iplex360.Демо.Судові рішення

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа №9901/54/19

адміністративне провадження № П/9901/178/19, П/9901/54/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Яковенка М. М.,

суддів: Блажівська Н. Є., Дашутін І. В., Єресько Л. О., Шишов О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - Кротюка О. В.,

представника відповідача (ВККС) Петренко Ю. В.,

представника відповідача (ВРП) Шевчук А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу № 9901/54/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 28 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 21 грудня 2018 року № 1983/ко-18;

- зобов`язати ВККС допустити суддю Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 до подальшого проходження процедури кваліфікаційного оцінювання, а саме: "Дослідження досьє та проведення співбесіди";

- відшкодувати судові витрати позивача за рахунок відповідача.

2. 04 лютого 2019 року ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Анцупової Т. О. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ВККС про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження у вказаній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

3. 13 лютого 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - Кротюка О. В. надійшла заява про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог. В зазначеній заяві представник позивача, окрім раніше заявлених позовних вимог, просив - стягнути з ВККС моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, яка завдана оскаржуваним рішенням відповідача.

4. 18 лютого 2019 року на адресу Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить відмовити у його задоволенні.

5. 28 лютого 2019 року у судовому засіданні представник позивача Кротюк О. В. подав заяви про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження та про зупинення провадження у справі № 9901/54/19 до вирішення справи № 9901/55/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

6. У судовому засіданні 28 лютого 2019 року Верховним Судом задоволено клопотання представника позивача про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

7. Ухвалою Верховного Суд від 28 лютого 2019 року заяву представника позивача Кротюка О. В. про зупинення провадження у справі № 9901/54/19 задоволено. Зупинено провадження у справі № 9901/54/19 до вирішення справи № 9901/55/19.

8. 24 травня 2019 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 465/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.

9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 травня 2019 року визначено новий склад суду: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Дашутін І. В., Єресько Л. О., Шевцова Н. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року прийнято до провадження матеріали позовної заяви у справі № 9901/54/19 (П/9901/54/19).

11. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року поновлено провадження у справі № 9901/54/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

12. Також встановлено, що 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 12 березня 2019 року № 718/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду міста Львова;

- зобов`язати ВРП поновити ОСОБА_1 на посаді судді Франківського районного суду міста Львова з 12 березня 2019 року;

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .

13. 15 квітня 2019 року ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гончарової І. А. позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернуто. Відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення від 12 березня 2019 року № 718/0/15-19 та зобов`язання поновити ОСОБА_1 на посаді судді Франківського районного суду міста Львова з 12 березня 2019 року. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

14. 03 травня 2019 року до Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на адміністративний позов, у якому остання просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

15. 10 травня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 9901/178/19 до вирішення справи № 9901/54/19.

16. Також 10 травня 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ВРП.

17. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 9901/178/19 задоволено. Зупинено провадження у справі № 9901/178/19 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії до вирішення справи № 9901/54/19.

18. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року поновлено провадження у справі № 9901/54/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

19. У судовому засіданні по справі (№ П/9901/54/19, яке відбулося 22 грудня 2021 року, представник позивачки - адвокат Кротюк О. В. заявив клопотання про об`єднання цієї справи (№ П/9901/54/19) в одне провадження зі справою № П/9901/178/19 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення Ради від 12 березня 2019 року № 718/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду м. Львова на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України".

20. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року клопотання про об`єднання справ задоволено. Справу № П/9901/54/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди об`єднано зі справою № П/9901/178/19 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - в одне провадження. Присвоєно об`єднаній справі № П/9901/54/19.

21. 18 лютого 2022 року до Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на позовну заяву, в якому Рада просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ВРП.

22. 01 листопада 2022 року на адресу Верховного Суду від представника позивача надійшла заява про збільшення підстав позову, в якій він просить Суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 21 грудня 2018 року №1983/ко-18;

- зобов`язання ВККС допустити суддю Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 до подальшого проходження процедури кваліфікаційного оцінювання, а саме: "Дослідження досьє та проведення співбесіди";

- стягнути з ВККС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн;

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- відшкодувати судові витрати ОСОБА_1 за рахунок ВККС та ВРП відповідно.

23. 09 листопада 2022 року до Верховного Суду від ВРП надійшло заперечення на заяву про зміну (збільшення) підстав позову.

24. Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернуто.

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до ВККС та ВРП про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди прийнято до розгляду.

Закрито підготовче провадження та призначено справу № 9901/54/19 до судового розгляду по суті.

25. 26 червня 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі.

26. 19 липня 2023 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1154/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В., що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.

27. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 липня 2023 року визначено новий склад суду: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Блажівська Н. Є., Дашутін І. В., Єресько Л. О., Шишов О. О.

28. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з об`єктивними обставинами, пов`язаними із призупиненням роботи ВККС, запровадженням військового стану, та у зв`язку з неявкою позивача і її представника.

29. У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

30. Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

31. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, її представника, і представників відповідачів, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

32. Указом Президента України від 25 липня 2008 року № 674/2008 "Про призначення суддів", зокрема, ОСОБА_1 призначено суддею Франківського районного суду міста Львова строком на п`ять років.

33. Постановою Верховної Ради України від 06 червня 2013 року № 326-VII "Про обрання суддів", зокрема, позивача обрано на посаду судді цього суду безстроково.

34. ВККС рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1.

35. Указаним рішенням Комісія встановила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.

36. ВККС рішенням від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 визначила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання стосовно 1673 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18.

Призначила проведення 03 квітня 2018 року іспиту для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема і судді ОСОБА_1 .

Встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Також вказаним рішенням Комісія: визначила кількість практичних завдань для виконання суддями; встановила, що виконання практичного завдання здійснюватиметься із використанням комп`ютерної техніки; встановила тривалість стадій складення іспиту; визначила місце проведення іспиту.

37. Відповідно до затвердженого графіка для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація) позивач 03 квітня 2018 року проходила перший етап кваліфікаційного оцінювання - складення іспиту, який включав дві стадії: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання.

38. За результатами складеного анонімного письмового тестування ОСОБА_1 отримала 82,125 бала, а за результатами виконання практичного завдання - 49,5 бала.

39. Комісія рішенням від 21 грудня 2018 року № 1983/ко-18 визначила, що суддя Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовила судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням ВККС від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду міста Львова.

40. Зазначене рішення ВККС мотивовано тим, що суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 82,125 бала, а за виконання практичного завдання - 49,5 балів, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а отже, не склала іспиту і не може бути допущеною до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

41. З наведених мотивів ВККС дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку із чим рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення цієї судді із займаної посади.

42. На адресу ВРП 18 січня 2019 року надійшло подання ВККС від 18 січня 2019 року № 21-314/19 з рекомендацією від 21 грудня 2018 року № 1983/ко-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду міста Львова.

43. За наслідками розгляду цього подання ВРП з посиланням на статтю 131, підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункт 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), статей 3, 30, 34, 56 пункту 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) на засіданні ухвалила рішення від 12 березня 2019 року № 718/0/15-19, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду міста Львова на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

44. Відповідно до витягу з протоколу засідання ВРП від 12 березня 2019 року № 17, на засіданні ВРП були присутні 20 її членів, з яких за результатами голосування 16 проголосували за прийняття оскаржуваного рішення, 4 - проти.

45. Не погодившись із рішенням ВККС від 21 грудня 2018 року №1983/ко-18 та рішенням ВРП від 12 березня 2019 року № 718/0/15-19, позивач звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

46. На обґрунтування позовних вимог, в частині, що стосується оскаржуваного рішення ВККС, позивач зазначає, що рішення ВККС від 21 грудня 2018 року №1983/ко-18 є невмотивованим та безпідставним, не містить в резолютивній частині відомостей про те, якому критерію, встановленому законом, не відповідає ОСОБА_1 .

47. При цьому, на переконання позивача, про протиправність оскаржуваного рішення свідчить те, що приписи частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII, згідно яких порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показникам відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС суперечать вимогам як пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" так і пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Водночас, всупереч прямій вимозі закону Комісія не затвердила методології кваліфікаційного оцінювання.

48. Також позивач вказує, що у відповідності до статті 126 Конституції України, не передбачено підстав для звільнення судді за результатами його кваліфікаційного оцінювання. Разом з цим, Законом № 1402-VIII не передбачено повноважень з ухвалення ВККС рішення про невідповідність судді займаній посаді за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання судді.

49. Водночас позивач зауважує, що відповідачем протиправно не оцінено в балах кожен окремо показник критеріїв компетентності, а відсутність аргументів щодо аналізу усіх показників даних критеріїв, свідчить про непрозорість та невмотивованість оскаржуваного рішення.

50. При цьому позивач вказує на сумнівність об`єктивності свого кваліфікаційного оцінювання в частині виконаного практичного завдання і виставлених за нього балів з огляду на відсутність у Комісії методики оцінювання результатів.

Водночас, наявність невичерпного переліку критеріїв, які перевіряються членами Комісії, додатково свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення ВККС принципам прозорості та єдиної методики встановлення результатів іспиту.

51. Позивач наголошує, що оскільки інформація про перелік критеріїв, які оцінювалися членами ВККС відсутня, оцінка її практичної роботи в 49,5 балів є такою, що не була визначена членами Комісії.

