ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 160/18651/22
адміністративне провадження № К/990/7145/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (головуючий суддя Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі №160/18651/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
21 листопада 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради (далі також відповідач), у якому просив:
визнати бездіяльність виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради з розгляду звернення ОСОБА_1 від 07 травня 2018 року протиправною;
зобов`язати виконавчий комітет Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію з урахуванням інфляційних втрат на момент винесення рішення про виплату як реабілітованому відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
зобов`язати відповідача компенсувати інфляційні втрати, нарахувати відповідні відсотки та інфляційні втрати з травня місяця 2018 року;
стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 120600 гривень.
29 листопада 2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали від 29 листопада 2022 року, позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказано, що він остаточно дізнався про порушення своїх прав 21 січня 2021 року з одержаного листа голови виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради від 21 січня 2021 року № М-93-МА, а не у травні 2018 року, оскільки він повірив відповіді, наданої виконавчим комітетом Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради, оформленої у вигляді листа від 31 травня 2018 року за №22/50-1854, а тому не став перевіряти факти щодо втрати повноважень комісією. Стверджує, що представники виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради протиправно відмовили йому в наданні статусу особи реабілітованої з одержанням відповідного посвідчення, чим завдали йому матеріальної і моральної шкоди, оскільки отримавши листа голови виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради від 21 січня 2021 року № М-93-МА він вперше дізнався, що на момент його звернення з заявою від 07 травня 2018 року до виконкому Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради вищезазначена комісія функціонувала принаймні ще у період з 31 січня 2014 року по 22 червня 2020 року.
На думку позивача, зазначена комісія на час його звернення в травні 2018 року не втратила свої повноваження і могла розглядати питання про встановлення йому статусу реабілітованого.
Вважає, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, оскільки виконком Центрально-міської районної ради ввів його в оману, наданою відповіддю від 31 травня 2018 року.
Наполягає на тому, що остаточно дізнався про порушення своїх прав після отримання листа голови Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради від 21 січня 2021 року та у встановлений шестимісячний строк звернувся із позовом до суду. Також у заяві позивач зазначав, що попередньо звертався до суду з аналогічними позовами, проте його позовну заяву було повернуто.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишено без змін.
28 лютого 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року, справу направити для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
08 травня 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано нових доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску, внаслідок чого відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Водночас судами попередніх інстанцій зауважено, що з часу отримання позивачем відповіді виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради від 31 травня 2018 року за №22/50-1854 стосовно надання статусу реабілітованого або потерпілого від репресій та отримання відповідного посвідчення по день звернення до суду минуло більше трьох років.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що вирішуючи питання щодо пропуску строків звернення до суду, суд не дослідив твердження позивача щодо наведення нових обставин, а саме одержання листа голови виконкому Центральної - міської районної у місті Кривий ріг ради від 21 січня 2021 року № М-93-МА на обґрунтування того, що позов подано у визначений законом строк. Стверджує, що згідно статті 362 КАС України лист № М-93-МА є нововиявленою обставиною.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що виконком Центрально-міської районної у місті Кривому Розі раді діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Стверджує, що права скаржника порушені не були. Звертає увагу, що в листі від 21 січня 2021 року № М-93-МА було також повідомлено, що районна комісія з питань поновлення прав реабілітованих дійсно припинила свої повноваження на момент звернення позивача.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Згідно із статтею 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Колегія суддів також враховує, що за сталою судовою практикою підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Предметом спору позивачем визначено протиправну бездіяльність виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривий Ріг ради з розгляду звернення ОСОБА_1 від 07 травня 2018 року.
У відповіді від 31 травня 2018 року за № 22/50-1854 на звернення позивача від 07 травня 2018 року, відповідачем зазначено, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", який набув чинності з 05 травня 2018 року, змінений та удосконалений механізм реабілітації жертв політичних репресій.