов`язків щодо складення графіків роботи працівників та контролю за достовірністю внесених в них даних підтверджується в Пояснювальній записці від 20 листопада 2020 року особисто позивачем (а. с. 49).
Суд не врахував, що порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, і не дослідив детально які порушення були вчинені позивачем. Зокрема, опис порушення позивачем трудової дисципліни детально викладено у службовій записці менеджера з персоналу від 26 листопада 2020 року, про що зазначено в тексті наказу від 27 листопада 2020 року. Позивач порушив обов`язки, покладені на нього наказом від 05 жовтня 2020 року № 150 "Про введення в дію електронної системи обліку входу/виходу працівників та відвідувачів на територію та в приміщення ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" та розпорядженням від 21 травня 2020 року № 24. Так, наказ від 05 жовтня 2020 року № 150 був виданий з метою забезпечення карантинних заходів та посилення контролю за дотриманням працівниками установи правил внутрішнього трудового розпорядку. Розпорядження від 21 травня 2020 року № 24 було видано на виконання умов колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом для посилення контролю за дотриманням трудової дисципліни.
Таким чином, позивач порушив обов`язки, визначені його посадовою інструкцією, які було деталізовано у вказаних наказі та розпорядженні, а саме: п. 2.7. - контролює дотримання підлеглими норм та правил охорони праці, безпеки виконання робіт, протипожежних заходів в усіх будівлях та ведення технічної документації, правил внутрішнього трудового розпорядку, норм та правил безпечного проведення робіт; 2.17 - організовує охорону інституту та контролює її роботу; 2.21 - здійснює контроль за станом трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах, техніки безпеки, і виконанням правил санітарії; 2.30 - контролює виконання правил трудової та виробничої дисципліни і колективного договору; 2.34 - виконує доручення керівництва відповідно до наданих повноважень.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що лише 26 листопада 2020 року при перевірці табелів обліку робочого часу працівників Інституту менеджером з персоналу було виявлено порушення позивачем своїх обов`язків. Суд не врахував частини першої статті 148 КЗпП України, згідно якої дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Тобто, дисциплінарне стягнення було застосоване до позивача за порушення одразу після його виявлення уповноваженою особою в межах місячного строку. До моменту виявлення порушення роботодавець не мав об`єктивної можливості застосовувати дисциплінарне стягнення. Навіть після застосування до позивача двох доган на підставі наказу від 28 жовтня 2020 року № 238-К5 та від 25 листопада 2020 року № 248-К5, останній не виправився, не виконав покладені на нього завдання наказами та розпорядженнями керівника роботодавця, а продовжив недбало порушувати свої трудові обов`язки.
Апеляційний суд не взяв до уваги, що в наказах про накладення дисциплінарних стягнень на позивача також зазначено, які саме порушення трудової дисципліни були допущені позивачем, а детальний опис усіх фактичних обставин, що становлять склад правопорушення, викладено у службових записках від 20 листопада 2020 року, від 26 листопада 2020 року та протоколі Директорату від 26 жовтня 2020 року № 201388, що стали підставою для видачі наказів.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі. У задоволенні клопотання ДУ "ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН" про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 133/2002/16-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 10 липня 2019 року у справі № 487/1885/17, від 30 березня 2023 року у справі № 690/190/21).
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 11 червня 2012 року прийнято на посаду заступника директора з адміністративно-господарської роботи.
Згідно з вимогами п. 1.5 посадової інструкції заступника директора з адміністративно-господарської роботи від 01 липня 2020 року № 325 визначено, що у своїй роботі заступник директора керується наказами і розпорядженнями керівництва інституту.