52. При цьому позивач зазначає, що набрання нею в цілому за іспит 131,63 балів не позбавляло її права на участь у наступному етапі оцінювання на відповідність займаній посаді - "Дослідження досьє та проведення співбесіди", оскільки пункт 8 глави 6 Розділу 2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 передбачає, що суддя, який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімального допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого балу іспиту.

53. Отже, на переконання позивача Комісією було безпідставно застосовано пункт 9 глави 6 Розділу 2 вказаного Положення.

54. На підтвердження зазначеного позивач покликається на модель підрахунку балів для проходження "Іспиту" та подальшої участі у співбесіді, застосовану ВККС, у рамках конкурсів з добору суддів на посади до Верховного Суду, в яких як стверджує позивач Комісією до окремих учасників були застосовані пункти 8, 9 глави 6 Розділу 2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, згідно яких їх загальний розмір у сумі балів за "Іспит" перевищив мінімально допустимий бал "Іспиту", і вони таким чином подолали цей етап, не дивлячись на те, що їх бал за практичне завдання був нижчий ніж мінімально допустимий бал практичного завдання.

55. Водночас обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, заявленої до стягнення з Комісії, позивач зауважує, що після отримання інформації про прийняття негативного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання вона перебуває у стані постійного стресу, який характеризується постійним почуттям пригніченості, незадоволеності своїм життєвим становищем, хронічною втомою та апатією. З огляду на той факт, оскаржуване рішення Комісії не скасоване і воно стало підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді, моральний та психологічний стан позивачки істотно зруйновано.

56. Крім того вказує, що неправомірним рішенням Комісії було завдано шкоди діловій репутації позивача. Зокрема на офіційному сайті ВККС було опубліковано необ`єктивну інформацію про те, що суддя Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді. Зазначене твердження стало відомо широкому колу осіб, що негативно вплинуло на репутацію позивача в очах колег, адвокатів, учасників судових процесів під головуванням судді, а також суспільства загалом.

57. Обґрунтовуючи позовні вимоги, в частині, що стосується оскаржуваного рішення ВРП, позивач зазначає, що рішення ВРП від 12 березня 2019 року № 718/0/15-19 є невмотивованим та протиправним, ухваленим з порушенням норм Закону № 1798-VIII та Регламенту Ради.

58. Зокрема вказує, що в порушення вимог статті 30 Закону № 1798-VIII позивач не була належним чином повідомлена про засідання ВРП, а тому у Ради були відсутні підстави для розгляду справи без участі позивача.

59. Крім того вказує, що на засіданні ВРП 05 лютого 2019 року її представником було подано клопотання про відкладення розгляду питання стосовно судді ОСОБА_1 . Для цього вказано дві підстави, однією з яких, було оскарження рішень ВККС про невідповідність позивача займаній посаді та про відмову в перегляді практичного завдання. Позивач та її представник просили відкласти розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 до розгляду судом відповідної справи та набранням таким рішенням законної сили. Після повернення з нарадчої кімнати Головою ВРП було оголошено про відкладення розгляду питання по судді ОСОБА_1 . Проте підстави чи умови за яких відбулось відкладення не було оголошено та не було доведено до відома позивача.

60. Відтак, позивач вказує, що у неї були обґрунтовані сподівання про відкладення розгляду її питання саме за наслідком задоволення її клопотань, оскільки іншого не було оголошено на пленарному засіданні ВРП.

61. З огляду на вказане позивач вважає, що стверджувати про повторну неявку 12 березня 2019 року є необґрунтованим, оскільки до судді не було доведено підстави для такого відкладення, які зумовлюють момент початку відліку для того, щоб встановити повторну неявку особи. Так, відкладення з підстав задоволеного клопотання спричиняє неможливість застосування повторної неявки.

62. Крім того вказує, що на засіданні ВРП 12 березня 2019 року представником ОСОБА_1 повідомлено про наявність поважної причини, яка унеможливила прибуття судді на засідання - перебування її на стаціонарному лікуванні в медичному закладні, про що було надано копію лікарняного листка непрацездатності. Однак, вказане клопотання Радою проігноровано.

63. При цьому позивач наголошує, що наявність норми Закону № 1798-VIII про можливість розгляду питання про звільнення судді у разі повторної неявки судді незалежно від причин, не є абсолютними. Право розглядати чи відкласти розгляд питання щодо звільнення судді залежить від волі ВРП, яка повинна бути реалізована з урахуванням всіх обставин у справі та причин, які зумовили неявку в кожному конкретному випадку.

64. Окремо позивач зазначає, що в порушення вимог статті 56 Закону № 1798-VIII ВРП після доповіді члена Ради Малашенкової Т. М. не надала можливості адвокату Кротюку О. В. бути заслуханим (надати пояснення) по суті питання щодо звільнення судді ОСОБА_1, чим свавільно позбавила суддю права на захист.

