ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 160/13775/21
касаційне провадження № К/990/35093/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (головуючий суддя - Юхно І.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Панченко О.М.; судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.)
у справі № 160/13775/21
за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2021 року Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АМКР", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - СМУ ДПС по РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2021 року № 000117/32-00-07-01-03-32 та № 000118/32-00-07-01-03-32.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що господарські операції позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами підтверджені належними первинними документами, які свідчать про формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій.
Рішенням Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2021 року № 000117/32-00-07-01-03-32 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку за січень 2021 року, у розмірі 12 100,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 050,00 грн. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року залишено без змін.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХЗАХИСТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМГІДРОМАШ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РОКАДА", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТАС", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТИЛЬ-ІНСТРУМЕНТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗІК" мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач сформував податковий кредит за результатом фінансово-господарських відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД УНІВЕРСАЛ" на підставі податкової накладної від 06 листопада 2020 року № 7, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації 04 лютого 2021 року, що свідчить про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 12 100,00 грн у січні 2021 року.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17, від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 16 січня 2018 року у справі № 826/1398/14, від 14 травня 2019 року у справі № 816/2004/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 826/14331/13-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 804/1118/16.
Ухвалою від 19 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СМУ ДПС по РВПП.
16 січня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій в частині задоволення позову.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "АМКР" з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн за декларацією з податку на додану вартість за січень 2021 року з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 23 квітня 2021 року № 315/32-00-07-01-03-27/24432974.
Відповідно до висновків акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту в січні 2021 року на 5 127 934,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні товарів, послуг та робіт податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХЗАХИСТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМГІДРОМАШ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РОКАДА", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТАС", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТИЛЬ-ІНСТРУМЕНТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗІК".
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2021 року:
№ 000117/32-00-07-01-03-32, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 5 122 942,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 561 471,00 грн;
№ 000118/32-00-07-01-03-32, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 4 992,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).