ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 753/95/21
провадження № 61-3800сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у складі судді Котвицького В. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого
2023 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.
Сутність правової проблеми у справі
1. На підставі наказу комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" від 25 грудня 2012 року № 57 "Про зміну договору найму житлових приміщень", договір найму двокімнатної квартири (житлова площа 30,8 кв. м), за спільною згодою усіх дорослих членів сім`ї, у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача, було оформлено на позивачку, зі складом сім`ї: вона, чоловік - ОСОБА_3, його син від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 та їх спільна дочка - ОСОБА_2 .
2. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сторін виник спір щодо порядку користування спірним житлом. Позивачка посилається на відсутність у неї та її неповнолітньої дочки доступу до наданої їй у користування квартири, фактичне її зайняття відповідачами, які проживають кожен в окремій кімнаті.
3. З метою відновлення та захисту свого права та права неповнолітньої дочки на житло, ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши у її з дочкою користування одну із кімнат, іншу - залишити у користуванні відповідачів, а також зобов`язати балансоутримувача укласти окремі договори найму зі сторонами.
4. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання щодо:
- розмежування правового регулювання відносин, пов`язаних з встановленням порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду (частина четверта статті 816 Цивільного кодексу України) та його поділу з укладенням окремих договорів найму житлового приміщення (статті 47, 61, 63, 104 Житлового кодексу України);
- визначення можливості встановлення порядку користування квартирою державного житлового фонду, за яким у користування наймачів будуть виділені жилі приміщення (кімнати), які не відповідають нормі жилої площі, передбаченій статтею 47 ЖК України.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
5. У січні 2021 року ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", третя особа ? Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві адміністрації, про зміну умов договору найму жилого приміщення квартири та встановлення порядку користування квартирою.
6. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат площами 16,5 кв. м та 14,3 кв. м відповідно. Зазначена квартира не приватизована, належить до державного житлового фонду та перебуває у комунальній власності. Право наймача вказаної квартири вона набула на підставі наказу КП "Господар Дарницького району міста Києва" від 25 грудня 2012 року № 57, яким внесено зміни до договору найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житлова площа 30,8 кв. м), за спільною згодою усіх дорослих членів сім`ї, у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_5 переоформлено договір найму на неї зі складом сім`ї: чоловік ? ОСОБА_3, син ? ОСОБА_4, дочка ? ОСОБА_2 .
7. Посилалася на те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року у зазначеній квартирі проживає її колишній чоловік з сином від першого шлюбу ОСОБА_4 . Кожен з них займає окрему кімнату, а її з малолітньою дитиною не впускають до квартири, відмовляють у виділенні окремої кімнати для проживання.
8. Зауважувала, що вона з дочкою неодноразово намагалася потрапити до квартири з наміром проживати в ній, проте кожен раз реалізація її права на проживання закінчувалась конфліктом з відповідачами. Водночас всі особові рахунки на сплату комунальних послуг відкриті на її ім`я як основного квартиронаймача.
9. У грудні 2020 року вона звернулась до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" із заявою про внесення змін до договору найму, однак листом від 23 грудня 2020 року їй відмовлено у зміні договору найму у зв`язку з відсутністю згоди
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
10. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, просила суд:
- встановити порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 та виділити: у користування ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,5 кв. м, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ? житлову кімнату площею 14,3 кв. м, а коридор, ванну, вбиральню, кухню залишити у спільному користуванні;
- зобов`язати КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" внести зміни в договір найму квартири АДРЕСА_1 шляхом укладення з ОСОБА_1 окремого договору найму житлової кімнати площею 16,5 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 зі складом сім`ї: ОСОБА_1, малолітня дочка ? ОСОБА_2, залишивши право спільного користування нежитловими приміщеннями, та з відкриттям окремого рахунку на ім`я ОСОБА_1 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки у спірній квартирі житлова площа якої становить 30,8 кв. м, проживають четверо осіб, то встановлення порядку користування цією квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб, ураховуючи встановлену норму розміром 13,65 кв. м на одну особу. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що спосіб користування квартирою, про який заявляють позивачки, є неможливим, оскільки запропонований порядок встановлення користування квартирою покращить їх житлові умови за рахунок погіршення житлових умов відповідачів.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що договір найму може укладатися лише на ізольоване жиле приміщення, а тому вимоги позивачки про укладення окремих договорів найму на кімнати, які є суміжніми між собою, не ґрунтуються на вимогах закону. Запропонований експертом варіант утворення окремих ізольованих кімнат передбачає виконання певних робіт, які на момент розгляду справи не проведені, кімнати не перетворені в окремі ізольовані, а укладення договору найму з позивачкою на кімнату площею 16,5 кв. м позбавляє можливості відповідачів потрапити до іншої кімнати площею 14,3 кв. м. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що питання усунення перешкод у користуванні квартирою не було предметом розгляду у цій справі, оскільки позивачкою такі вимоги не заявлялися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. 15 березня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає підстави, передбачені пунктом 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України для відкриття касаційного провадження (суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України; необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
18. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі 753/95/21 та витребувано матеріали справи з Дарницького районного суду м. Києва.