Згідно з розділом 2 посадової інструкції заступника директора з адміністративно-господарської роботи, до завдань та обов`язків позивача належить, зокрема: 2.2. Здійснює керівництво фінансово-господарською діяльністю інституту (за виключенням фінансових питань, пов`язаних з науковою та лікарською діяльністю); 2.3 Приймає участь у тендерах на проведення, ремонтів, закупівель матеріально-технічних засобів; 2.4 Стежить за дотриманням вимог технічної експлуатації будівель, проведенням поточного та капітального ремонту 2.5 Готує плани капітального та поточного ремонтів. Складає кошторис цих ремонтів, контролює їх виконання; 2.6. Контролює забезпечення необхідними протипожежними засобами та обладнанням, розробляє сумісно з представником пожежного надзору, інженером з охорони праці інституту та представляє на затвердження директора інституту план евакуації співробітників та майна з приміщень на час пожежі; 2.7 Контролює дотримання підлеглими норм та правил охорони праці, безпеки виконання робіт, протипожежних заходів в усіх будівлях та ведення технічної документації, правил внутрішнього трудового розпорядку, норм та правил безпечного проведення робіт; 2.8 Організовує розробку інструкцій з охорони праці в підрозділі, та розповсюджує по робочих місцях; 2.9 Проводить та фіксує в журналі інструктажі з охорони праці з працівниками підрозділу; 2.10. укладає договори на поставку електроенергії, гарячої та холодної води, теплопостачання; 2.11 Контролює централізоване придбання потрібних матеріально-технічних засобів; 2.12 Організовує особисто і через підлеглих облік і розподіл матеріально-технічних засобів, що надходять, їх ефективне і дбайливе використання; 2.13 Контролює роботу складів по забезпеченню збереження матеріальних засобів; 2.14 Приймає своєчасні міри для розширення прямих господарських зв`язків з постачальниками та виконавцями робіт ; 2.15 Забезпечує безперебійну роботу автотранспорту та контролює облік і витрату пального ; 2.16 Здійснює підготовку автотранспорту до щорічних технічних оглядів; 2.17 Організовує охорону інституту та контролює її роботу ; 2.18 Приймає участь у підготовці та виконанні колективних договорів між профспілковою організацією та адміністрацією інституту по створенню безпечних умов праці. 2.19 Забезпечує найбільш доцільне використання працівників підлеглих йому підрозділів, організовує розробку посадових інструкцій та узгоджує їх; 2.20 Вносить пропозиції адміністрації інституту про прийом на роботу та звільнення робітників, службовців у своїх підрозділах; 2.21 Здійснює контроль за станом трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах, техніки безпеки, і виконанням правил санітарії; 2.22 У відповідності Закону про трудові колективи, проводить збори робітників та службовців адміністративно-господарських служб інституту; 2.23 Приймає участь у розробці та погодженні документів системи управління; 2.24 Організовує збір і аналіз пропозицій підлеглого йому персоналу по вдосконаленню СУ, будь-яким змінам в процесі, їх узагальнення і передачу представнику з якості; 2.25 Приймає участь у розробці та впровадженні коригувальних і запобіжних дій в підрозділі в процесі виробничої діяльності, а також за результатами проведених і зовнішніх аудитів; 2.26 Сприяє внутрішнім аудиторам в проведенні перевірок СУЯ; 2.27 Здійснює моніторинг процесу, аналіз функціонування процесу і досягнення поставлених підприємством цілей; 2.28 Розробляє плани робіт та здійснює своєчасне проведення цих робіт ; 2.29 Організовує складання звітних матеріалів про виконання робіт; 2.30 Контролює виконання правил трудової та виробничої дисципліни і колективного договору; 2.31 Контролює дотримання працівниками інституту забезпечення законодавства у сфері захисту персональних даних, у т.ч. щодо нерозголошення даних фізичних осіб, що стали відомі під час виконання посадових обов`язків; 2.32 Надає для розгляду представнику керівництва пропозиції, спрямовані на поліпшення і розвиток СУЯ; 2.33 Постійно удосконалює свої знання та професійний рівень; 2.34 Виконує доручення керівництва відповідно до наданих повноважень (а. с. 59-60).