ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16833/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.), яка прийнята в межах розгляду апеляційної скарги Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2023
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНМАРГРУП"
про стягнення 85 052,57 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій
1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", Позивач, Скаржник), стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНМАРГРУП" 44 000 грн основного боргу, 2700,27 грн пені, 9988,60 грн 3% річних, 27 325,68 грн інфляційних витрат та 2242,30 грн судового збору.
1.2. 14.02.2022 на виконання вказаного рішення судом було видано наказ.
1.3. 28.08.2023 до суду надійшла скарга ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Державний виконавець) у виконавчому провадженні №68739875 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/16833/21 від 14.02.2022.
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії Державного виконавця задоволено, визнано незаконними його дії, які полягають у винесені постанови від 21.08.2023 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №910/16833/21 стягувачу; скасовано постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) від 21.08.2023 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/16833/21 від 14.02.2022 стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
1.5. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Державний виконавець звернувся до суду з апеляційною скаргою про її скасування та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
1.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 апеляційну скаргу Державного виконавця залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
1.7. 06.12.2023 ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" подало до апеляційного суду заяву про покладення на Шевченківський ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 9000 грн.
1.8. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 вказану заяву задоволено частково, стягнуто витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати на загальну суму 9000 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з метою запобігання зловживанню ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію правничої допомоги зменшив цю суму до 3000 грн.
1.9. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні заявленої суми ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" скористалося правом на її касаційне оскарження.
2. Короткий зміст касаційної скарги та доводи інших учасників справи
2.1. У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні його заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, прийняти нове рішення, яким заяву про покладення на Шевченківський ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити повністю.
2.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження Скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні зазначеної додаткової постанови неправильно застосував та порушив норми процесуального права, а саме: частини четверту та п`яту статті 126, статтю 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладені у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 20.06.2022 у справі № 910/7126/20, від 24.10.2022 у справі № 910/4277/21, від.09.09.2022 у справі № 910/4729/20, від 30.09.2022 у справі 925/1316/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 03.10.2019 у справі 922/445/19, від 05.07.2022 у справі № 922/2913/21, від 22.11.2022 у справі № 910/10421/21, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 16.09.2022 у справі № 910/4729/20.
Також Скаржник зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції таких висновків Верховного Суду:
- щодо застосування критерію доведення вини "поза розумним сумнівом" при оцінці доказів, викладених у постановах від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17;
- щодо застосування принципу розумного обґрунтування розміру оплати послуг з юридичної допомоги, викладених у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17;
- щодо форми та порядку обчислення гонорару успіху, викладених у постанові від 28.07.2022 у справі № 903/781/21;
- щодо складових професійної правничої допомоги, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19;
- щодо практичної реалізації відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19;
- щодо мети стягнення витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19;
- щодо оцінки оскарження бездіяльності державного виконавця як зловживання процесуальними правами, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20;
- щодо критеріїв оцінки подібності спірних правовідносин, викладених у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19.
Крім того, Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо питань відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.08.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 05.04.2023 у справі № 910/17943/16, а також у додатковій ухвалі від 22.09.2022 у справі № 910/602/21.
2.3. Також Скаржник наголошує на відсутності правового висновку Верховного Суду щодо оцінки оскарження бездіяльності державного виконавця щодо порушення (недотримання) норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема по факту передчасного закінчення виконавчого провадження, як зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України
2.4. Шевченківський ВДВС у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні та повідомляє, що 20.12.2023 ним подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
2.5. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
3. Розгляд справи Верховним Судом
3.1. Касаційне провадження відкрито ухвалою Верховного Суду від 23.01.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у письмовому провадженні.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 21.12.2023, якою заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено частково, стягнуто з Шевченківського ВДВС судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3000 грн.
4.3. За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.4. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
4.5. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
4.6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.7. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з 1) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та 2) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.8. Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
4.9. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4.10. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.11. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.12. За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.