ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа №826/11732/17
касаційне провадження № К/9901/35603/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері" (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2017 (суддя Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері" до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція), правонаступником якої є Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - Управління), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері" звернулося до суду з позовом до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо нескладення висновку про повернення Товариству суми надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку у розмірі 942860,94 грн. на підставі заяви Товариства від 01.03.2017 за вих. № 495; зобов`язати Інспекцію підготувати та подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку у розмірі 942860,94 грн. на поточний рахунок Товариства для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував на те, що він є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Макіївка, вул. Териконна, з огляду на що нараховував та сплачував земельний податок за цю земельну ділянку, зокрема, у період з квітня 2014 року до березня 2016 року у загальному розмірі 942860,94 грн. У зв`язку з надмірною сплатою земельного податку у розмірі 942860,94 грн. Товариство звернулося до контролюючого органу із заявою від 01.03.2017 в порядку пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак Інспекція у відповідь на заяву позивача листом від 29.03.2017 № 413/10/05-18-15 повідомила Товариство про відсутність у нього станом на 27.03.2016 переплати із земельного податку і станом на день звернення позивачем до суду заява Товариства лишається не вирішеною.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у зв`язку з набранням чинності Закону України від 23.03.2017 № 1989-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращенні інвестиційного клімату в Україні"" (далі - Закон № 1989-VIII), а також зважаючи на пункт 1 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 1989-VII, відсутні правові підстави для повернення платникам податків, якими були у добровільному порядку сплачені грошові зобов`язання із земельного податку у період з 14.04.2014 по 31.12.2016. При цьому, суд першої інстанції вказав, що Товариство внесло зміни до декларації лише за 2016 рік, шляхом направлення уточнюючої декларації від 03.01.2017 № 9256671504.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки: суди попередніх інстанцій допустили неправильне тлумачення норм Податкового кодексу України в частині підстав виникнення розглядуваної переплати, з огляду на те, що нараховані та сплачені позивачем суми вважаються надмірно сплаченими з 01.01.2017 на підставі Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращенні інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон № 1797-VIII), яким було доповнено Податковий кодекс України пунктом 38.7 Перехідних положень (що підтверджено листом ДФС України від 28.04.2017 № 9382/6/99-99-12-02-03-15), з урахуванням того, що вказані суми стали переплатою з 01.01.2017 автоматично із прийняттям Закону № 1797-VIII, при цьому жодних дій з боку платника податків не вимагається, у тому числі й подачі уточнюючих декларацій; виходячи із дії в часі, станом на дату подання Товариством заяви та встановленого Податковим кодексом України строку виконання такої заяви діяли положення Закону № 1797-VIII, які встановлювали повернення переплати; розглядувані правовідносини мали місце з 01.01.2017 по 29.03.2017, після 15.04.2017 (дата набуття чинності Законом № 1989-VIII) не було жодного юридичного факт щодо даних правовідносин; виходячи із принципу недискримінації платників податків застосування положень Закону № 1989- VIII ставить платників податків у нерівне становище.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У доповненнях до касаційної скарги від 12.06.2018 та у клопотанні від 16.04.2019 Товариство просить врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 812/368/17 та від 26.03.2019 у справі № 805/3016-17-а.
12.06.2019 Товариство надіслало до Верховного Суду повідомлення про визнання неконституційними положень Закону № 1989-VIII, застосованих в оскаржуваних судових рішеннях.
02.04.2021 та 03.12.2021 Товариство надіслало до Верховного Суду пояснення, у яких зазначило про необхідність і врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, та виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту порушеного права позивача.
03.12.2021 Товариство надіслало до Верховного Суду повідомлення щодо наявності інформації, яка свідчить про необхідність забезпечення правонаступництва відповідача у справі.
Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 21.02.2024.
У відповідності до положень частини першої статті 52 у справі здійснено заміну відповідача - Інспекції його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44070187), згідно постанов Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296, від 19.06.2019 № 537, від 30.09.2020 № 893 та наказу ДПС України від 12.11.2020 № 643.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство є власником земельної ділянки площею 6,260 га, що розташована за адресою: м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Териконна, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008.
За період з квітня 2014 року до березня 2016 року включно Товариство сплатило земельний податок за вказану земельну ділянку у загальній сумі 942860,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 арк. справи 71-94).
03.01.2017 Товариство подало до контролюючого органу уточнюючу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (реєстраційний № 9256671504), згідно якої річна сума земельного податку склала 526309,02 грн. з щомісячною розбивкою платежу по 58478,78 з січня по вересень включно.
01.03.2017 позивач в порядку статті 43 ПК України звернувся до Інспекції із заявою за вих. № 495 про повернення надміру сплаченого земельного податку, оскільки відповідно до підпункту 38.7 статті 38 Підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України нараховані та сплачені за період антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.
Інспекція листом від 29.03.2017 № 413/10/05-18-15 повідомила позивача про те, що за даними поданої Товариством уточнюючої декларації з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за 2016 рік (від 03.01.2017 № 9256671504) позивачем були частково зняті нарахування земельного податку з юридичних осіб, а саме: за жовтень, листопад, грудень 2016 року - період, за який Товариство не сплачувало податкові зобов`язання з податку. Також, Інспекція вказала, що за даними особового рахунку платник податку - Товариства станом на 27.03.2017 позивач не має переплати із земельного податку з юридичних осіб.
Оскільки заява Товариства від 01.03.2017 залишилася не вирішеною, позивач, вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно з положеннями пункту 48.1 статті 48, пункту 49.1 статті 49 ПК України Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
За приписами статті 102 ПК України строк давності визначено в межах 1095 календарних днів.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 1 пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.