ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 278/1821/22
провадження № 61-7577св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 січня 2023 року
у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від
11 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Станишівська сільська рада) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що він в установленому порядку та на підставі рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області замовив розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8318 га, кадастровий номер 18220833500:01:001:0549, яка перебуває у власності Станишівської сільської радита розташована за межами села Кодня Житомирського району Житомирської області.
16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до сільської ради із заявою про затвердження вказаної документації із землеустрою.
За результатами розгляду заяви позивача та поданої ним документації
із землеустрою Станишівська сільська радаприйняла рішення від 18 серпня
2021 року № 360, яким відмовила у затвердженні документації із землеустрою
з причин перебування зазначеної земельної ділянки у користуванні інших осіб.
Позивача вважав, що оскаржуване рішення Станишівської сільської ради від
18 серпня 2021 року № 360 в частині відмови у затвердженні поданої ним документації із землеустрою є протиправним.
Крім того, позивач вказував, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року закрито провадження в адміністративній справі № 240/934/22 за позовом ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради про визнання протиправним та скасування частини рішення, зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Житомирського районного суду Житомирської області.
ОСОБА_1 просив:
визнати протиправним та скасувати частину 4 рішення Станишівської сільської ради від 18 серпня 2021 року № 360 у частині відмови йому
у затвердженні проєкту землеустрою;
зобов`язати Станишівську сільську раду повторно розглянути його заяву та затвердити поданий ним проєкту землеустрою згідно з договором від 22 лютого 2021 року № 373 на земельну ділянку, кадастровий номер 18220833500:01:001:0549, площею 1,8318 га у спосіб, передбачений нормами ЗК України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2022 року до участі у справі як третіх осіб залучено ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 січня
2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано частину 4 рішення Станишівської сільської ради від 18 серпня 2021 року № 360 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні поданого ним проєкту землеустрою.
Зобов`язано Станишівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від
16 червня 2021 року про затвердження поданого проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з договором від 22 лютого 2021 року № 373.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з Станишівської сільської ради на користь держави судовий збір
у розмірі 992,40 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив
з того, що позивач отримав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив виготовлення проєктної документації, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку. Тому у відповідача
не було підстав для відмови у затвердженні такого проєкту землеустрою.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання сільської ради прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою суди вважали, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції конкретного органу державної влади та є дискреційними.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у зобов`язанні Станишівської сільської ради затвердити проєкт землеустрою, увалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
перевірка на відповідність проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проєкту. Відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору;
умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проєкту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити проєкт. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проєкт землеустрою. Відповідно до норм закону у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому його повноваження не
є дискреційними;
у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчі закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеної права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади. Крім того, відповідач не навів законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою, тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою з передачею земельної ділянки у власність;
повноваження щодо затвердження проєкту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні визначено частиною шостою статті 118 ЗК України. При цьому наданий позивачем разом із проєктом землеустрою висновок державної експертизи землевпорядної документації, який підготовлено експертами державної експертизи Головного управління Держгеокадастру
у Житомирській області, свідчить про те, що позивач погодив проєкт землеустрою у порядку, встановленому законом;
у справах № 240/43565/21, № 240/937/22, № 240/44220/21, №240/1751/22,
№ 240/1758/22, № 240/1750/22 прийнято судові рішення, які набрали законної сили, в аналогічних спірних правовідносинах. При цьому позовні вимоги
у зазначених справах до цього ж відповідача задоволено у повному обсязі, зокрема і вимоги про зобов`язання сільської ради прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за відповідними кадастровими номерами та надання у власність.
Доводи касаційної скарги свідчать, що рішення першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в касаційному порядку в частині незадоволених позовних вимог про зобов`язання сільської ради затвердити проєкт землеустрою, який поданий позивачем. Тому рішення судів попередніх інстанцій
в іншій частині в касаційному порядку не переглядаються.
У червні 2023 року від Станишівської сільської ради надійшов відзив, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що:
законодавцем визначено, що питання відведення земельних ділянок вирішується повноважним органом місцевого самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Результат розгляду земельного питання оформлюється розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення відповідної ради. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У контексті частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Крім того, отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність та має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Питання за чиїм саме замовленням такий проєкт розроблено не є суттєвим;
суди попередніх інстанцій правильно вважали, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про зобов`язання сільської ради затвердити проєкт землеустрою, який поданий позивачем;
згідно з підпунктом 5 пунктом 27 Розділу XI "Перехідні положення"
ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються
з урахуванням таких особливостей, зокрема безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Таким чином, прийняття сільською радою відповідного рішення про затвердження проєкту землеустрою відповідної земельної ділянки та передачу її у приватну власність позивача
у період воєнного стану суперечить нормам законодавства;
аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 січня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі
№ 815/2488/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, від 11 вересня 2018 року у справі № 825/487/17, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18,
від 30 серпня 2018 року у справі № 817/586/17.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру
у Житомирській області від 20 листопада 2020 року № 1402-УБД позивачу розроблена документація із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею
1,8318 га, кадастровий номер 18220833500:01:001:0549, яка розташована за межами села Кодня Житомирського району Житомирського області.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 травня 2021 року № НВ-1815479072021 інформація про зареєстроване право на земельну ділянку площею 1,8318 га, кадастровий номер 18220833500:01:001:0549, яка розташована за адресою: Коднянська сільська рада, Житомирський район, Житомирська область, відсутня.
16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Станишівської сільської ради із заявою про затвердження вказаної документації із землеустрою. Разом
з вказаною заявою позивач надав сільській раді проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, що виготовлений інженером-землевпорядником Дубінець Д. Г. та погоджений експертом державної експертизи Житомирської філії ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації
№ 136-21 проєкт землеустрою відповідає земельному законодавству.
За результатами розгляду заяви позивача Станишівська сільська рада прийняла рішення від 18 серпня 2021 року № 360, пунктом 4 якого звернення ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки земельна ділянка, на яку претендує позивача і яка зазначена у графічних матеріалах, перебуває у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
На підтвердження користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду довідки Станишівської сільської ради від
03 листопада 2022 року № 437, № 436; схеми поділу земельної ділянки, які видані Станишівською сільською радою; довідки ДПС у Житомирській області від
08 листопада 2022 року № 12265/6/06-30-24-04 та № 12267/6/06-30-24-04 щодо систематичної сплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельного податку
з фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Рішенням Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Коднянська сільська рада) від 11 вересня 2015 року ОСОБА_3 надано погодження на надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, з метою передачі її
у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту.
Рішенням Коднянської сільської ради від 30 грудня 2015 року ОСОБА_2 надано погодження на надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,10 га, з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту.
Рішенням Станишівської сільської ради від 23 грудня 2021 року № 566
ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8318 га, кадастровий номер 1822083500:01:001:0549, у її власність; ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8318 га, кадастровий номер 1822083500:01:0010549, у його власність.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня
2022 року закрито провадження в адміністративній справі № 240/934/22 за позовом ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради про визнання протиправним та скасування частини рішення, зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Житомирського районного суду Житомирської області.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження