Окрема думка судді К. М. Пількова
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 990/222/23
Вступ
"ВККС, відповідаючи на її [позивачки - К.П] інформаційний запит …, надала неповну та недостовірну інформацію, оскільки у відповіді зазначено про обставини щодо надання рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області, тоді як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано Звенигородський районний суд. Тобто, на думку позивачки, такої юридичної особи, як Звенигородський районний суд Черкаської області не існує, а відтак відповідач приховав той факт, що 21.10.2019 Комісією було прийнято рішення …, яким Вищій раді правосуддя рекомендовано ОСОБА_1 для призначення на посаду судді неіснуючої юридичної особи (суду)" (підстава позову за § 1.3 постанови Великої Палати Верховного Суду).
Це обставини, як їх виклала Велика Палата і які ОСОБА_2, позивачка у цій справі, визначила як підставу свого позову до ВККС, аби визнати протиправними дії Комісії щодо надання неповної та недостовірної інформації, яка міститься в листі на її інформаційний запит, та зобов`язати ВККС надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит.
Тобто суди у цій справі розглянули по суті як такий, що спрямований на реальний захист порушених прав позов, у якому йдеться про порушення прав позивачки на отримання достовірної та повної публічної інформації, і який ґрунтується на твердженні про те, що ВККС приховала прийняття рішення, яким вона рекомендувала ВРП призначити на посаду судді певну особу до Звенигородського районного суду Черкаської області, в той час як за даними державного реєстру існує Звенигородський районний суд.
Рішення Великої Палати
Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду (далі - КАС ВС) рішенням від 08.11.2023 за результатами розгляду справи по суті у задоволенні позову відмовив, а Велика Палата Верховного Суду постановою від 15.02.2024 залишила це рішення без змін.
Не погоджуюсь з цим рішенням Великої Палати і нижче наводжу мотиви незгоди.
Мотиви незгоди з рішенням
Переглядаючи за апеляційною скаргою позивачки рішення КАС ВС у цій справі, Велика Палата мала його скасувати, а позов залишити без розгляду як такий, що його подано із зловживанням процесуальними правами.
Вочевидь, позов, який ґрунтується на твердженні, що ВККС "приховала" факт прийняття рішення про рекомендацію призначити особу до "неіснуючою юридичної особи", бо у рішенні Комісії йшлося про Звенигородський районний суд Черкаської області, а за даними реєстру назва суду - Звенигородський районний суд, не спрямований на захист прав особи, які б дійсно потребували захисту.
Розгляд такого позову не відповідав завданню адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України, КАС).
Стаття 45 КАС "Неприпустимість зловживання процесуальними правами" передбачає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.