ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/3985/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2023 (суддя Петрашко М.М.)
за заявою Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості
про заміну боржника у виконавчому документі
у справі №914/3985/21
за позовом Львівського міського центру зайнятості
до Львівської митниці ДФС
про стягнення 23389,66 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
1. Львівський міський центр зайнятості 23.12.2021 звернувся до господарського суду з позовом до Львівської митниці ДФС про стягнення 23389,66 грн відшкодування відповідачем як роботодавцем витрат позивача на виплату допомоги по безробіттю відповідно до статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у зв`язку з поновленням на роботі незаконно звільненого працівника.
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2022, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, позов задоволено.
3. На примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2022 видано відповідний наказ від 14.06.2022.
4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 задоволено заяву Львівського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) Львівського міського центру зайнятості на його правонаступника Львівський обласний центр зайнятості.
Стислий зміст заяви
5. Львівський обласний центр зайнятості 27.06.2023 звернувся до господарського суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні (далі - Заява), в якій просить замінити боржника у наказі на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2022 у справі №914/3985/21 Львівську митницю ДФС на її правонаступника - Львівську митницю Державної митної служби України.
6. Заяву мотивовано посиланням на те, що Львівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Львівської митниці ДФС, яка перебуває у стані припинення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846, далі - Постанова №1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України шляхом поділу Державної фіскальної служби. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
8. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" від 02.10.2019 №858 (далі - Постанова №858) утворені територіальні органи Державної митної служби за переліком як юридичні особи публічного права. Згідно з додатками 1, 2 цієї постанови утворено Галицьку митницю Державної митної служби України. Львівську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
9. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис щодо перебування Львівської митниці ДФС у стані припинення (ідентифікаційний код 39420875).
10. Пунктом 3 Постанови №858 передбачено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
11. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" (далі - Постанова №895) ухвалено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби, шляхом їх приєднання до Державної митної служби.
12. Згідно з пунктом 2 Постанови №895 територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом 4 пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що реорганізуються.
13. Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби, зокрема, Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
14. Наказом Державної митної служби від 29.10.2020 №489 затверджено положення про територіальні органи Держмитслужби, зокрема про Львівську митницю.
15. Пунктом 16 Положення про Львівську митницю визначено, що митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.
16. Державна митна служба України видала наказ від 30.06.2021 №472 "Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи".
17. У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи, зокрема, щодо Львівської митниці (ідентифікаційний код ВП 43971343).
18. Листом від 07.06.2023 Головне управління казначейства повернуло виконавчий документ (наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/3985/21) без виконання на підставі підпункт 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, оскільки боржник не має відкритих рахунків в органі казначейства, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів на підставі вищезгаданого виконавчого документа, бюджетні рахунки Львівської митниці ДФС закрито.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
19. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.2023, яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, Заяву задоволено, замінено боржника у наказі Господарського суду Львівської області від 14.06.2022 - Львівську митницю ДФС на її правонаступника - Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці.
20. Судові рішення мотивовано встановленням обставин, які свідчать про перехід прав та обов`язків від Львівської митниці ДФС до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці в порядку публічного правонаступництва.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
21. Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці (далі - Скаржник) подала касаційну скаргу, в якій (з урахуванням усунення недоліків) просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, прийняти нову постанову, якою відмовити Львівському міському центру зайнятості у задоволенні позовних вимог.
22. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи, господарські суди порушили норми матеріального права та неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, не доведені належними та допустимими доказами.
23. Скаржник наголошує, що відбулось фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері митних правовідносин, за яким передано адміністративну компетенцію в цих правовідносинах, зокрема, від Галицької митниці Держмитслужби до Державної митної служби України, тоді як спір у цій справі виник у сфері майнових правовідносин.
24. Отже, на думку Скаржника, спірні у цій справі правовідносини не стосуються публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України, тому підстави для заміни боржника Львівської митниці ДФС на Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України відсутні.
25. Також Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 104, 107 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.02.2021 у справі №826/9815/18, від 14.04.2021 у справі №826/14904/18, від 13.05.2021 у справі №826/2850/17, від 03.06.2021 у справі №640/19105/19.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
26. Львівський обласний центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
27. Львівський обласний центр зайнятості заперечує проти доводів скаржника про те, що відбулось фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері митних правовідносин, а спір у цій справі виник у сфері майнових правовідносин.
28. Львівський обласний центр зайнятості, посилаючись на висновки Верховного Суду (зокрема викладені в постановах від 16.02.2021 у справі №911/3411/14, від 06.09.2021 у справі №923/484/18, від 16.06.2020 у справі №910/5953/17) наголошує, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником), а внаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.
29. Крім того, Львівський обласний центр зайнятості зазначає про нерелевантність до правовідносин у цій справі висновків, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, через неподібність відповідних правовідносин.
Позиція Верховного Суду
30. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
31. Предметом касаційного перегляду в цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) правонаступником.
32. Процесуальне правонаступництво врегульовано статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
33. При цьому статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
34. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зокрема, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
35. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
36. Положення наведених норм кореспондуються зі статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, яка також передбачає, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
37. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
38. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Отже, для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
39. Серед підстав заміни кредитора у зобов`язанні стаття 512 Цивільного кодексу України визначає правонаступництво. Таке універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, статтею 104 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
40. Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок реорганізації (приєднання).