19. У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року прийнято справу до розгляду та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій залишили конфлікт невирішеним, позбавивши її можливості ефективного захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав на користування наданою їй житловою нерухомістю.
24. Посилається на те, що якщо особам вже надано у користування житлове приміщення, яке з самого початку не відповідало встановленим в ЖК України нормам житлової площі з розрахунку на одну особу, то встановлення порядку користування вказаним житловим приміщенням не призведе до звуження прав осіб, а лише зробить легітимним та можливим користування особами тією чи іншою кімнатою.
25. Зосереджує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що предметом позову є не тільки зміна договору найму, а й встановлення порядку користування спірною квартирою, а відмова судом першої інстанції у задоволенні цієї вимоги була предметом апеляційного оскарження.
26. Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про погіршення житлових прав відповідачів ґрунтуються на припущеннях.
27. Внаслідок відмови у позові про встановлення порядку користування квартирою та зміну договору найму житлового приміщення особа, яка переслідує легітимну мету щодо безперешкодного користування належним на праві найму житлом для проживання, фактично позбавляється захисту такого права через застарілі норми ЖК України, прийнятого 30 червня 1983 року, які не відповідають реаліям сьогодення та змісту теперішніх суспільних відносин. Вказане призводить до того, що особи, які зловживають своїм правом на користування житловим приміщенням і створюють неприйнятні умови для проживання, мають привілейовані права в порівнянні з правами осіб, які також мають право на користування житловим приміщенням, проте не можуть в силу своїх фізичних та психоемоційних властивостей протистояти такому зловживанню. У такій категорії справ суд, фактично встановлюючи порушення права особи, не захищає порушене право, не поновлює його, а констатує неможливість його поновлення через вимоги застарілого житлового законодавства.
28. З урахуванням необхідності ефективного вирішення спору та поновлення її прав на користування наданою їй житловою площею, позивачка вважає, що наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. Спірним житловим приміщенням є двокімнатна квартира
АДРЕСА_1, яка відноситься до державного житлового фонду.
30. Згідно з витягом з наказу КП "Господар Дарницького району міста Києва" від 25 грудня 2012 року № 57 внесено зміни до договору найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житлова площа 30,8 кв. м), за спільною згодою усіх дорослих членів сім`ї, у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_5, переоформлено договір найму на ОСОБА_1 зі складом сім`ї: чоловік ОСОБА_3, син ОСОБА_4, дочка ОСОБА_2 .
31. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року у справі № 753/2832/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований у 2008 році, розірвано.
32. Відповідно до експертного висновку № 686/04/2021, складеного 09 квітня 2021 року на замовлення позивачки, квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат площею 16,5 кв. м та 14,3 кв. м, коридору площею 4,9 кв. м, вбиральні площею 1,0 кв. м, ванної площею 2,0 кв. м, кухні площею 5,9 кв. м. Вхід до кімнати площею 14,3 кв. м здійснюється через кімнату площею 16,5 кв. м. Існує технічна можливість перепланування квартири для утворення двох ізольованих кімнат, що включає здійснення ремонтно-будівельних робіт, зокрема щодо встановлення перегородок. Для утворення окремих ізольованих кімнат необхідно демонтувати перегородку кладової та встановити нову перегородку з дверним прорізом, забезпечивши можливість проходу з коридору через відокремлену частину кімнати № 5 (площею 16,5 кв. м).
