ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 560/831/23
адміністративне провадження № К/990/31848/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,
суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М., Сушко О.О.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні зі служби цивільного захисту та виключенні з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків.
Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
Наказом ГУ ДСНС у Хмельницькій області (по особовому складу) від 06 вересня 2018 року №484 позивача звільнено зі служби цивільного захисту.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у справі №560/3097/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, що полягає у невиплаті в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2022 року у справі №560/3097/22 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з встановленням базового місяця - січень 2008 року. Прийняв у цій частині постанову, якою зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у справі №560/3097/22 - залишив без змін.
28 грудня 2022 року на виконання рішення суду відповідач виплатив ОСОБА_1 83 341,22 грн.
Уважаючи невиплату Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області середнього заробітку протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (за період з 07 вересня 2018 року по 27 грудня 2022 року).
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2023 року позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 07 вересня 2018 року по 27 грудня 2022 року.
Постановив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади в розмірі 83 341,22 грн з урахуванням обов`язкових платежів та виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у частині встановлення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас до суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати принципи пропорційності та співмірності, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 83 341,22 грн.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області задовольнив частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року змінив, виклав абзац третій його резолютивної частини так: "Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади в розмірі 25 957,9 грн з урахуванням обов`язкових платежів та виплат".
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що Хмельницький окружний адміністративний суд помилково визначив суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Так, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень статті 27 Закону України "Про оплату праці" та пунктів 5 та 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, дійшов висновку, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням статті 117 КЗпП України, становить 55 513,05 грн (середньомісячне грошове забезпечення (303,35 грн) помножене на кількість днів затримки розрахунку (183). Відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 08 лютого 2023 року № 22 середньоденний заробіток позивача за два останні календарні місяці перед звільненням складає 303,35 грн.
При звільненні позивачу виплачено 94 878,21 грн (довідка Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 08 лютого 2023 року № 23).
З урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення у розмірі 83 341,22 грн, до виплати на момент виключення зі списків особового складу позивачу належало 178 219,22 грн.
Отже, сума виплаченої із затримкою індексації грошового забезпечення складає 46,76% від загальної суми, яка підлягала виплаті в день звільнення (83 341,22 грн поділити на 178 219,22 грн та помножити на 100%).
Отож апеляційний суд уважав, що, виходячи з принципу пропорційності, на корить позивача необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 25 957,9 грн, тобто 46,76% від 55 513,05 грн.
У касаційній скарзі представник позивача Дзундза Ю.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та передати справу на новий розгляд до цього суду.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим пояснив, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, щодо застосування статті 117 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року.
Скаржник звернув увагу на те, що у вказаній постанові Верховний Суд висловив застереження щодо застосування норм статті 117 КЗпП України, якою передбачено, що час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями, оскільки у такій редакції вказана норма набрала чинності 19 липня 2022 року. На переконання скаржника, днем виникнення спірних правовідносин у цій справі є день звільнення позивача зі служби цивільного захисту - 06 вересня 2018 року, тому він стверджує, що до спірних правовідносин має бути застосована норма статті 117 КЗпП України, яка діяла до 19 липня 2022 року та не мала обмеження щодо періоду виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області просить залишити її без задоволення. Відповідач зазначає, що на дату звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом (17 січня 2023 року), статті 117 КЗпП України діяла в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352-ІХ), тобто чинна редакція. Відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, дотримався вимог закону.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.