65. При цьому позивач вказує на послідовність практики ВРП як при розгляді клопотань про відкладення засідання Ради, так і при розгляді подань ВККС про звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

66. Крім того позивач зазначає, що окремою підставою, яка зумовлює протиправний характер оскаржуваного рішення є те, що воно не містить жодного обґрунтування та встановлених законом підстав для його прийняття. Так, оскаржуване рішення не містить вказівки на конкретний критерій, який зумовлює невідповідність судді займаній посаді.

67. При цьому вказує, що відповідач, знаючи, що наявний спір в суді відносно результатів процедури кваліфікаційного оцінювання судді, затвердивши таке рішення, привласнив функції суду, надавши такому рішенню ВККС необґрунтованої переваги та наділивши його легітимним характером.

Позиція інших учасників справи

68. Заперечуючи проти позову, ВККС у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність доводів позивача, зазначає, що метою судової реформи, окрім досягнення міжнародних стандартів судочинства, є, в першу чергу, відновлення довіри суспільства до судової влади. Досягнення такої мети є справжнім викликом для держави Україна та неможливе без застосування дієвих, виняткових заходів, серед яких здійснення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.

69. ВККС доводить, що оцінювання щодо позивача на відповідність займаній посаді було призначено та проводилося відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, статей 83, 85, пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання. Вказує, що оскільки ОСОБА_1 за виконання практичного завдання отримала 49,5 балів при 60 балах як мінімально допустимих для складання цього іспиту, вона згідно з рішенням від 21 грудня 2018 року №1983/ко-18 визнана такою, що не склала іспиту, у зв`язку з чим їй було відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" на відповідність займаній посаді судді, а до ВРП було скеровано подання про її звільнення з посади судді Франківського районного суду міста Львова.

70. З огляду на вказане ВККС наголошує, що оскаржуване рішення Комісії прийняте, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, тому не порушує і не може порушувати права, свободи чи інтереси позивача. При цьому вказує, що мотивом прийняття оскаржуваного рішення є не складення ОСОБА_1 іспиту у зв`язку з отриманням останньою за виконання практичного завдання бала, який є меншим за 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, що породжує такі юридичні наслідки, як визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді. А тому, твердження позивача про відсутність в оскаржуваному рішенні посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, є необґрунтованими і таким, що не відповідає дійсності.

71. У відзиві на позовну заяву ВРП зазначила, що не погоджується з доводами ОСОБА_1 .

72. Зокрема ВРП зауважила, що в Конституції України безпосередньо передбачено підставою звільнення судді із займаної посади виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмову судді від такого оцінювання.

73. На думку ВРП, підпункт 4 пункту 16-1розділу XV "Перехідні положення" Конституції України є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності.

74. При цьому ВРП зауважує, що її рішення від 12 березня 2019 року № 718/0/15-19 ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. Це рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

75. Окремо ВРП звертає увагу на те, що суддя ОСОБА_1 була належно повідомлена про розгляд питання щодо її звільнення. Крім того, у засіданні Ради 12 березня 2019 року був присутній представник позивача.

76. При цьому вказує, що розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_1 неодноразово відкладався, що спростовує доводи позивача, що ВРП не врахувала клопотання її та її представника про відкладення засідання Ради щодо звільнення судді ОСОБА_1.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

77. Суть позову в частині вимог до ВККС полягає у протиправності, на думку ОСОБА_1, дій та рішення відповідача щодо встановлення результатів іспиту у процедурі кваліфікаційного оцінювання та недопуску її за такими результатами до другого етапу оцінювання на відповідність займаній посаді.

78. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

79. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

80. Отже, у цій справі судовий контроль за реалізацією повноважень ВККС полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, Суд перевіряє чи прийнято вказане рішення у межах повноважень, чи було дотримано відповідачем процедуру його прийняття, повноту та об`єктивність встановлення (дослідження) обставин, які покладено в основу оскаржуваного рішення.

81. 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до Конституції України (щодо правосуддя) та нова редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Ці зміни передбачили обов`язкове проведення кваліфікаційного оцінювання усіх суддів.

82. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

83. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

84. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

85. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 03 та 04 листопада 2016 року № 143/зп-16 та № 144/зп-16 відповідно затверджено Положення та Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Положення, Порядок).

86. Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII).

87. Судом встановлено, що рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1.

88. Рішенням від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 Комісія призначила проведення 03 квітня 2018 року іспиту для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема й ОСОБА_1, та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

89. На підставі частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

90. Відповідно до пункту 1 Порядку іспит - це встановлений законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.

91. Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).

92. Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники "рівень знань у сфері права" та "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункти 1 - 3 глави 2 розділу ІІ Положення).

93. За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

................

Перейти до повного тексту