ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 813/4825/17
адміністративне провадження № К/9901/2563/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Коморного О.І. від 06 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І. від 11 грудня 2018 року у справі за позовом Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року Спільне підприємство "Бориславська нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року №0008584808.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевірки щодо несвоєчасної сплати Підприємством узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень та квітень 2017 року, оскільки наявними доказами повністю підтверджено обставини своєчасної їх сплати у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України), а спрямування контролюючим органом відповідних платежів у рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення не може свідчити про вчинення правопорушення й бути підставою для застосування до платника податку штрафних санкцій, визначених пунктом 126.1 статті 126 цього Кодексу; крім того стверджував, що сума грошових зобов`язань, визначена контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2017 року № 0002611700, не є неузгодженою, оскільки позивачем останнє оскаржено в адміністративному порядку, однак контролюючий орган вищого рівня у строк, визначений у пункті 56.8 статті 56 ПК України, не прийняв вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги, у зв`язку з чим скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а податкове повідомлення-рішення нечинним (скасованим), відтак застосування штрафу за затримку сплати визначених таким рішенням грошових зобов`язань є протиправним.
Суди встановили, що 24 липня 2017 року Офісом проведено камеральну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ за період березня-квітня 2017 року та згідно податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2017 року №0002611700, за результатами якої складено акт №96/28-10-48-08/22402928, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, а саме несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за березень 2017 року у розмірі 285831,78 грн. із затримкою на 24 календарних дні, за квітень 2017 року у розмірі 285831,78 грн. із затримкою на 21 календарний день, а також узгодженої суми грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2017 року №0002611700 у розмірі 155116,38 грн. із затримкою на 6 календарних дні.
За наслідками перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року №0008584808, яким згідно із статтею 126 ПК України позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми несвоєчасно сплачених зобов`язань з ПДВ, а саме у розмірі 72678,00 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем допущені порушення вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов`язань, визначених у податковій звітності з ПДВ за період березня-квітня 2017 року, та згідно податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2017 року №0002611700, за межами встановлених строків, тому відповідачем обґрунтовано застосовано до платника податку штрафні санкції, передбачені пунктом 126.1 статті 126 ПК України. При цьому зазначив, що кошти в рахунок погашення податкових зобов`язань за вказані періоди відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямовувались на погашення податкового боргу за попередні періоди в порядку черговості його виникнення. Також вказав, що податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2017 року №0002611700 було прийнято контролюючим органом на підставі підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України за результатами узгодження сум грошових зобов`язань, визначених Підприємству згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27 жовтня 2015 року №0000412220/4216, в судовому порядку у справі №813/1314/16, тому сума грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 06 квітня 2017 року №0002611700 є узгодженою з дня набрання судовим рішенням законної сили і, відповідно, таке рішення контролюючого органу не підлягало оскарженню в адміністративному порядку.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Підприємство посилається на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві, стверджує про ненадання судами належної правової оцінки таким, і, як наслідок, помилковий висновок останніх щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктами 57.1, 57.3 статті 57 ПК України установлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України), строк для сплати такого становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо податкове зобов`язання виникає згідно податкового законодавства, яким встановлено розмір, порядок і строк його сплати, то на підставі прийнятого контролюючим органом відповідного рішення про нарахування у зв`язку із встановленням факту несплати податку у платника виникає грошове зобов`язання, яке (у разі оскарження рішення) підлягає сплаті протягом 10 календарних днів після його узгодження.