Позиція Верховного Суду
33. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.
34. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, таякщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
37. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відсту від висновків щодо застосування норм права (статей 47, 61, 63, 104 ЖК України, частини четвертої статті 816 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 753/5290/16-ц.
38. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц, вказано, що: зміна договору найму використовується для уникнення конфліктів в сім`ї у зв`язку із спільним використанням жилих приміщень, умовами його оплати в утримання. Умови, при яких допускається зміна договору найму жилого приміщення, є: згода наймача, членів його сім`ї і наймодавця, відповідність розміру жилої площі, щодо якої укладається окремий договір найму, нормативам, відповідність умов жилого приміщення вимогам статті 63 ЖК України. […] Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у квартирі проживають та зареєстровані: ОСОБА_2 ., ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а укладання окремого договору найму жилого приміщення у судовому порядку за відсутності згоди членів сім`ї наймача недопустима, оскільки кімнати не відповідають вимогам статті 63 ЖК Української РСР.
39. Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду (частина четверта статті 816 ЦК України). З викопіювання плану за поверхами видно, що спірна квартира складається з 3-х окремих житлових кімнат площею: 17,3 кв. м, 12,6 кв. м та 10,1 кв. м, кухні - 7,9 кв. м, ванної кімнати - 2,8 кв. м, вбиральні - 1,2 кв. м, коридорів: 7,6 та 1,3 кв. м, загальна площа квартири становить 66,6 кв. м, житлова площа квартири складає 39,9 кв. м. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виділення позивачу у користування житлової кімнати площею 10,1 кв. м, а відповідачам залишення у користуванні кімнати житловою площею 17,3 кв. м, 12,5 кв. м, суперечитиме чинному законодавству, оскільки відповідачі є особами різної статі, а тому не можуть бути заселені до однієї кімнати, перш за все з огляду на те, що жодна з цих кімнат не забезпечить мінімальної житлової площі для двох осіб. Таким чином, з урахуванням розміру жилої площі, що припадає на кожного члена сім`ї є неможливим виділення окремих приміщень без порушення санітарних норм на житлове приміщення, такий виділ порушує права та законні інтереси інших членів сім`ї та погіршує житлові умови всіх членів сім`ї.
40. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 753/5290/16-ц за вимогами про становлення порядку користування житловим приміщенням, згідно з яким: вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виділення позивачу у користування окремої житлової кімнати площею 20,7 кв. м, а відповідачам залишення в користування кімнати житловою площею 30,6 кв. м, порушує права та законні інтереси відповідачів та погіршує житлові умови всіх членів сім`ї, з огляду на законодавчу встановлену норму жилої площі 13,65 кв. м, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
41. Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що позови (вимоги) про встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та про зміну умов договору найму (укладення окремого договору найму), є різними за правовими та фактичним підставами. Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду передбачено у частині четвертій статті 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і більше того, не пов`язує з певними межами. Тому з урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів, застосуванню підлягає частина четверта статті 816 ЦК України.
42. На думку колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду, з урахуванням визначеного приватно-правовими нормами обмеженого кола підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, необхідності дотримання вимог розумності при тлумаченні матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, а також дотримання ієрархії актів цивільного законодавства, обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відступлення від висновку щодо застосування статей 47, 61, 63, 104 ЖК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц і від 14 серпня 2019 року у справі № 753/5290/16-ц, і розмежувати вимоги (способи захисту права) щодо встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та про зміну умов договору найму.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
44. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
45. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
47. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
49. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
50. За положеннями статті 1 ЖК України, конституційне право на житло забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
51. Згідно із статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
52. Відповідно до статті 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
АДРЕСА_2 . Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
54. Частиною першою статті 48 ЖК України передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
55. Статтею 47 ЖК України встановлена норма жилої площі 13,65 кв. м на одну особу.
56. Пункт 53 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, передбачає, що жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається і періодично переглядається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад народних депутатів спільно з радами профспілок виходячи з даних статистичної звітності.