ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/170/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Косенка Д.В.,
Міністерства оборони України - Чернецького Р.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" - Посікіри Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 (суддя Бортник О.Ю.)
у справі № 914/170/22
за позовом Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2022 року Заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" (далі - ТОВ "Трентова ЛТД"), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні державою в особі Міністерства оборони України нерухомим майном, розташованим у м. Львові по вул. Луганській, 3, шляхом звільнення зайнятих приміщень, що знаходяться за наведено адресою, а саме: адміністративної будівлі літ. А-4 площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м, та скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем на це нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме: адміністративну будівлю літ. А-4 площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/2062/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський військовий комбінат", а саме: адміністративної будівлі літ. А-4 площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м та застосовано наслідки недійсності правочину.
На підставі рішення суду у справі № 914/2062/14 відповідач майно стороні визнаного недійсним договору не повернув, реєстрацію права власності на нерухоме майно за собою не скасував, що унеможливлює використання цього майна на потреби Міністерства оброни України та повторний продаж зазначеного майна, чим порушено майнові інтереси держави в особі Міністерства оборони України.
Прокурор вважає, що у ТОВ "Трентова ЛТД" відсутні правові підстави для володіння спірним майном та збереження реєстрації права власності, оскільки правочин щодо продажу відповідачу цього майна визнано судом недійсним.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2023 року Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 914/170/22 за касаційною скаргою Міністерства оборони України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.01.2024.
ТОВ "Трентова ЛТД" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення.
29.01.2024 ТОВ "Трентова ЛТД" направило до Верховного Суду додаткові пояснення.
У судовому засіданні 31.01.2024 було оголошено перерву до 14.02.2024.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління ДВС та на виконання договорів про надання послуг з організації і проведення торгів з реалізації арештованого майна на прилюдних торгах було відчужено нерухоме майно, а саме: 1/2 приміщення трансформаторної підстанції, площею 17,9 кв.м, будівлі дільниці ширвжитку, площі 146,2 кв.м, приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною площею 848,0 кв.м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м, та адміністративної будівлі комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами від 07.11.2013 № 03/263/13/а-2/1, № 03/229/13/а-1, № 03/263/13/а-3 та від 03.12.2013№ 03/345/13/а-1.
Ці прилюдні торги було проведено за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна за зведеним виконавчим провадженням № 7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів судів про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат".
Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано ТОВ "Трентова ЛТД".
Згідно з актом державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013, складеним у межах зазначеного зведеного виконавчого провадження, нерухоме майно: адміністративна будівля комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, придбане ТОВ "Трентова ЛТД" за ціною 1 387 000, 00 грн.
У актах також зазначено, що кошти за придбане нерухоме майно перераховано ТОВ "Трентова ЛТД" в повному обсязі на рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Львівській області, а такі акти є підставою для оформлення права власності.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/2062/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський військовий комбінат, а саме: адміністративної будівлі літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м та застосовано наслідки недійсності правочину.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2021 у справі № 914/1953/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ "Трентова ЛТД" про витребування у відповідача на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме: адміністративну будівлю комбінату літ. А-4 площею 1714,5кв.м, 1/2 приміщення трансформаторної підстанції ТП 600 площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м., приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.
Цим судовим рішенням установлено обставини, за якими спірне нерухоме майно двічі переоцінювалось і тричі виставлялось на продаж, а відчужене було лише з третього разу; продаж зазначеного майна здійснено усупереч приписів закону. При цьому, судом ураховано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 визнано право державної власності в особі Міністерства оборони України з правом повного господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський лісокомбінат" на нежитлові будівлі, розташовані у м. Львові по вул. Луганській, 3, перелік яких включає продані на оспорюваних прилюдних торгах об`єкти нерухомого майна. Також зазначено, що у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів, відповідно до порядку, встановленого для виконання судових рішень, оскільки визнання публічних торгів недійсними не скасовує рішення про проведення таких торгів.
На підставі рішення суду у справі № 914/2062/14 відповідач майно стороні визнаного недійсним договору не повернув, реєстрацію права власності на нерухоме майно не скасував, що унеможливлює використання майна на потреби Міністерства оброни України та повторний продаж майна. Наведене порушує майнові інтереси держави в особі Міністерства оборони України.
У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Трентова ЛТД" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні державою в особі Міністерства оборони України нерухомим майном, розташованим у м. Львові по вул. Луганській, 3, шляхом звільнення зайнятих приміщень, що знаходяться по вул. Луганській, 3, у м. Львові згідно з переліком, та обґрунтував вимоги відсутністю у відповідача правових підстав для володіння майном та збереження реєстрації права власності на спірне майно, оскільки судом визнано недійсним правочин щодо продажу відповідачу спірного майна.
Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та мотивував таке рішення тим, що позивач не був стороною правочинів, які визнано судом недійсними у справі № 914/2062/14, та не приймав рішення про передачу спірного майна на торги для його реалізації. Доводи прокурора про те, що спірне майно вибуло з володіння та користування позивача на підставі визнаних судом недійсними правочинів не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Задоволення позову у цій справі забезпечувало б фактичне повернення майна позивачу, який не є стороною недійсного правочину та боржником за виконавчим провадженням (на виконання зобов`язань якого реалізовувалось майно), що суперечило б рішенню у справі № 914/2062/14 та нормам частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), якою не передбачена можливість здійснення односторонньої реституції за повністю виконаним його сторонами правочином. Сторони недійсного правочину не зможуть виконати рішення суду в частині покладеного на них обов`язку повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину. Крім цього, за рахунок коштів, отриманих від відповідача, частина зобов`язань боржника у виконавчому провадженні №7/В6/2013 вважається виконаними. Доказів того, що сторона, яка отримала грошові кошти за майно, реалізоване на підставі правочинів, які було визнано судом недійсними, повернула відповідачу отримані від нього на виконання таких правочинів кошти у матеріалах справи немає.
У поданій касаційній скарзі Міністерство оборони України посилається на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не було враховано тих обставин, що спірне майно на момент укладення недійсного правочину не належало боржнику, як стороні правочину на праві власності. Вказане майно має особливий статус та відповідно особливе правове регулювання, оскільки є державним майном, а позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції держави як власника спірного майна. Факт неучасті Міністерства оборони України в укладенні на підстав проведених торгів недійсного правочину, жодним чином не зменшує його права та повноваження як власника майна, у тому числі щодо вжиття заходів судового захисту свого порушеного права. Аналогічна позиція щодо того, що порушене право Міністерства оборони України може бути захищене судом незалежно від наслідків укладення юридичною особою, якій це майно було передано на підставі іншого речового права(на баланс, у повне господарське відання чи оперативне управління) недійсних правочинів та застосування чи незастосування реституції, викладена у численних рішеннях Верховного Суду у справах, де Міністерство оборони України виступало у ролі позивача щодо захисту своїх майнових прав за умови, коли правочин щодо відчуження цього майна укладався без участі Міністерства оборони України, а останнє згоди на його відчуження не надавало. На підтвердження підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, від 25.09.2018 у справі № 914/760/17, від 25.04.2019 у справі № 914/814/16, від 22.02.2023 у справі № 914/1321/17. Судами не враховано, що ТОВ "Трентова ЛТД" своїми діями фактично перешкоджає державі в особі Міністерства оборони України розпорядитися своїм майном, оскільки не дає змоги ним користуватися, а реєстрація права власності за вказаною особою на це майно унеможливлює подальше розпорядження цим майном. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції та приймаючи оскаржувану постанову не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.